Постанова

від 23.09.2008 по справі 22/88-08-2153

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" вересня 2008 р.

Справа № 22/88-08-2153

Колегія суддів Одеського апеляційного

господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

(склад судової колегії змінено

відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду

№77 від 08.07.2008 р.),

при

секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача

-Шаріфі А. В.,                                                                                  

відповідача -СФГ „Тілець” -Лобач В.

І. та Гузь Г. В.,

відповідача

- Коноплянської сільської ради Одеської області -не з'явився,

відповідача

- Бузинівської сільської ради Одеської області - не з'явився,

3-ї

особи - не з'явився,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу СФГ „Тілець”

на рішення господарського

суду Одеської області від 04.07.2008 р. 

по справі

№ 22/88-08-2153

за позовом Іванівської

районної державної адміністрації Одеської області

до

СФГ „Тілець”

про

визнання недійсними договорів оренди,

ВСТАНОВИЛА:

28.05.2008 р. (вх. №3025) у

господарському суді Одеської області Іванівською районною державною

адміністрацією Одеської області (далі - позивач) пред'явлено позов до СФГ

„Тілець” (далі - відповідач) про визнання недійсними договорів оренди земельних

ділянок: від 17.12.2001 р., укладеного між СФГ „Тілець” та Коноплянською

сільською радою Іванівського району Одеської області; від 17.12.2001 р.,

укладеного між СФГ „Тілець” та Бузинівською сільською радою Іванівського району

Одеської області. В обґрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 93 ЗК

України, ст.ст. 15,16,203,215,220 ЦК України та ст.ст. 179,209 ГК України.

06.06.2008 р. (вх. №11691)

відповідач подав до суду клопотання (а.с. 48), в якому просив закрити

провадження з цієї справи, в зв'язку з тим, що дана справа розглядалась в

Іванівському районному суді і з неї прийняте рішення, яке вступило в законну

силу.

06.06.2008 р. (вх. №11673)

відповідач подав до суду клопотання (а.с. 51), в якому просив при розгляді цієї

справи врахувати, що дана справа розглядалась в Іванівському районному суді і з

неї прийняте відповідне рішення.

25.06.2008 р. (вх. №12994) позивач

подав до суду клопотання (а.с. 59), в якому просив залучити до участі у цій

справі  громадянина ОСОБА_1, що мешкає

АДРЕСА_1, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору, на стороні позивача, оскільки рішення господарського суду з даного спору

може вплинути на його права та обов'язки, так як ОСОБА_1 є землекористувачем

спірної земельної ділянки, договір оренди на яку оскаржується.

04.07.2008 р. судом до справи

залучене клопотання відповідача (а.с. 63), в якому він просить припинити

провадження з цієї справи, оскільки рішеннями Іванівського районного суду

Одеської області від 06.12.2002 р. по справах №№2-1099-2002р., 2-1101-2002р.

вищевказані договори оренди землі вже визнані дійсними. Крім того, громадянин

ОСОБА_1 не звертався за захистом порушених прав постійного користувача,

оскільки таким не є. Тим більше, ОСОБА_1 є фізичною особою, тому у випадку

захисту прав його інтересів повинен звертатися в суд загальної юрисдикції,

відповідно до вимог ст. 1 ЦПК України.

Рішенням господарського суду

Одеської області від 04.07.2008 р. (підписаним суддею Торчинською Л. О.

07.07.2008 р.) з цієї справи, керуючись ст.ст. 12,93,116,123,124 ЗК України,

ст.ст. 203,215,792 ЦК України, ст.ст. 13,15 ЗУ „Про оренду землі”, ст.ст.

1,9,35 ЗУ „Про державну експертизу землевпорядної документації”, ст. 13 ЗУ „Про

оцінку землі”, ст.ст. 2,20 ЗУ „Про плату за землю”, п.2, п.11 Порядку

розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок,

затвердженого Постановою КМУ від 26.05.2004 р. №677,  позов задоволено, а саме визнано недійсними

договори оренди земельних ділянок: від 17.12.2001 р., укладений між СФГ „Тілець”

та Коноплянською сільською радою Іванівського району Одеської області;  від 

17.12.2001 р., укладений між СФГ „Тілець” та Бузинівською сільською

радою Іванівського району Одеської області; стягнено з відповідача на користь

позивача 85 грн. держмита і 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу (а.с.

