Ухвала

від 06.07.2012 по справі 5009/2558/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

5009/2558/12   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Запорізької області УХВАЛА про повернення позовної заяви                       06.07.12                      Справа №     5009/2558/12            м. Запоріжжя Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали     за позовом: Прокурора Приморського району Запорізької області (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 25) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - позивач: Фонд державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дюна” (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 19, ідентифікаційний код 31467743) третя особа: Приморське комунальне підприємство технічної інвентаризації (72100 Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, 49, ідентифікаційний код 13622795)     про витребування майна ВСТАНОВИВ: Прокурор Приморського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах –Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ТОВ “Дюна”, за участю Приморського комунального підприємства технічної інвентаризації (третя особа) та просить суд: 1) вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ “Дюна” відчужувати об'єкт нерухомості, що розташований по вул. Курортній, 45-Б, м. Приморськ, Запорізької області; 2) поновити строк позовної давності за цим позовом; 3) визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою “И”, загальною площею 612,1 кв. м., балансова вартість якого складає 370 000,00 грн.; 4) витребувати спальний корпусу, позначений на плані літерою “И”, загальною площею 612,1 кв. м., балансова вартість якого складає 370 000,00 грн. із володіння ТОВ “Дюна” у власність держави в особі Фонду державного майна України та зобов'язати відповідача повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави в особі Фонду державного майна України; 5) визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ “Дюна” на спальний корпус, позначений на плані літерою “И”, загальною площею 612,1 кв. м. та скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ “Дюна” на зазначений об'єкт нерухомості. Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 04.07.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М. Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами  підприємницької діяльності. Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. N 1789-XII “Про прокуратуру”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а  також підприємств та інших юридичних  осіб. Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про  захист прав і свобод іншої особи,  невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави,  або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх  перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом  України судового рішення. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. В даному випадку таким органом прокурором зазначено Фонд державного майна України. Згідно ч.2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Згідно ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. В силу ч.1 ст.2 Закону України від 07.07.2010р. N v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує  кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів України”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор (заступник), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Також слід перевірити, чи дотримано заявником обов'язкові вимоги, які встановлені процесуальним законом (ГПК України) при зверненні до суду. Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті             2-1 цього Кодексу. Відповідно до ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах  здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Частинами 1, 2 ст. 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у  господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи               (ч.1 ст. 34 ГПК України). Відповідно до ч. 1, п. 2, 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб'єктом підприємницької діяльності або його представником. Позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків); виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес; у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми. Позовна заява не містить ідентифікаційного коду позивача - Фонду державного майна України, вказано лише його поштову адресу та телефони. Відсутність ідентифікаційного коду позивача є безумовним порушенням приписів               п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України та розцінюється господарським судом як не зазначення прокурором повного найменування сторін. Прокурором до господарського суду Запорізької області подано позовну заяву                   № 101-2014 вих.12 від 03.04.2012р. на 6 (шести) сторінках (3 аркушах). З першої по другу сторінки позовної заяви прокурор обґрунтовує підстави звернення до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та наводить відповідне нормативне обґрунтування. Починаючи з третьої сторінки прокурором розпочато викладення обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проте, обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор обґрунтовує лише перші чотири вимоги. Щодо вимоги, вказаної в пункті 5 позовної заяви, прокурором не зазначено жодної матеріально-правової підстави та норми законодавства, які регламентують питання визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ “Дюна” та скасування державної реєстрації права власності ТОВ “Дюна” на об'єкт нерухомості. Також, прокурор в 9 (дев'ятому) абзаці 5 (п'ятої) сторінки позовної заяви зазначає: “У зв'язку із неодноразовим відчуженням спірного об'єкту нерухомості є реальна загроза, що не вжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду про витребування спірного майна з володіння ТОВ “Магнолія ЛТД” на користь Фонду державного майна України”. В той же час, в прохальній частині позову прокурор просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ “Дюна” відчужувати об'єкт нерухомості, що розташований по вул. Курортній, 45-Б, м. Приморськ, Запорізької області. Тобто, прокурору потрібно визначитися саме до якого товариства потрібно вживати заходи до забезпечення позову (до ТОВ “Магнолія ЛТД” чи до ТОВ “Дюна”). Крім того, при новому зверненні прокурору слід обґрунтувати та довести, що невжиття заходів для забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позовна заява підписана 03.04.2012р., а подана до господарського суду лише 04.07.2012р. Прокурором не доведено, що за проміжок часу між підписанням позовної заяви та реальною подачею даного позову до суду (три місяці) відповідачем вживалися будь-які заходи, що можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Крім того, прокурор просить суд поновити строк позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно із ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу); 5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу); 6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня,  коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Прокурор в позовній заяві зазначає, що порушення вимог законодавства з боку товариства Прокуратура Приморського району Запорізької області дізналася лише з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012р., якою визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000р. № 197 господарським судом Запорізької області визнано законним та залишено в силі. Проте, прохання про поновлення строку позовної давності (п.2 позовної заяви) суперечить викладеним прокурором обставинам про те, що строк позовної давності ним не порушений. Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”(із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012), недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне. За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо. Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини. На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення. В абзаці 4 пункту 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 вказано, що питання про  допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її  допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу. Відтак, при новому зверненні до суду позивачу, з урахуванням вимог                         ст. 27 ГПК України, слід не тільки обґрунтувати в тексті позовної заяви необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи Приморське комунальне підприємство технічної інвентаризації, але і подати відповідну окрему заяву чи вказати про це у прохальній частині позовної заяви. Необхідно також обов'язково визначитися не тільки з підставами на яких належить залучити до участі у справі третю особу, але і на чиїй стороні –позивача чи відповідача слід залучити вказану третю особу. Керуючись ст. 50-51, ч. 1, п. 2, 5 ч. 2 ст. 54, п. 4 ч. 1 ст. 57, п.  2, 3 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд УХВАЛИВ: Позовну заяву Прокурора Приморського району Запорізької області від 03.04.2012р.                    № 101-2014 вих.12 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах –Фонду державного майна України до відповідача ТОВ “Дюна”, третя особа Приморське комунальне підприємство технічної інвентаризації про витребування майна і додані до неї документи на 61 аркуші повернути без розгляду. Суддя                                                                  В.М. Соловйов