Рішення

від 02.07.2012 по справі 1304-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

Іменем України

02.07.2012Справа №5002-29/1304-2012

За позовом Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК», м. Севастополь,

до відповідача Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт», м. Сімферополь,

про стягнення 134 016,38 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт», м. Сімферополь,

до Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК», м. Севастополь,

про визнання недійсними додаткових угод

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2, представник, довіреність №01/001 від 05.01.2012., паспорт;

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3, представник, довіреність №7 від 04.01.2012., паспорт;

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК» звернулось до суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» про стягнення заборгованості за технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем в сумі 134 016,38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок порушення відповідачем умов підрядного договору №53/18 про технічне обслуговування, ремонт ліфтів, укладеного 16.01.2009 р. між сторонами у справі, в частині своєчасності та повноти оплати наданих послуг, за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 134 016,38 грн, яку останній самостійно не погашає, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом.

Відповідач згідно наданому відзиву на позов, проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачеві в задоволенні 72754,14грн. заборгованості, мотивуючи тим, що при нарахуванні позивачем вартості робіт за договором підряду, застосовувались положення пункту 2.1, в редакції додаткової угоди від 14.05.2009., яку відповідач вважає укладену в порушення норм чинного законодавства України, тому заборгованість за визначений позивачем період, на думку позивача складає 61262,24грн.

Слід зазначити, що через канцелярію суду від відповідача до розгляду справи по суті надійшов зустрічний позов про визнання недійсними Додаткової угоди від 14.05.2009 р. та Додаткової угоди від 01.10.2009 р. до Договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем №53/18 від 16.01.2009 р.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що Додаткові угоди від 14.05.2009 р. та від 01.10.2009 р. до Договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем №53/18 від 16.01.2009 р. були підписані сторонами з порушенням вимог чинного законодавства, а саме всупереч Закону України «Про ціни та ціноутворення» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до норм яких вартість робіт з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем є регульованою ціною (тарифом), зміна якого можлива лише у порядку, визначеному чинним законодавством, що і стало причиною звернення Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до суду із зустрічною позовною заявою про визнання відповідних Додаткових угод недійсними.

Оскільки зустрічна позовна заява взаємно пов'язана з первісною, суд ухвалою від 29.05.2012. прийняв її до сумісного розгляду з первісним.

У судовому засіданні 02.07.2012. позивач за первісним позовом - ДП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» ТОВ «Ліфткомфорт-ЛК» підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні та надав додаткові письмові пояснення у справі, які судом долучені до матеріалів справи.

Відповідач за первісним позовом - ПП «Сервісна компанія «Комфорт», у судове засіданні надав клопотання вих. №1008 від 02.07.2012. про надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі при винесенні рішення.

Судом оглянуто вказане клопотання у судовому засіданні та долучене до матеріалів справи.

Також відповідач за первісним позовом - ПП «Сервісна компанія «Комфорт» надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа вих. №17 від 10.01.2012. та додаткові письмові пояснення вих. №1010 від 02.07.2012., які судом оглянуті у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, оголошувалась перерва в засіданні, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2009 року між Дочірнім підприємством «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК» (підрядник), та Приватним підприємством «Сервісна компанія «Комфорт» (замовник), укладений підрядний договір № 53/18 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів з протоколом розбіжностей від 30.01.2009. та протоколом узгодження розбіжностей від 06.02.2009. (далі договір).

Предметом даного договору є те, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе організацію і виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах замовника згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Сторонами договору, обумовлені об'єкти технічного обслуговування, ремонту, по вул. Єфремова 13, Єфремова 13Б, Єфремова 13В в м. Севастополі.

Пунктом п.2.1. підрядного договору № 53/18 від 16.01.2009. визначена щомісячна оплата робіт, узгоджена сторонами згідно розрахунку (додаток №1 до договору) і складає 65556,08 грн.