68-72). У своєму рішенні суд також зазначив, що подані представником

відповідача клопотання про закриття та припинення провадження у справі не

підлягають задоволенню, з огляду на те, що, відповідно до п.2 ч.1 ст. 80 ГПК

України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення

господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив

господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Однак, як суд вбачив з матеріалів справи, 06.12.2002 р. рішенням Іванівського

районного суду по справі №2-1099 заяву громадянки ОСОБА_2 в інтересах СФГ

„Телець”, третя особа - Бузиновська сільська рада Іванівського району Одеської

області, про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним задоволено та

06.12.2002 р. рішенням Іванівського районного суду по справі №2-1101 заяву

ОСОБА_2 в інтересах СФГ „Телець”, третя особа - Коноплянська сільська рада

Іванівського району Одеської області, про визнання договору оренди земельної

ділянки дійсним також задоволено повністю. Отже, сторони та предмет спору по

справі №22/88-08-2153 інші, ніж у вищезазначених справах, на що посилався у

своїх клопотаннях відповідач. 

Не погоджуючись зі вказаним

рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у

позові відмовити, з тих підстав, що земельна ділянка була надана відповідачу в

оренду, згідно рішення Коноплянської сільської ради Іванівського району

Одеської області від 16.09.1999 р. №52. Відповідно до цього, була виготовлена

проектна документація, отримані узгодження з головним архітектором району,

Іванівською районною санепідемстанцією, Східною інспекцією екологічної безпеки

та природних ресурсів державного управління екологічної безпеки, Іванівським

районним відділом земельних ресурсів державного комітету України по земельних

ресурсах, Коноплянською сільською радою Іванівського району Одеської області.

17.12.2001 р. укладений договір оренди, який зареєстрований в Іванівському

районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної

реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 19.12.2001 р. за №15. Рішення

Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області від

16.09.1999 р. №52 не оскаржене. Крім того, згідно довідки Іванівського

відділення Березівської МДПІ від 10.07.2008 р. №2089/24-00, у платника податків

СФГ „Тілець”, код ЄДРПОУ 22503931, станом на 10 липня 2008 року немає

заборгованості по платі за землю, що орендується у Коноплянській та

Бузинівській сільських радах. Згідно довідки начальника Іванівського районного

відділу ДП „Центр державного земельного кадастру при державному комітеті

України по земельних ресурсах”, Одеської регіональної філії, від 02.07.2008 р.

№94, станом на 02 липня 2008 року в Іванівському відділі ОРФ ЦДЗК, згідно

наявних книг реєстрації, зареєстровано договори оренди для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва між СФГ „Тілець” та сільськими радами -

Бузинівською сільською радою, Коноплянською сільською радою та Благоєвською

сільською радою. Даний факт, на думку апелянта, свідчить про те, що з 2001 року

орендну плату вносить відповідач, що відповідає вимогам діючого законодавства,

земельними ділянками також користується відповідач. Ніяких даних про те, що

ОСОБА_1 користувався земельною ділянкою, згідно з державним актом на право

постійного користування серії ОД 09-028 від 23.12.1993 р., вносив за неї

податок на землю (орендну плату), здійснював іншу діяльність по користуванню

земельною ділянкою позивачем не надано, суд такими даними не розташовує. Тим

більше, якщо ОСОБА_1 має які-небудь претензії до земельної ділянки, він має

право звернутися за захистом своїх інтересів. У матеріалах справи відсутні

документи, що надають право представляти будь-кому інтереси ОСОБА_1 у суді. У

матеріалах справи знаходиться клопотання позивача про залучення до участі в

справі ОСОБА_1, однак судом, у порушення вимог процесуального законодавства, це

клопотання не розглядалося. У зв'язку із чим, суд не має права посилатися на наявність

державного акту на право постійного користування серії ОД 09-028 у ОСОБА_1, як

на підставу визнання договору оренди недійсним. Крім того, у п.3.1 договору

оренди між відповідачем та Коноплянською сільською радою зазначено -

орендодавець гарантує, що земельна ділянка в його власності і він має законні

повноваження передавати цю ділянку у тимчасове користування на умовах оренди.

