Рішення

від 05.07.2012 по справі 9/36/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 липня 2012 р. Справа 9/36/2012/5003

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 61068)

до : Приватного акціонерного товариства "Ладижинхліб", код ЄДРПОУ 05495897 (вул. Хлібозаводська, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

позов на суму 27761,36 грн.

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Шаравська Н.Л.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 726974 від 04.07.12 р., відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Приватного акціонерного товариства "Ладижинхліб" про стягнення 27 761,36 грн., з яких 24905,81 грн. - основного боргу; 1 911,86 грн. - пені; 149,43 грн. - індексу інфляції; 794,26 грн. - 3% річних за неналежне виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу продукції від 19 квітня 2010 р..

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07 червня 2012 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 9/36/2012/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19 червня 2012 р..

Зважаючи на неявку на визначену дату до суду представників сторін, суд ухвалою від 19.06.12 р. відклав слухання справи на 05.07.12 р..

05.07.12 р. в судове засідання з"явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В свою чергу, відповідач вдруге явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребуваних документів та письмових пояснень з обгрунтуванням причин невиконання вимог суду не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Зокрема, ухвалу суду про відкладення слухання справи № 9/36/2012/5003 від 19.06.12 р. було надіслано відповідачу рекомендованим листом, за тією ж адресою, що і ухвалу про порушення провадження у справі від 07.06.12 р. - вул. Хлібозаводська, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, яка повернута підприємством зв"язку з відміткою на конверті" за закінченням терміну зберігання". При цьому, слід наголосити, що вищевказані ухвали суду надіслані відповідачу згідно даних, які містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день розгляду в суді, відповідно до якого місцезнаходженням відповідача є: вул. Хлібозаводська, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали суду про відкладення розгляду справи від 19.07.12 р., яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

19.04.10 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Ладижинхліб" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції.

Згідно п.1.1. договору Постачальник зобов"язався протягом дії договору передати Покупцеві упаковку з політиролу і поліпропілену (товар) окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, які узгоджуються сторонами в накладних, що є невід"ємною частиною договору, а Покупець зобов"язаний прийняти товар і сплатити його на умовах, встановлених цим договором. Загальний об"єм товару, який продається за даною угодою, визначається з урахуванням кількості і асортименту товару по всім переданим окремим партіях товару. Ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі товару (п. 1.2 договору).

У розділі 2 договору (п.п. 2.1., 2.2.) сторони визначили терміни і порядок виконання договору, а саме:

- Постачальник передає Покупцеві товар окремими партіями в термін, кількості і асортименті, узгодженим сторонами в накладних;

- Покупець зобов"язаний провести повний розрахунок за отриману партію товару протягом 15 банківських днів з моменту прийому вказаної партії. Розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості товару на поточний рахунок Постачальника.

Як вбачається з Додатку № 1 - письмового розрахунку між сторонами за період з моменту виникнення договірних відносин до 11.04.11 р. (а.с. 13-15) та наявних у матеріалах справи видаткових накладних в період з 19.04.10 р. по 11.04.11 р. позивачем здійснено поставку товару на користь відповідача на загальну суму 76 991,81 грн. Згідно податкових накладних та звітів про кредиторські і дебіторські операції по рахунку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, доданих до позовних матеріалів, відповідач -Приватне акціонерне товариство "Ладижинхліб" за вищезазначений період проплату за поставлену продукцію здійснив лише частково в сумі 52 086,00 грн..

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було надіслано відповідачу письмову вимогу № 1 від 13.04.12 р. про погашення решти заборгованості у розмірі 24905,81 грн. (а.с. 21-23). Отримання товариством (Покупцем) даного листа підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2432101577214. З-поміж того, в своїх поясненнях представник позивача зауважив, що разом з вимогою відповідачеві надсилалося два примірники акту звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.03.12 р., підписаних та скріплених відтиском печатки з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. Однак, Приватне акціонерне товариство "Ладижинхліб" залишило вимоги вказані в даних документах без реагування.

За таких обставин, станом на 04.07.12 р. у відповідача перед позивачем утворився борг у розмірі 24 905,81 грн. (76 991,81 грн. - 52 086,00 грн.).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд приймає до уваги наступні положення законодавчих актів.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

З урахуванням наведеного, суд вважає, що за обставин, які склалися правомірно та обгрунтовано стягнути з відповідача згідно договору про купівлю - продаж продукції від 19.04.10 р. борг у розмірі 24 905,81 грн..

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов"язань позивачем заявлено до стягнення 1 911,86 грн. - пені; 149,43 грн. - індексу інфляції; 794,26 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 4.3. договору сторони визначили, що при затримці оплати товару, Покупець за вимогою Постачальника сплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за кожен день прострочення сплати по подвійній обліковій ставці НБУ, що діяла в період прострочення.

Провівши перерахунок заявлених до стягнення 1 911,86 грн. - пені, 794,26 грн. - 3% річних, суд дійшов висновку, що дані вимоги заявлено та нараховано правильно, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 149,43 грн. - індексу інфляції за період з 04.05.12 р. по 25.05.12 р. судом встановлено, що дана вимога є обгрунтованою, однак обрахована не вірно, оскільки позивачем не правильно визначено сукупний індекс інфляції за вказаний період, зазначено - 100,6 %, тоді як необхідно - 100,3 %. З урахуванням такого, загальна сума інфляційного збільшення суми боргу має становити 74,72 грн..

Оскільки, отримана в результаті перерахунку судом сума індексу інфляції є меншою від тієї, яка заявлена позивачем, суд відмовляє в стягнені 74,71 грн. - індексу інфляції.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а в силу статей 32, 33 вказаного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень шляхом подання доказів. Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої суми, в тому рахунку доказів проведення розрахунків на зазначену суму (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача судовий збір покладається на останнього.

Керуючись ст.ст.4-5, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ладижинхліб", код ЄДРПОУ 05495897 (вул. Хлібозаводська, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентиф. код НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 61068) 24 905,81 грн. - основного боргу; 1 911,86 грн. - пені; 74,72 грн. - індексу інфляції; 794,26 грн. - 3% річних; 1605,17 грн. - судового збору.

3. В стягненні 74,71 грн. - індексу інфляції відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст рішення суду складено та оформлено 07 липня 2012 р.

Суддя Балтак О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (АДРЕСА_1, 61068)

3 - відповідачу (вул. Хлібозаводська, 1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)