Додатковою угодою від 01.10.2009р. до договору № 53/18 від 16.01.2009р., сторони внесли зміни в п. 2.1 договору, виклавши його в наступній редакції: щомісячна оплата робіт визначена за згодою сторін згідно розрахунку, приведеному в додатку №1 і складає з 01.10.2009. - 7544,09грн. (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до п. 6.2. договору № 53/18 від 16.01.2009., на підставі підписаних актів замовник самостійно оплачує виконані роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця.

ДП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» ТОВ «Ліфткомфорт-ЛК» виконувало взяті на себе договірні зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийомки виконаних робіт з технічного обслуговування ремонту ліфтів за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року (т. 1 а.с. 27-43, 44-50, 78-79).

Однак в порушення умов підрядного договору № 53/18 від 16.01.2009. на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем відповідач за первісним позовом не здійснював своєчасно та в повному обсязі оплати виконаних робіт за виставленими рахунками, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість: за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р. в розмірі 134016,38 грн.

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків, проведений сторонами станом на 30.11.2010., з якого вбачається наявність заборгованості за даними позивача за первісним позовом в розмірі 155560,82грн., за даними відповідача - 78528,54грн. (т. 1 а.с. 19)

Акт звірки взаємних розрахунків від 12.05.2011., проведений сторонами станом на 01.05.2011., відображає заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за даними позивача в розмірі 179473,35грн., за даними відповідача 138203,51грн. (т. 1 а.с. 20).

У зв'язку з тим, що заборгованість відповідачем добровільно у повному обсязі не погашалась, Дочірнє підприємство «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК» звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» заборгованості за технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем в сумі 134 016,38 грн. в примусовому порядку.

В свою чергу Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт»» звернулось із зустрічною позовною заявою до суду про визнання недійсними Додаткової угоди від 14.05.2009 р. та Додаткової угоди від 01.10.2009 р. до Договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем №53/18 від 16.01.2009 р., мотивуючи тим, що Додаткові угоди від 14.05.2009 р. та від 01.10.2009 р. до Договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем №53/18 від 16.01.2009 р. були підписані сторонами з порушенням вимог чинного законодавства, а саме всупереч Закону України «Про ціни та ціноутворення» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до норм яких вартість робіт з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем є регульованою ціною (тарифом), зміна якого можлива лише у порядку, визначеному чинним законодавством, що і стало причиною звернення Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до суду із зустрічною позовною заявою про визнання відповідних Додаткових угод недійсними.

Відповідно до пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства

має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не

цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

Позовні вимоги позивача за зустрічним позовом обґрунтовуються зокрема частиною 3 статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» в редакції на момент подачі зустрічного позову, а саме: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Однак на момент укладання договору, спірних додаткових угод між сторонами, редакція статті 9 вказаного Закону була іншою: державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв'язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які своїм рішенням установлюють ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання), зобов'язані відшкодовувати суб'єкту господарювання різницю між затвердженим розміром ціни (тарифу) та розміром економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) зазначених послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Таким чином посилання позивача за зустрічним позовом на норми закону, що не діяла в момент укладання спірних додаткових угод є неспроможним.

Так само як і посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 560 від 12.07.2005., яка втратила свою силу постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009., тобто до укладання додаткової угоди від 01.10.2009.

Слід зазначити, що підрядний договір № 53/18 від 16.01.2009. за своєю правовою природою є змішаним, включаючи послуги з технічного обслуговування ліфтів та ремонту ліфтів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для укладання оспорюваних ПП «Сервісна компанія «Комфорт» додаткових угод є зміна обсягів, які підлягають обслуговуванню.

Так листом вих. № 271 від 21.04.2009. ПП «Сервісна компанія «Комфорт» звернулося до ДП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» ТОВ «Ліфткомфорт-ЛК», з клопотанням про укладення додаткової угоди до підрядного договору № 53/18 від 16.01.2009., у зв'язку з включенням в обслуговувані обсяги житлового будинку по вул. Єфремова 13А, у зв'язку з чим, сторонами було підписано додаткову угоду від 14.05.2009. до договору № 53/18 від 16.01.2009.

