Рішення

від 21.10.2008 по справі 12/68-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

----------------------------------------

* 10002,

м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" жовтня 2008 р.

Справа № 12/68-Д

Господарський

суд Житомирської області у складі:

Головуючого

судді 

                         судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

                         судді 

за участю

представників сторін

від позивача Панькова С.М. - довіреність від 22.04.08р.

від

відповідача не з'явився 

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Ш.Т.Л. Мануфактура ЛТД" (с. Нові

Петрівці Вишгородського району Київської області) 

до Приватного підприємця ОСОБА_1 (с. Чижовка

Новоград-Волинського району)

про розірвання договору №2/10-07 від 11.10.2007р.

та стягнення 107 265,00грн.

Позивач

звернувся з позовом до суду про розірвання договору №2/10-07 від 11.10.07р. та

стягнення з відповідача 107 265,00грн., з яких 100000,00грн. - авансовий

платіж, 7625,00грн. пеня.

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав

копію посвідчення адвоката та просить стягнути з відповідача 3000,00грн. за

надані юридичні послуги.

Відповідач в

судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, про час та

місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується

поштовим повідомленням про вручення ухвали суду (а.с.69).

Відповідно до

ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній доказами.

Заслухавши

пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський

суд, 

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним

підприємством "Ш.Т.Л. Мануфактура ЛТД" (Позивач) та ПП ОСОБА_1

11.10.07р. було укладено договір №2/10-07 про поставку і монтаж швидкомонтуючої

будівлі (а.с.14-17).

Згідно п.1.1

договору Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (відповідач) зобов'язується

виконати власними та залученими силами і коштами поставку і монтаж сферичного

ангару розміром 12*36м.

Ціна договору

складає 250000,00грн. (п.2.1 договору).

Відповідно до

розділу 3 розрахунки по даному договору здійснюються шляхом перерахування

Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника. Оплата по

даному договору проводиться в наступному порядку:

Замовник

протягом 5 днів з дати підписання даного договору здійснює авансовий платіж в сумі

125000,00 грн.

Другий

авансовий платіж в сумі 62500,00грн. замовник перераховує підряднику протягом 5

днів з дати підписання сторонами акту про готовність до початку виконання робіт

по монтажу швидкомонтуючої будівлі.

Кінцеву оплату

в сумі 62500,00 грн. замовник перераховує підряднику протягом 5 днів з дати

підписання сторонами акту прийому-передачі робіт по даному договору.

Строки

виконання робіт по даному договору визначені графіком виконання робіт (а.с.18),

а саме з 15.10.07р. по 25.12.07р.

На виконання

умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача перший

авансовий платіж в сумі 100000,00грн., що підтверджується виписками з банку по

особовому рахунку позивача від 12.10.2007р. та від 26.10.2007р. (а.с.36-37).

Відповідач

умови договору не виконав, внесені на його розрахунковий рахунок кошти в сумі

100000,00грн. не повернув.

Позивач

21.12.07р. направив відповідачу вимогу про розірвання договору та повернення

коштів, яка залишилась без відповіді та задоволення (а.с.38).

Оскільки відповідач

не виконує зобов'язання по договору, позивач просить розірвати договір та

стягнути з відповідача на його користь 100000,00грн. перерахованих коштів та

7265,00грн. пені.

Дослідивши в

сукупності всі обставини та матеріали справи, суд приходить до висновку про

часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до

положень ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в

якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони

(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги,

сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право

вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1

ст.193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та

інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські

зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,

договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -

відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до

ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не

допускається.

Згідно ст. 610

ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з

порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК

України передбачено, що у  разі порушення

зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом,

зокрема:

1) припинення  зобов'язання 

внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору;

2) зміна умов

зобов'язання;

3) сплата

неустойки;

4)

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 4

ст.188 ГК України передбачено, що у 

разі   якщо   сторони 

не  досягли згоди щодо зміни

(розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з

урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати

спір на вирішення суду.

Згідно ч.1

ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не

приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений

договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання,

відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість

виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 ст.612 ЦК України).

Відповідно до

положень ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за

згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може

бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі

істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених

договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли

внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на

що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки

відповідачем не виконані в строк умови договору про поставку і монтаж

швидкомонтуючої будівлі, даний договір підлягає розірванню, а перераховані

позивачем авансові платежі в сумі 100000,00грн. - поверненню.

Пунктом 7.3

договору визначено, що за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує

замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент

оплати, за кожен день прострочення, але не більше 10% від суми договору.

Згідно

розрахунку позивача пеня нарахована із суми перерахованих коштів 100000,00грн.

за період з 27.12.2007р. по 07.05.2008р. і складає 7265,00грн.

Однак,

враховуючи формулювання підстав, викладених в п.7.3 договору, за яких

нараховується пеня, суд не розцінює наданий позивачем розрахунок пені як

правильний та обгрунтований. Враховуючи вищевикладені умови п.7.3 договору, та

обставини справи (перерахування позивачем авансового платежу), не можна зробити

беззаперечного висновку про період (момент), з якого слід нараховувати пеню, та

суму боргу, з якої вона розраховується. Тому позовні вимоги в частині стягнення

пені задоволенню не підлягають.

22.04.08р. між

позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про надання юридичних

послуг адвоката, у відповідності до якого товариство сплатило виконавцю -

ОСОБА_2 3000,00грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №22/04-2008

від 22.04.08р. (а.с.44). Позивач просить долучити до складу судових витрат дані

витрати та стягнути їх з відповідача.

Статтею 44 ГПК

України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що

підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським

судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх

знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних

з розглядом справи.

Відповідно до

ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач

позов не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Враховуючи

викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову: в частині

розірвання договору №2/10-07 від 11.10.08р., укладеного між сторонами, та в

частині стягнення авансового платежу в сумі 100000,00грн.

В частині

стягнення пені в сумі 7265,00 грн. відмовляє за необгрунтованістю.

Судові витрати

покладаються на відповідача: по сплаті державного мита та за

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - пропорційно сумі

задоволених вимог, а витрати за надані послуги адвоката - в повній сумі.

Керуючись

ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов

задовольнити частково.

2. Розірвати

договір №2/10-07 напоставку і монтаж швидкомонтуючої будівлі, укладений

11.10.08р. між Приватним підприємством "Ш.Т.Л. Мануфактура ЛТД" та

Приватним підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з

Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

- на

користь  Приватного підприємства

"Ш.Т.Л. Мануфактура ЛТД" (07354, Київська область, Вишгородський

район, с. Нові Петрівці, вул.1-го травня,1-Б, код 32504948) : 100000,00 грн. -

авансовий платіж; 3000,00грн. - за послуги адвоката, а також 1085,00грн.

сплаченого державного мита та 110,00грн. витрат на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

4. В частині

стягнення пені в сумі 7265,00 грн. відмовити.

Рішення

господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку

з дня його прийняття.

Суддя

Терлецька-Байдюк

Н.Я.

Віддрукувати: 

1 - в справу

2,3 - сторонам

(позивачу - на адресу адвоката)