Постанова

від 15.10.2008 по справі 23/101-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 15 жовтня 2008 р.                                                                                   

№ 23/101-б 

               Вищий господарський суд України

у складі колегії суддів:

Головуючого  -                                       Ткаченко

Н.Г.

Суддів  -                                                 

Катеринчук Л.Й.

                    Заріцької А.О.

За участю  : представника   ДПІ у Печерському районі м. Києва   - Москальової Г.С.                

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Києві касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва

на ухвалу господарського суду

м.Києва від 19.05.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 08.07.2008 р.  по справі               № 23/101-б за заявою підприємця

ОСОБА_1  до ТОВ

"Транс-Альфа"  про  банкрутство, -

                                               В

С Т А Н О В И В:

Ухвалою

господарського суду м.Києва від 03.03.2008 р. було порушено провадження по

справі № 23/101-б  про банкрутство ТОВ

"Транс-Альфа", відповідно до ст.52 Закону України "Про відновлення

платоспроможності  боржника або визнання

його банкрутом".

  Постановою господарського суду м. Києва  від 24.03.2008 р.    по справі 

№ 23/101-б  визнано боржника

-  ТОВ "Транс-Альфа"  банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру,

ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

Ухвалою

господарського суду м.Києва від 19 травня 2008 р. /суддя Демидова А.М./   затверджено 

звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, боржника - ТОВ

"Транс-Альфа" ліквідовано, 

провадження по справі  №

23/101-б  припинено.

Постановою

Київського  апеляційного господарського

суду від                   08 липня 2008

р. по справі № 23/101-б  /колегія суддів

у складі : Дзюбко П.О., Дикунська С.Я., Сотнікова С.В./ ухвала господарського

суду м. Києва від 19.05.2008 р. залишена без змін, а апеляційна скарга ДПІ у

Печерському районі м. Києва без задоволення.

В

касаційній скарзі  ДПІ у Печерському

районі м. Києва, з урахуванням уточнень, 

наданих в судовому засіданні представником ДПІ, просить скасувати ухвалу

господарського суду м. Києва від 19.05.2008 р. та постанову  Київського апеляційного господарського суду

від 08.07.2008 р.,  посилаючись на те, що

вони постановлені з порушенням норм 

матеріального та процесуального права, провадження по справі припинити.

Заслухавши

доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника   ДПІ у Печерському районі м. Києва,   перевіривши матеріали справи та обговоривши

доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна

скарга  підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвала

суду першої інстанції, яка залишена без змін апеляційною постановою,  мотивована тим, що ліквідатором боржника

арбітражним керуючим ОСОБА_2 проведено у встановленому Законом України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом" порядку ліквідаційну процедуру банкрута, складено   ліквідаційний  баланс підприємства  та звіт, які свідчать про  те, що на час завершення ліквідаційної

процедури, майно і грошові кошти у банкрута відсутні, а тому задоволення вимог

кредиторів є неможливим, відповідно до п.6 ст.31 Закону України  “Про відновлення платоспроможності боржника

або визнання його банкрутом”  вимоги, не

задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, а отже, провадження

по справі підлягає припиненню.

 Але з такими висновками суду першої та

апеляційної інстанції  погодитись не  можна.

 Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд

оцінює докази за своїм внутрішнім 

переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом.

  Відповідно до чинного законодавства  рішення суду 

є законним тоді,  коли суд,

виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що

підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на

підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад

і змісту законодавства України.

Оскаржувана

ухвала суду першої інстанції та апеляційна постанова  зазначеним вище вимогам не відповідають.

 Згідно зі ст.41 ГПК України

господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження,

передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом".

Як

вбачається із матеріалів справи, провадження по справі про банкрутство ТОВ

"Транс-Альфа" порушено на підставі ст.52 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за

визнаною претензією боржника від 19.10.2007 року на суму 4500,00  грн.(а.с.13-15).

Відповідно

до  Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів

набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними

документами, зокрема виконавчими.

Суд

як першої так і апеляційної  інстанції на

це уваги не звернув та помилково ототожнив поняття "грошове

зобов'язання", як його визначено в абзаці 7 ст. 1 Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з

поняттям "безспірні вимоги кредиторів".

За

таких  обставин, заява ініціюючого

кредитора -ПП ОСОБА_1 про визнання ТОВ "Транс-Альфа" банкрутом,

подана за відсутності безспірних вимог до 

боржника.

Як

було зазначено вище, кредитором було подано заяву про банкрутство  ТОВ "Транс-Альфа", на підставі

ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом",

як відсутнього боржника.

Оскаржувана

постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що  для визнання боржника відсутнім, відповідно

до вимог ст.52 Закону України  “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,   достатньо однієї із ознак: фактичного

припинення підприємницької діяльності або відсутності органу управління

юридичної особи -боржника за місцем знаходження, а  факт відсутності керівних органів боржника за

місцемзнаходження  підтверджується листом

начальника ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно

до ст.52 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом",  якщо

громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи

відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року

до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових

декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших

ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява

про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана

кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання

зобов'язань.