Листом вих. № 87 від 24.09.2009. ДП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» ТОВ «Ліфткомфорт-ЛК» повідомило ПП «Сервісна компанія «Комфорт» про направлення для підписання додаткової угоди до договору №53/18 від 16.01.2009. у зв'язку зі зміною зокрема обсягу робіт (обслуговування третього ліфта по вул. Єфремова 13), у зв'язку з чим сторонами було підписано додаткову угоду від 01.10.2009. до договору № 53/18 від 16.01.2009.

Факт зміни обсягів обслуговування відображено в актах прийомки виконаних робіт з технічного обслуговування ремонту ліфтів за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року, наявних в матеріалах справи.

У пункті 16 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» мова йде про те, що у разі вирішення спору про недійсність угоди, зміст якої вміщує елементи різних видів угод, господарському суду слід виходити з такого.

Якщо в законі прямо не передбачено вид договору, то господарюючі суб'єкти вправі самостійно визначати свої взаємовідносини через угоди, що вміщують елементи різних видів угод, і навіть таких, що не передбачені чинним законодавством, але оптимально регулюють їх права і обов'язки. У таких випадках господарському суду необхідно дати оцінку усім умовам договору, з'ясувати законність застосування актів законодавства, елементи яких складають зміст угоди, та обставини їх виконання, і приймаючи рішення, застосувати законодавство, яке відповідає умовам договору та діям сторін й вирішити питання щодо законності частини угоди за правилами, що стосуються визнання угод недійсними.

Недійсними частини угод визнаються за загальними правилами визнання угод недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання.

Якщо недійсна частина угоди була виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки її недійсності залежно від підстав, з яких вона визнана недійсною.

При цьому за загальним правилом угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту її укладення (частина перша статті 59 Цивільного кодексу України).

Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути все одержане за ними.

Предметом оспорюваних позивачем за зустрічним позовом додаткових угод є надання послуг, які ним вже отримані і не можуть бути повернуті ДП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» ТОВ «Ліфткомфорт-ЛК» в тому ж вигляді.

З чого можна зробити висновок що позовні вимоги за зустрічним позовом можуть бути заявлені тільки для встановлення на майбутнє.

Як свідчать матеріали справи, позивач за первісним позовом листами вих. № 01/187 від 22.11.2010., вих. № 01/193 від 24.11.2010. надіслав відповідачеві за первісним позовом пропозицію щодо продовження виконання договірних зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом - ПП «Сервісна компанія «Комфорт», листом від 26.10.2010. повідомляв позивача про розірвання договору з 01.11.2010.

Однак, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Доказів укладання угоди між сторонами у встановленому законом порядку, щодо припинення дії договору підряду, сторонами не надано.

В подальшому ПП «Сервісна компанія «Комфорт» уклало договір на технічне обслуговування від 11.10.2010. з ТОВ «СЛК «Укрліфт».

При цьому надані в матеріали справи копії актів виконаних робіт за жовтень-грудень 2011 року на підтвердження факту виконання робіт за договором на технічне обслуговування від 11.10.2010. саме ТОВ «СЛК «Укрліфт» судом оцінюються як неспроможні, оскільки позовний період заявлений позивачем в рамках даної справи визначений по грудень 2010 року, а доказів виконання ТОВ «СЛК «Укрліфт» робіт за період з жовтня по грудень 2010 року матеріали справи не містять.

А підписані Приватним підприємством «Сервісна компанія «Комфорт» акти виконаних робіт № 345 за вересень 2010 року та № 315 за серпень 2010 року, в свою чергу свідчать про намір, бажання замовника отримувати послуги від підрядника. Крім того, у відповіді на претензію вих. № 953 від 12.05.2011г, замовник визнав суму заборгованості і просив надати розстрочку на погашення заборгованості на 1 рік. Більш того, платіжним дорученням № 42 від 11.01.2011. замовник здійснив оплату за надані послуги з технічного обслуговування, ремонту ліфтів в розмірі 4511,97 грн.