Також, якщо суд першої інстанції приймає до розгляду справи про захист

інтересів фізичних осіб, то порушуються вимоги ст. 12 ЦПК України про

підвідомчість справ господарським судам. Крім того, відсутні данні про те, що

Іванівська райдержадміністрація є орендодавцем. Після вступу в дію нового ЗК

України провадилося розмежування між сільськими радами й райдержадміністрацією.

Позивач не надав яких-небудь даних про те, що спірні земельні ділянки не

перебувають у віданні сільських рад. Відсутня навіть довідка управління

земельних ресурсів Іванівського району Одеської області про розмежування меж

між сільськими радами й райдержадміністрацією. У зв'язку із чим, як вважає

скаржник, неможливо визначити, чи є належним позивачем райдержадміністрація, не

говорячи вже про законність винесеного рішення. Діючим законодавством не

передбачено визнання договорів оренди недійсними, якщо договори не відповідають

типовій формі договору оренди землі, затвердженій Постановою КМУ від 03.03.2004

р.. Тим більш, що договори оренді від 17.12.2001 р. укладені відповідно до

типової форми, затвердженої наказом Держкомзему України від 17.01.2000 р..  Суд посилається на вимоги ст. 14 ЗУ „Про

оренду землі” як на підстави визнання договорів недійсними. Однак, вимоги цієї

статті цього не містять. Крім того, в договорах оренди земельних ділянок (у

п.4) визначено, що „... будь-які зміни або доповнення до цього договору

здійснюються у письмовій формі та підписуються належним чином уповноваженими

представниками сторін у разі, якщо з будь-яких причин будь-які положення цього

договору є недійсними, недіючими, незаконними або такими, що не мають юридичної

сили, це не впливає на дійсність або юридичну силу будь-якого або усіх інших

положень  цього договору.” Ці  умови договору позивачем не виконані, а суд

їх не врахував при винесенні рішення. 

            Ухвалою Одеського апеляційного

господарського суду від 23.07.2008 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження

та призначено до розгляду на 19.08.2008 р., про що сторони, згідно приписів ст.

98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

            У письмовому відзиві на скаргу

позивач просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без

змін, оскільки воно відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного

законодавства.

 Фіксування судового процесу здійснювалось

технічними засобами.

             Ухвалою суду від 19.08.2008 р.

залучено до участі у справі на стадії апеляційного провадження Коноплянську і

Бузинівську сільські ради Одеської області, в якості інших відповідачів,

фізичну особу - ОСОБА_1 - в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні позивача, витребувано в учасників процесу додаткові

докази та відкладено розгляд справи на 23.09.2008 р. о 14:30, про що всі

учасники процесу (в т.ч. залучені), згідно приписів ст. 98 ГПК України, були

повідомлені належним чином.

              Відповідачі - Коноплянська

сільська рада Одеської області і Бузинівська сільська рада Одеської області, а

також 3-я особа  в судове засідання

23.09.2008 р. не з'явились, однак від них надійшли клопотання про розгляд

справи за їх відсутністю і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи

за їх відсутністю.

            Представники скаржника (відповідача

- СФГ „Тілець”) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримали

скаргу і просили її задовольнити на викладених у ній підставах.

              Представник позивача в усних

поясненнях, наданих апеляційному суду, просив суд відмовити у задоволенні

апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

              Згідно ст. 85 ГПК України, в

судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової

постанови.

        Заслухавши усні пояснення учасників процесу,

ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши

обставини і матеріали  справи,  в тому числі наявні у ній докази,

відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також

перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що

апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

             Як вбачається з матеріалів справи,

позивач просив визнати недійсними договори оренди земельних ділянок укладені

17.12.2001 р. між Коноплянською сільською радою Одеської області і СФГ

„Тілець”, а також між Бузинівською сільською радою Одеської області і СФГ

„Тілець”, однак зазначив у позові в якості відповідача лише СФГ „Тілець”, тобто

одну сторону цих договорів.

             Місцевий суд, у порушення приписів

ст. 65 та ст. 24 ГПК України, не залучив до участі у розгляді справі в якості

інших відповідачів Коноплянську сільську раду Одеської області та Бузинівську

сільську раду Одеської області, які є сторонами спірних договорів, і прийняв по

справі рішення, яке стосується прав та обов'язків осіб, що не були залучені до

участі у справі, що, згідно п.3 ч.3 ст. 104 ГПК України, є безумовною підставою

для скасування судового рішення.

          Крім того, з матеріалів справи

вбачається, що позивач, в якості матеріально-правового обґрунтування позову,

послався на ст. 203 та ст. 215 ЦК України в редакції від 16.01.2003 р.

Матеріали справи свідчать, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції

позивач не змінював  вищезазначеного

матеріально-правового обґрунтування позову. Задовольняючи позовні вимоги

позивача та визнавши ці договори недійсними, місцевий суд також послався на ст.

203 та ст. 215 ЦК України в редакції від 16.01.2003 р.

           Однак, на час укладення

вищезазначених договорів ЦК України в редакції від 16.01.2003 р., який набув

чинності 01.01.2004 р., ще не діяв. 

           Враховуючи викладене, судова колегія

дійшла до висновку, що питання щодо визнання недійсними договорів, укладених до

набрання чинності цього Кодексу, повинні вирішуватись на підставі  діючих на момент їх укладення норм, а саме ЦК

УРСР в редакції від 1963 року. Слід зазначити, що такої позиції притримується

Верховний Суд України у численних постановах, прийнятих по такій категорії

справ.

        За таких обставин, судова колегія

дійшла висновку, що місцевий суд невірно застосував норми матеріального права,

які в даному випадку не можуть застосовуватись (не підлягають застосуванню),

що, згідно п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування судового

рішення.

            Розглядаючи, відповідно до вимог

ст. 101 ГПК України, спір по суті, судова колегія встановила таке.

            Правом на зміну предмету або

підстави позову, в тому числі матеріально-правового обґрунтування позову,

згідно приписів ГПК України, а саме ст. 22 зазначеного Кодексу, наділено

виключно позивача, а тому господарський суд, якими б мотивами він не керувався,

згідно приписів ГПК України, не має прав і повноважень змінювати їх.

             Виключне право позивача на зміну

підстави позову закріплене ст. 22 ГПК України і неможливість зміни

господарськими судами з власної ініціативи підстав позову, крім не закріплення за

ними (судами) такого права у ГПК України, також підтверджується судовою

практикою Вищого господарського суду України та Верховного Суду України. Так,

зі змісту та суті Постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2003

р. у справі №21/308 і Постанов Верховного Суду України від 18.03.2002 р. у

справі №25/108, від 01.04.2002 р. у справі №11/326 та від 29.04.2002 р. у

справі №25/112 вбачається, що вищезазначені суди  (касаційні інстанції) вважають, що при розгляді

вказаних справ суди першої і апеляційної інстанції не врахували, що у позові

позивач зазначив інші підстави і тому суди не мали законних підстав виходити за

межи позовних вимог, вирішуючи спір, застосовуючи інші правові підставі,

оскільки такі підстави не були заявлені позивачем, тобто така зміна підстави

позову може бути здійснена лише позивачем, а, змінюючи самостійно підстави,

суди фактично не вирішили спори по суті заявлених вимог.  

        За таких обставин, судова колегія

дійшла висновку, що апеляційний суд немає правових підстав і повноважень  для застосування з власної ініціативи до

спірних відносин  норм ЦК України в

редакції 1963 року, а зазначені позивачем норми, а саме ст. 203 та ст. 215 ЦК

України в редакції від 16.01.2003 р., не можуть застосовуватись до цих спірних

відносин та бути матеріально - правовою 

підставою для задоволення позову.

          З огляду на викладене, в задоволенні

позову слід відмовити, що не позбавляє позивача можливості для звернення до

суду з позовом з визначенням інших матеріально - правових підстав.

Керуючись

ст.ст. 22, 99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1. 

Апеляційну скаргу СФГ „Тілець” -задовольнити.

2. Рішення господарського

суду Одеської області від 04.07.2008 р. по справі №22/88-08-2153 - скасувати.

3. 

Іванівській районній державній адміністрації Одеської

області в позові до СФГ „Тілець”

про визнання недійсними договорів

оренди - відмовити.

            Постанова, згідно ст. 105 ГПК

України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у

касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                  

Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                        

         Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний

текст постанови підписано 24.09.2008 р.