В

касаційній скарзі на ухвалу господарського суду м.Києва  від 19.05.2008 р., якою був затверджений звіт

ліквідатора та припинено провадження по справі про банкрутство ТОВ

"Транс-Альфа",   ДПІ у

Печерському районі м. Києва  посилається

на те, що боржник -  не припинив свою

підприємницьку діяльність, а отже підстав для здійснення провадження відповідно

до ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом”, як відсутнього

боржника не має.

Постанова

господарського суду м.Києва  від

24.03.2008 р., якою ТОВ "Транс-Альфа"   визнано банкрутом мотивована лише тим, що за

даними кредитора, боржник відсутній за своїм місцем знаходженням.

      Господарськими судами попередній

інстанцій не було перевірено, чи надав ініціюючий кредитор суду докази вжиття

заходів по отриманню зазначеної в заяві заборгованості в установленому порядку,

доказів неможливості встановити місцезнаходження  керівних органів боржника, довідки

реєструючого органу  про відсутність  боржника за його місцезнаходженням,

документів органу зв'язку про неможливість вручення кореспонденції боржнику, за

його юридичною чи поштовою (фактичною) адресою.

Згідно

зі ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб -підприємців”, який набув чинності 

з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про

відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність

підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про

зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно

до вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 зазначеного Закону , якщо відомості, які підлягають

внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до реєстру, то такі

відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою

особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають

внесенню  до Єдиного державного реєстру ,

не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою

особою.

Даним

Законом також визначено порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів

про відсутність юридичної особи за її 

місцезнаходженням.

Виходячи

з вимог ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до

законодавства  повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування.

Як

вбачається із матеріалів справи, при прийнятті постанови про визнання

відсутнього боржника банкрутом 

господарські суди  попередніх

інстанцій не надали належної оцінки та не 

з'ясували  факту наявності чи

відсутності  в Єдиному державному реєстрі

запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням,

відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб -підприємців”.

         Ліквідатор боржника ОСОБА_2 05.05.2008

р. подала  до суду першої інстанції звіт

та ліквідаційний баланс банкрута, який свідчить про незадоволення грошових

вимог   кредиторів  у справі за відсутністю  будь-якого рухомого та нерухомого майна,

майнових прав, дебіторської заборгованості у банкрута, у ліквідаційному балансі

боржника відображені лише пасиви боржника.

         Оскаржуваними судовими рішеннями було

затверджено звіт ліквідатора боржника ОСОБА_2,  

ліквідаційний баланс та припинено провадження по справі про банкрутство

ТОВ "Транс-Альфа", на підставі того, що  у боржника відсутнє будь-яке майно, а дії

ліквідатора  відповідають вимогам чинного

законодавства.

Затверджуючи

звіт ліквідатора ТОВ "Транс-Альффа" ОСОБА_2, ліквідаційний

баланс  та припиняючи провадження по

справі, судом першої інстанції не було належним чином  досліджено звіт ліквідатора, ліквідаційний

баланс  боржника, не було з'ясовано чи

вчинив ліквідатор боржника всі необхідні заходи 

по пошуку  майна, яке належить банкруту,

що підлягає включенню до ліквідаційної маси та чи повідомив належним чином

ліквідатор боржника всіх відомих йому кредиторів про  визнання ТОВ "Транс-Альффа"  банкрутом.

Відповідно

до ст. 25  Закону України "Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

ліквідатор з дня свого призначення 

здійснює  інвентаризацію та оцінку

майна банкрута, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення

майна банкрута, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод

боржника, тощо.

Відповідно

до ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" підставою для припинення провадження у справі є

затвердження звіту ліквідатора в порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Згідно

з ч.2 ст.32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" якщо за результатами ліквідаційного балансу після

задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить

ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Отже,

господарські суди попередніх інстанцій, в порушення  вимог закону, 

постановили  судове рішення по

справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду  всіх обставин справи та доказів, які мають

суттєве значення для правильного вирішення спору.

Таким

чином,  господарський  суд  м.

Києва  та Київський апеляційний

господарський суд належним чином  не  з'ясували 

дійсні обставини справи,  не

дали  належної оцінки  всім 

зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та

законодавчо не обґрунтували свої висновки.

За

таких обставин, ухвалу господарського суду м. Києва від 19.05.2008 р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2008 р.  не можна визнати як такі, що

відповідають  фактичним обставинам справи

і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий

судовий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

 При новому розгляді справи суду слід врахувати

вище викладене, більш повно та  всебічно

перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі

доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та

вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

 На підставі викладеного та керуючись  ст.52 Закону 

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом",  ст. ст.1115,

1117 - 11113    Господарського процесуального кодексу України,

Вищий господарський суд України, -   

                                 П О С Т А Н

О В И В:          

   Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м.

Києва задовольнити частково. 

 Ухвалу господарського суду м. Києва від

19.05.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від

08.07.2008 р.  по справі               № 23/101-б скасувати.

 Справу № 23/101-б направити на новий розгляд

до господарського суду м. Києва  на стадію

ліквідаційної процедури.

         Головуючий -                                                          

Ткаченко Н.Г.

         Судді 

-                                                                     

Катеринчук Л.Й.

                                                                                   Заріцька

А.О.