При цьому матеріали справи містять Висновок Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі №27 від 30.01.2008. щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, вартість технічного обслуговування визначена у розмірі 290,58грн. за 1 базовий ліфт на місяць, та Висновок Державної інспекції з контролю за цінами в м. Севастополі №03-11 від 07.02.2011. щодо розрахунку економічно обґрунтованих планових витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, вартість технічного обслуговування визначена у розмірі 577,65грн. за 1 базовий ліфт на місяць, тому доводи позивач за зустрічним позовом про визнання додаткових угод до договору з посиланням на відсутність у позивача за первісним позовом встановлених економічно обґрунтованих витрат, спростовані.

Посилання відповідача за первісним позовом на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 09.08.2010. у справі №2а-1709/10, яким скасовані тарифи квартплати судом не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи містять ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду № 2а-1709/10/2703 від 26.04.2011., якою роз'яснено про дату визнання нечинним рішення Севастопольської міської Ради №9919 від 13.04.2010., а саме з 29.03.2011., тоді як позовний період, заявлений позивачем, становить з квітня 2009 року по грудень 2010 року.

Посилання відповідача за первісним позовом на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду № 2а-1858/09/2770 від 24.03.2010г., є хибним, так як до наказу начальника цивільної оборони міста Севастополя № 20 від 21.09.2009г. «Про недопущення зриву в роботі житлово-комунального господарства щодо забезпечення нормальних умов життєдіяльності населення міста в осінньо-зимовий період 2009-2010р.р.» були внесені зміни наказом начальника цивільної оборони міста Севастополя № 25 від 23.11.2009г. «Про внесення змін та доповнень до наказу від 21 вересня 2009 року № 20 «Про недопущення зриву в роботі житлово-комунального господарства щодо забезпечення нормальних умов життєдіяльності населення міста в осінньо-зимовий період 2009-2010р.р.», і в подальшому він був перезатверджений наказом начальника цивільної оборони міста Севастополя № 7 від 25.03.2010 р. «Про заходи щодо недопущення зриву в роботі житлово-комунального господарства в забезпеченні нормальних умов життєдіяльності міста». Саме цими нормативно-правовими актами були затверджені тарифи в період заявлених позовних вимог.

В свою чергу пунктами 1.2., 3.1., 3.4. Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україну, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 73 від 10.04.2000. «Про затвердження державних нормативних документів» визначено, що до системи технічного обслуговування та ремонту ліфтів належить комплекс взаємопов'язаних робіт попереджувального характеру, які виконуються в плановому порядку з метою забезпечення дієздатності ліфтів. Для забезпечення безпечної та безперебійної роботи ліфтів система технічного обслуговування та ремонту ліфтів має такі форми технічного обслуговування: повне технічне обслуговування, часткове технічне обслуговування та технічне обслуговування за індивідуальними калькуляціями. Технічне обслуговування ліфтів за індивідуальними калькуляціями - при наявності особливих вимог замовників або умов експлуатації ліфтів.

Статтею 4 вказаного положення встановлений порядок формування ціни за технічне обслуговування і ремонт ліфтів, зокрема п. 4.1. Ціни на технічне обслуговування і ремонт ліфтів розробляються спеціалізованими організаціями і узгоджуються з замовниками.

4.2. Спеціалізована організація формує ціни на технічне обслуговування і ремонт ліфтів на підставі чинних нормативних документів, виходячи з витрат на оплату праці, закупівлю чи виготовлення запасних частин, транспорт і обладнання, відрахувань на соціальне страхування та інші державні фонди, накладних витрат, планових накопичень з урахуванням форм технічного обслуговування.

4.3. Для зручності планування коштів власника та діяльності спеціалізованої організації ціна за технічне обслуговування та ремонт ліфтів визначається як середньомісячна і оплачується замовником щомісячно в однаковому розмірі з оформленням актів виконаних робіт.

