Рішення

від 02.07.2012 по справі 5011-68/5121-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/5121-2012 02.07.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальність «ПРИМА ТЕРМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційне підприємство «Партнер» простягнення заборгованості,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю, від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальність «ПРИМА ТЕРМ»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційне підприємство «Партнер»та просило стягнути суму боргу за договором підряду № 16-07/ПНР від 16.06.2009 у розмірі 14.983,67 грн., з яких 11.240,40 грн. основної заборгованості, пеня у розмірі 873,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 2.051,37 грн. і 3 % річних у розмірі 818,30 грн., а також просило відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду № 16-07/ПНР від 16.07.2009 відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526 ЦК України, просить стягнути суму боргу та штрафні санкції у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/5121-2012 та призначено до розгляду на 10.05.2012.

Ухвалами суду від 10.05.2012, 24.05.2012, 05.06.2012 та 18.06.2012 розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.05.2012 № 128206, який надано позивачем, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційне підприємство «Партнер»є бульвар Дружби народів, 28 кв. 607 у м. Києві, 01103.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 20.04.2012 було надіслано на адресу відповідача 01103, м. Київ, вул. бульвар Дружби народів, 28 кв. 607, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, проте вказана ухвала була повернута поштовим відділенням зв'язку із зазначенням причини повернення -за зазначеною адресою не проживає.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28 кв. 607), за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 20.04.2012 та ухвали про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 02.07.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальність «ПРИМА ТЕРМ»(далі -позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційне підприємство «Партнер»(далі -відповідач, замовник) 16.07.2009 було укладено договір підряду № 16-07/ПНР (далі -Договір), згідно з п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе обов'язок виконати визначені роботи, а саме: балансові тепло екологічні випробування чотирьох водогрійних котлів «Майти ТЕРМНН 2450», потужністю 588 кВТ кожний, котельні №1, паливо-природній газ. Складання технічного звіту еколого-технічних випробувань; пусконаладжувальні роботи по системах автоматики котельні на тепло-екологічні випробування водогрійних котлів -15 шт. «Wesseex 220 М», потужністю 220 кВт кожний, паливо-природній газ, котельні № 2. Складання технічного звіту по наладці і еколого-теплотехнічних випробувань. Узгодження технічних звітів в Київській державній інспекції з енергозбереження, Київському Державному управлінні з екології та природних ресурсів.

Згідно з п. 1.2 Договору замовник зобов'язався надати виконавцю доступ до обладнання котельні наведених в п. 1.1 Договору, прийняти виконані роботи та повністю сплатити вартість виконаних робіт відповідно до Додатку № 1 та № 2, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Об'єкт та адреса виконання робіт : дахові котельні №1, №2 ТРК «Плазма», м. Київ, Московський проспект, 20-б, що зазначено у п. 1.3 Договору.

Загальна вартість робіт визначена у п. 2.1 та складає 96.274,80 грн.

Відповідно до п. 2.2 замовник сплачує виконавцю авансовий платіж в розмірі 50% загальної вартості робіт, здійснюваних за даним Договором, протягом 5-ти банківських днів з дати підписання Договору.

Наступні платежі за Договором перераховуються замовником протягом 5-ти банківських днів після отримання, підписаних обома сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), про що зазначено у п. 2.3 Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору здача-приймання виконаних робіт оформлюється актом виконаних робіт, який замовник відповідно до умов п. 3.2 Договору має підписати та надіслати виконавцю протягом 5 календарних днів від дня його одержання або в цей самий строк направити мотивовану відмову від прийому робіт.

Як визначено у п. 4.1 Договору договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Сторони досягли згоди за усіма суттєвими умовами договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийому виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом установлено, що відповідачем 10.08.2009 на виконання умов п. 2.2 Договору було перераховано на рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 30.000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за 10.08.2009, копія якої міститься в матеріалах справи.

Позивачем було виконано передбачені п. 1.1 Договору роботи на загальну суму 96.274,80 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт за вересень 2009 року та актом виконаних робіт за вересень 2009 року, що підписані уповноваженими представниками сторін 30.09.2009 без зауважень, що свідчить про прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт, прийняття цих робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів та вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати протягом 5-ти банківських днів до 06.10.2009, що передбачено п. 2.3 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Сума, що підлягала до сплати відповідачем з урахуванням 30.000,00 грн. авансових платежів становила 66.274,80 грн.

Між позивачем та відповідачем 05.11.2009 було укладено договір про зарахування зустрічних вимог на суму 55.034,40 грн. За наслідками такого зарахування заборгованість відповідача станом на 05.11.2009 становила 11.240,40 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача 01.03.2011 було направлено лист з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 11.240,40 грн.

Зазначений лист отримано відповідачем 14.03.2011, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (копія знаходиться в матеріалах справи), проте на час винесення рішення у дані справі, доказів сплати заборгованості у розмірі 11.240,40 грн. відповідачем до суду не надано.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладені обставини, приймаючи до уваги порушення відповідачем його грошових зобов'язань, господарський суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 11.240,40 грн.

Проте на час винесення рішення у дані справі, доказів виконання зобов'язань за Договором чи сплати заборгованості відповідачем суду не надано.

Крім того позивач, просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 873,60 грн. за період з 07.10.2009 по 06.04.2010, інфляційні втрати у розмірі 2.051,37 грн. за період з 07.10.2009 по 04.04.2012 та 3 % річних у розмірі 818,30 грн., за період з 07.10.2009 по 04.04.2012.

Під час судового розгляду, а саме 24.05.2012 позивач подав уточнений розрахунок заборгованості та штрафних санкції, проте відповідно до заяви від 02.07.2012 просив суд не брати до уваги збільшення штрафних санкцій відображені в уточненому розрахунку та стягнути з відповідача суму основного боргу та штрафних санкцій, що заявлені у позовній заяві.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасне виконання замовлення, а також за несвоєчасні платежі, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період сплати пені, від суми боргу за кожний прострочений день.

За перерахунком суду заявлена до стягнення з відповідача сума пені за період з 07.10.2009 по 06.04.2010 у розмірі 873,60 грн. визначена вірно виходячи з чого, суд задовольняє в цій частині позовні вимоги.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду заявлена до стягнення з відповідача сума 3% річних за період з 07.10.2009 по 04.04.2012 у розмірі 818,30 грн. визначена вірно виходячи з чого, суд задовольняє в цій частині позовні вимоги.

Розрахунок інфляційних втрат за період з 07.10.2009 по 04.04.2012 наданий позивачем не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині, щодо стягнення з відповідача та інфляційних втрат у розмірі 2.051,37 грн., підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2.045,75 грн.

Крім того суд зазначає, що при зверненні з даним позов до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1.641,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1807 від 11.04.2012, в той час як в даному випадку, враховуючи заявлені вимоги, розмір судового збору складає 1.609,50 грн.

Пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом сплачена сума судового збору в повертається. При цьому судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми, що в даному випадку склала 31,50 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнично-комерційне підприємство «Партнер»(01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28 кв. 607 код ЄДРПОУ 31721767) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «ПРИМА ТЕРМ»(03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А код ЄЛРПОУ 32977678) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, суму заборгованості у розмірі 11.240 (одинадцять тисяч двісті сорок) грн. 40 коп., пеню у розмірі 873 (вісімсот сімдесят три) грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 2.045 (дві тисячі сорок п'ять) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 30 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 86 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальність «ПРИМА ТЕРМ» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А код ЄЛРПОУ 32977678) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп., що перерахований платіжним дорученням № 1807 від 11.04.2012 (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачений.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.07.2012.

Суддя Ониськів О.М.