Постанова

від 09.07.2012 по справі 2а/0470/5999/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/5999/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Орлові О.В.

за участю:

представника позивача Парханова О.І.

представника відповідача Коросташова І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тексо" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення форми "Р" № 98 від 18.05.2012 -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексо" 30 травня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення форми "Р" № 98 від 18.05.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.07.2011 під час здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ст.265 Митного кодексу України, зауважень з боку митних органів не було, хоча ч.3 цієї статті передбачено, що якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення. Враховуючи викладене, позивач вважає, що в Акті перевірки помилково вказані порушення вимог законодавства України , а саме вимоги статей 81,88 Митного кодексу України та розділу 5 «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України. З огляду на вищезазначене, ТОВ «Тексо» вважає висновки посадових осіб Дніпропетровської митниці в Акті перевірки від 24 квітня 2012 року за N Н44/12/110000000/34884397 помилковими, а податкове повідомлення форми "Р" № 98 від 18.05.2012 таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, надав заперечення на адмніністратвиноий позов, в якому зазначив, що посадові особи Дніпропетровської митниці діяли у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а оскаржуване рішення було прийняте Дніпропетровською митницею на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 265 Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, який визначає основні вимоги щодо проведення митними органами невиїзних документальних перевірок (далі - перевірка), предметом яких є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, контроль за справлянням яких покладено законом на митні органи, перевірка проводиться після пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно із статтею 69 Митного кодексу України.

Згідно з ст. 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Відповідно до п.3 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо.

Згідно з п.6 Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, під час проведення перевірки посадові особи митного органу: вивчають, аналізують та порівнюють: відомості, зазначені у митних деклараціях та/або їх електронних копіях, що містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби, а також належних до таких декларацій комплектах товаросупровідних документів; дані, що містяться в документах, отриманих від уповноважених органів іноземних держав, та інформацію, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриману від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з Інтернету, наукової літератури, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів тощо; приймають рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування тощо; роблять висновок щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів.

Судом встановлено, що відповідно до Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №71, на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 05.04.12 №245 була проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України ТОВ „Тексо" (код ЄДРПОУ - 34884397) при митному оформленні дезінфекційних препаратів за ВМД № 110000012/11/218611 від 06.07.11, в результаті якої було складено Акт перевірки від 24 квітня 2012 року за N Н44/12/110000000/34884397.

Підставою проведення перевірки стала інформація, надана митними органами Німеччини у відповідь на запит Держмитслужби України (ініційований Ягодинською митницею в листі від 08.07.2011 № 14/13-4064) стосовно законності ввезення в Україну дезінфекційних препаратів на адресу позивача у 2011 році (відповідь митних органів Німеччини надіслана в Дніпропетровську митницю листом Держмитслужби України від 27.02.2012 № 20/1-11/01845).

Термін проведення перевірки: 12.04.12 - 19.04.12.

Рекомендованим листом Дніпропетровської митниці від 06.04.12 № 17-11-1/3146 підприємство було проінформовано про час та місце проведення такої перевірки.

При проведенні перевірки були використані документи, які зберігалися згідно вимог Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою KM України від 09.06.97 № 574, у справах митниці разом з 1 - м примірником ВМД та які були зазначені у графі 44 ВМД „Додаткова інформація Подані документа Сертифікати і дозволи".

Позивач стверджує, що 04.07.2011 під час здійснення митним органом контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ст.265 Митного кодексу України, зауважень з боку митних органів не було, хоча ч.3 цієї статті передбачено, що якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення. У зв'язку з чим, що відповідач пропустив товар через митний кордон України, він не мав права 12.04.2012 на проведення перевірки стану дотримання законодавства України ТОВ „Тексо" (код ЄДРПОУ - 34884397) при митному оформленні дезінфекційних препаратів за ВМД № 110000012/11/218611 від 06.07.11.

Суд не погоджується з зазначеним посиланням позивача з огляду на наступне.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 МК).

У пункті 19 статті 1 МК наведено визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 №574 (зі змінами та доповненнями), вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та іншу інформацію, необхідну для нарахування податків, зборів та інших платежів.

Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Держмитслужби України від 09.07.1997 №307 (зі змінами), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 за №443/2247 (далі - Інструкція), визначено графи вантажної митної декларації, які заповнюються декларантом. Відповідно до вказаної Інструкції графи ВМД, в яких наводяться дані про митну вартість товарів та відомості про нарахування податків і зборів, заповнюються декларантом. Митні органи лише здійснюють контроль правильності розрахунку сум податків, які справляються під час ввезення товарів на митну територію України.

Разом з тим, виходячи зі змісту статті 40 Митного кодексу України митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при митному оформленні.

Після переміщення товару через митний кордон України у зоні діяльності Ягодинської митниці (30.06.2011 року), Ягодинською митницею було ініційовано напавлення запиту від 08.07.11 № 14/13-4064 (через Держмитслужбу України ) до митних органів ФР Німеччини.

При цьому відповідач зазначив, що проведення контрольних заходів у форматі невиїзних документальних перевірок на предмет дотримання платниками податків законодавства України при нарахуванні податків, які справляються три ввезенні товарів на митну територію України, в разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України - є нормальною практикою, передбаченою податковим і митним законодавством.

Пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні товарів предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Таким чином, для застосування приписів цієї статті не має значення наявність посередників в ланцюгу поставки товару, а має значення лише факт ідентифікації товарів, які декларувались платником податків митним органам, що також спростовує твердження позивача про те, що правовідносини між ТОВ «Тексо» та Продавцем Товару врегульовані вищевказаним контрактом, згідно якого Продавцем товару є METPLAST TRADE LIMITED, вантажоодержувачем, та платником Товару є ТОВ «Тексо» і лише вантажовідправником є виробник Товару фірма «Thor».

На підставі вищезазначених норм законодавства, враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає правомірними та законними дії митного органу при проведенні даної перевірки позивача.

Судом встановлено, що позивач у 2011 році здійснив у Дніпропетровській митниці митне оформлення товару за ВМД № 110000012/11/218611 від 06.07.2011 - готові дезінфекційні препарати, які ввозилися в Україну на підставі контракту № 040209-ТО-ТН від 04.02.2009 з новозеландською фірмою „METPLAST TRADE LIMITED".

Так, 04.02.2009 між ТОВ «Тексо» та контрагентом METPLAST TRADE LIMITED був укладений зовнішньоекономічний контракт за № 040209- ТО-ТН, згідно якого METPLAST TRADE LIMITED зобов'язався постачати на адресу підприємства позивача дезінфекційні препарати - продукцію виробництва фірми «Thor» GmbH, Німеччина.

В свою чергу, ТОВ «Тексо» зобов'язалося приймати та сплачувати Постачальнику Товару - METPLAST TRADE LIMITED вартість отриманої продукції.

Згідно інвойсу від 24.06.2011 за № 8252478, 04.07.2011 року на адресу ТОВ «Тексо» від контрагента METPLAST TRADE LIMITED надійшов Товар на загальну суму 29799,00 доларів США.

Митними органами Німеччини була надана копія інвойсу, на підставі якого був здійснений експорт дезінфекційних препаратів з території Німеччини. При цьому справжня вартість вивезеної з Німеччини продукції перевищувала вартість, заявлену при митному оформлені в Україні, а саме: позивачем до митного оформлення було заявлено ВМД № 110000012/11/218611 від 06.07.2011.

Під час митного оформлення у Дніпропетровській митниці позивачем був наданий інвойс від 24.06.11 № 8252478, згідно якого вартість дезінфекційних препаратів склала - 29799 доларів США (237 566,57 грн.). Але згідно інвойсу від 24.06.11 № 8252478, наданого митними органами ФР Німеччини, вартість товару складала - 51 605,00 Євро (594 940,78 грн.).

Відповідач зазначив, що на підставі вищезазначеного та у зв'язку з переміщенням Позивачем товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу України як підстави для переміщення товарів документів що містять неправдиві дані стосовно їх вартості, Дніпропетровською митницею у відношенні керівника ТОВ „Тексо" ОСОБА_3 02.04.2012 було складено протокол про порушення митних правил за ознаками порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.352 Митного кодексу України.

Таким чином, позивачем - платником податків також були порушені вимоги податкового законодавства України в частині обчислення сум податкового зобов'язання внаслідок невірного визначення основи нарахування (обчислення) при митному оформленні дезінфекційних препаратів за ВМД № 110000012/11/218611 від 06.07.11.

Під час судового розгляду справи позивачем не були надані документи (інформація) та інші докази, які б свідчили на користь платника податків.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів», при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обгрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно з п.3,4 ст.37 Митного кодексу України, відповідно до міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися: узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур; проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил.

Відповідно до п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань є норми п.п. 54.3.6 п. 54.3. ст. 54 Податкового Кодексу України, яким визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях. Крім того, перевіркою встановлено порушення підприємством норм Закону України „Про Митний тариф", Закону України "Про податок на додану вартість", що був чинним на момент здійснення митного оформлення товару.

У зв'язку з вищевикладеним, за результатами проведеної перевірки у позивача виникло податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита, сума якого відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України була самостійно визначена контролюючим органом.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то відповідно до п. 123.1. ст.123 Кодексу на платника податків накладається штраф у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

За результатами перевірки митним органом було розраховано податкові зобов'язання та сума штрафів, оформлено та направлено позивачу спірне податкове повідомлення форми "Р" № 98 від 18.05.2012 на загальну суму - 86757,10 грн., в тому числі: за основним платежем ПДВ - 69405,68 грн. та штрафними санкціями - 17351, 42.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем були порушені вимоги статей 81, 88 Митного кодексу України та розділу 5 „Податок на додану вартість" Податкового кодексу України, а посадові особи митниці при проведенні перевірки, нарахуванні податкових зобов'язань та штрафів діяли у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір, суд встановив, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, натомість відповідачем надані достатні та належні доказі на підтвердження правомірності його дій та рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Тексо" до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення форми "Р" № 98 від 18.05.2012 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2012.

Суддя В.С. Парненко