4.4. Вартість технічного обслуговування за індивідуальними калькуляціями розраховується і залежить від конкретних умов Договору.

При цьому, як звертає увагу суду позивач за первісним позовом у своїх поясненнях, технічне обслуговування ліфтів замовника мають особливості, що відображено також в наданому відповідачем за первісним позовом договором № 25 від 11.10.2010 з іншим підрядником - ТОВ «СЛК «Укрліфт». Особливість технічного обслуговування замовника полягає в тому, що при обслуговуванні житлового фонду ремонтно-експлуатаційного підприємства, на диспетчерський пульт в диспетчерському пункті (розташованому в одному з житлових будинків) підключається багато житлових будинків. У відношенні жилих будинків замовника, на диспетчерський пульт в диспетчерському пункті замовника немає можливості підключити інші житлові будинки або ліфти будинків замовника підключити на інший пульт. У зв'язку з чим, для технічного цілодобового обслуговування ліфтів замовника наймається окремий персонал, яким здійснюється технічне обслуговування ліфтів і диспетчерських систем. Крім того, на зазначених ліфтах електромеханіком також здійснюється ремонт ліфтів - місячний і квартальний. При цьому індивідуальна калькуляція по вартості технічного обслуговування і ремонту ліфтів і розрахунок вартості технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, згідно Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України за № 369 від 09.11.2006., мають різну правову природу, види послуг. Порядок складання індивідуальної калькуляції для розрахунку вартості послуг не визначений нормами чинного законодавства, тому посилання відповідача за первісним позовом на не відповідність її постанові Кабінету Міністрів України № 369 від 09.11.2006. неправомірні.

Відповідно до п. 1.4 Положення про систему технічного обслуговування та ремонту ліфтів в Україну, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 73 від 10.04.2000. «Про затвердження державних нормативних документів», виконання Положення є обов'язковим для всіх власників ліфтів незалежно від їх відомчого підпорядкування і спеціалізованих організацій, які виконують технічне обслуговування і ремонт ліфтів.

Слід зауважити, дослідивши договір № 25 від 11.10.2010., зокрема розрахунок, суд встановив, що відповідач за первісним позовом уклав договір з ТОВ «СЛК «Укрліфт» з визначенням вартості технічного обслуговування ліфтів по калькуляційному методу, тобто так само як і з позивачем у справі. З чого випливає, що оскаржуючи певний порядок розрахунку вартості робіт за договором, укладеним з позивачем за первісним позовом, відповідач укладає з іншим підрядником договір на тих же умовах - з визначенням вартості технічного обслуговування ліфтів по калькуляційному методу.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить законних підстав для задоволення зустрічної позовної заяви про визнання недійсними Додаткової угоди від 01.10.2009 р. до Договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем №53/18 від 16.01.2009 р., тому в цій частині зустрічного позову відмовляє.

Що стосується вимоги зустрічної позовної заяви про визнання недійсними Додаткової угоди від 14.05.2009р. до Договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем №53/18 від 16.01.2009 р., суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Причому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Оспорювана Додаткова угода до Договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем №53/18 від 16.01.2009 р. укладена сторонами 14.05.2009р., тобто укладаючи дану додаткову угоду, позивач за зустрічним позовом міг знати про порушення свого права саме 14.05.2009р. і відповідно до норм чинного законодавства міг звернутись з позовом до суду в межах строку позовної давності - до 15.05.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Сервісна компанія «Комфорт» звернулось із зустрічним позовом до суду 23.05.2012., згідно штемпелю на конверті (т. 1 а.с. 135), тобто з пропуском строку позовної давності, тому суд в задоволенні вимоги за зустрічним позовом щодо визнання недійсними Додаткової угоди від 14.05.2009р. до Договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем №53/18 від 16.01.2009 р. в позові відмовляє, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Що стосується позовних вимог Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК» про стягнення з Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» заборгованості за технічне обслуговування, ремонт ліфтів та диспетчерських систем в сумі 134 016,38 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договором та додатковою угодою визначено, що замовник самостійно сплачує вартість виконаних робіт щомісяця на підставі підписаних актів не пізніше 10-го числа наступного місяця.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості з оплати виконаних підрядних робіт за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р. в розмірі 134016,38 грн., наявність заборгованості у відповідному розмірі підтверджується актами прийомки виконаних робіт, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати виконаних позивачем підрядних робіт на виконання умов підрядного договору № 53/18 від 16.01.2009р.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем не оспорюється останнім, спір йшов про правомірність застосування тарифів, встановлених додатковими угодами до підрядного договору та порядку зарахування коштів, що надійшли від замовника.

Однак, як свідчать матеріали справи та пояснює позивач за первісним позовом, сальдо за договором № 53/18 від 16.01.2009. на 01.04.2009. в розмірі 20248,46 грн. погашено відповідачем платежами: від 12.10.2010. за платіжним дорученням №116, від 12.10.2010г. за платіжним дорученням №1775, від 07.05.2010г. за платіжним дорученням № 774, від 08.07.2 010г. за платіжним дорученням №1187, від 11.01.2011г. за платіжним дорученням № 42 та розподілено наступним чином:

- платіжне доручення № 1775 від 12.10.2010. на суму 11000,00 грн.

(оплачено за ТО ліфтів згідно рахунку №СФ-417, 416 від 27.07.2010.)

віднесено в оплату рахунку-фактури № СФ-0000416 від 27.07.2010. на суму 3217,13 грн., в оплату рахунку-фактури № СФ-0000417 від 27.07.2010. на суму 7544,09 грн.; залишок у розмірі 238,78 грн. віднесений в погашення сальдо на 01.04.2009. за договором № 53/18 від 16.01.2009г.;

- платіжне доручення № 116 від 12.10.2010. на суму 11000,00 грн. (оплачено за ТО ліфтів згідно рахунку № СФ-417, 416 від 27.07.2010.) у зв'язку з тим, що рахунок-фактура № СФ-0000417 від 27.07,2010. на суму 7544,09 грн. і рахунок-фактура № СФ-0000416 від 27.07.2010. на суму 3217,13 грн. оплачені платіжним дорученням № 1775 від 12.10.2010. в повному обсязі, дана оплата розподілена наступним чином: 7544,09 грн. і 238,78 грн. в погашення сальдо на 01.04.2009. за договором № 53/18 від 16.01.2009.; сума в розмірі 806,96грн. віднесена на погашення сальдо на 01.01.2010. за договором № 16 від 18.12.2006., залишок коштів в розмірі 2410,17 грн. віднесено у погашення суми наданих послуг за позовний період;

- платіжне доручення № 774 від 07.05.2010. на суму 11000,00 грн. (оплачено за ТО ліфтів згідно рахунку № СФ-600, 604 від 25.11.2009.) сума в розмірі 3217,13 грн. віднесена на погашення сальдо на 01.01.2010. за договором № 16 від 18.12.2006. в оплату рахунку-фактури № СФ-0000604 від 27.11.2009. в розмірі 3217,13грн.; сума в розмірі 7544,09 грн. віднесена в оплату рахунку-фактури № СФ-0000600 від 25.11.2009. за договором № 53/18 від 16.01.2009.; залишок суми в розмірі 238,78 грн. віднесений в погашення сальдо на 01.04.2009. по договору № 53/18 від 16.01.2009.;

- платіжне доручення № 1187 від 08.07.2010. на суму 6500,00 грн. (оплачено погашення заборгованості за ТО ліфів згідно рахунку б/н від 08.07.2010р.) у зв'язку з відсутністю зазначеного в призначенні платежу рахунку, зазначена сума віднесена в оплату сальдо на 01.04.2009. за договором № 53/18 від 16.01.2009. в повному обсязі;

- платіжне доручення № 42 від 11.01.2011. на суму 10 000,00 грн. (оплачено за ТО ліфтів згідно рахунку № СФ-600 від 25.11.2010.) у зв'язку з оплатою рахунку-фактури № СФ-0000600 від 25.11.2009. за договором № 53/18 від 16.01.2009. в повному розмірі, зазначена сума розподілена 5488,03 грн. в оплату сальдо на 01.04.2009. за договором № 53/18 від 16.01.2009., 4511,97 грн. в оплату наданих послуг за позовний період за договором № 53/18 від 16.01.2009.

Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості за виконані роботи згідно підрядного договору №53/18 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів від 16.01.2009. в сумі 134016,38грн, обґрунтований, підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача за первісним позовом щодо надання розстрочки виконання рішення в частині оплати заборгованості задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Зі змісту статті 121 ГПК України, якою передбачена можливість суду у виняткових випадках надання відстрочки виконання рішення суду, випливає, що заява повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідач посилається на неможливість сплати вже існуючої заборгованості, тобто виконання рішення суду на даний час, однак жодних документів на підтвердження заявленої позиції останнім суду не представлено. Заявник, не підтверджуючи документально, посилається на погіршення платоспроможності та фінансової стабільності, зменшення прибутку від здійснення господарської діяльності, однак будь - яких документальних доказів того, що грошові кошти у нього з'являться в строк на який суд відстрочив би виконання рішення, суду представлено не було.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто необхідно враховувати і фінансовий стан позивача, оскільки відповідач користується його коштами та позбавляє можливості самостійно ними розпоряджатись. Тому суд, оцінивши матеріальні інтереси обох сторін у справі, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у справі та наявність інфляційних процесів у економіці держави, наголошує на недоведеності наявності об'єктивних підстав, які ускладнюють виконання рішення суду. Більш того, підставою виникнення заборгованості є виключно недобросовісне виконання відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань.

Більш того, позивачем за зустрічним позовом до заяви про надання розстрочки виконання рішення додано графік, за яким необґрунтовано чому сума боргу становить 350628,33грн., що значно перевищує заявлену позивачем за первісним позовом суму заборгованості.

Заява ПП «Сервісна компанія «Комфорт» щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 20248,46грн. заборгованості, яка виникла до 01.04.2009. задоволенню також не підлягає, у зв'язку з наступним.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.. 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Умовами договору передбачена оплата актів прийомки робіт до 10 числа наступного місяця, тобто за квітень 2009 - до 10 травня 2009., тоді як позовна заява подана до суду 17.04.2012.

Судом також не приймаються до уваги надана довідка ПП «Сервісна компанія «Комфорт» вих. №960 від 21.06.2012., підписана інспектором відділу кадрів ПП «СК «Комфорт», відносно того, що посадовою інструкцією директора по експлуатації ПП «Сервісна компанія «Комфорт» не передбачено право підпису бухгалтерських документів, у тому числі актів звірок та актів виконаних робіт, як доказ того, що ОСОБА_4 не мала повноважень щодо підписання актів прийомки виконаних робіт, оскільки всі документи на які посилається позивач за первісним позовом мають печатки обох підприємств, раніше сторонами не оспорювались та позивач за зустрічним позовом жодного разу не повідомляв ДП «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» ТОВ «Ліфткомфорт-ЛК» про відсутність повноважень у особи на таке підписання.

Судові витрати у вигляді судового збору за первісним позовом підлягають віднесенню на відповідача за первісним позовом Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт», за зустрічним позовом на позивача - Приватне підприємство «Сервісна компанія «Комфорт» відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 06.07.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» (95000, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, ЗКПО 31763330) на користь Дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Севастопольліфтсервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфткомфорт-ЛК» (99008, м. Севастополь, Загородна балка, 3, р/р 26009159772900 в АТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЗКПО 31763330) 134016,38грн. заборгованості та 2680,33грн. судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі