Постанова

від 08.10.2008 по справі 7/168-06 (2183-7/72)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 08 жовтня 2008 р.                                                                                   

№

7/168-06 (2183-7/72) 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова

Б.М., -головуючого,

Заріцької

А.О.,

Коваленка

В.М. (доповідач у справі)

розглянувши

 касаційну скаргу

колективного

сільськогосподарського підприємства "Прогрес" в особі ліквідатора

ОСОБА_1, смт.  Степанівка Сумської області

на

постанову

від

02.07.2008 р. Харківського апеляційного господарського суду 

у

справі

№ 7/168-06  господарського суду Сумської області

за

позовом

колективного

сільськогосподарського підприємства "Прогрес", м. Суми

до

Степанівської

селищної Ради,  смт.  Степанівка Сумської області

третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача

товариство

з обмеженою відповідальністю "Хлібодар", смт.  Степанівка Сумської області

про

визнання  права власності на майно

та за

зустрічним позовом

товариства

з обмеженою відповідальністю "Хлібодар", смт.  Степанівка Сумської області

до

колективного

сільськогосподарського підприємства "Прогрес", смт.  Степанівка Сумської області

про

визнання

права власності на майно за співвласниками спільного часткового майна

в судовому засіданні взяв участь представник:

колективного

сільськогосподарського підприємства "Прогрес"

ліквідаторОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду Сумської області від 25.04.2008 року, що прийнято у справі

№ 7/168-07 за позовом колективного сільськогосподарського підприємства

"Прогрес" (далі - Позивач, Підприємство) до Степанівської селищної

Ради (далі -Відповідач, Рада) з участю товариства з обмеженою відповідальністю

"Хлібодар" (далі - Третя особа, Товариство) про визнання  права власності на майно задоволений

частково, за Підприємством визнано право власності на спірне нерухоме майно, в

решті вимог Підприємству відмовлено, а провадження у справі за зустрічним

позовом Товариства до Підприємства про визнання права власності на майно за

співвласниками спільного часткового майна припинено.

Не

погоджуючись з прийнятим рішенням судом першої інстанції Степанівська селищна

Рада звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою, в якій просила  скасувати

рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2008 року та прийняти

нове рішення, яким відмовити 

Підприємству у задоволенні позовних вимог.

Не

погоджуючись з прийнятим рішенням судом першої інстанції колективне

сільськогосподарське підприємство "Прогрес" також звернулося до

Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій

просило змінити рішення господарського суду Сумської області від 25.04.2008

року та задовольнити позовні вимоги повністю.

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2008 року (головуючий

суддя -  І.А. Шутенко, судді: Л.М.

Бабакова, Т.В. Кравець) апеляційну скаргу Підприємства  залишено без задоволення,  скаргу Ради задоволено, рішення господарського

суду Сумської області від 25.04.2008 року в частині визнання права власності на

спірне майно скасоване та в цій частині прийняте нове рішення, яким в позові

відмовлено.

Не

погоджуючись з прийнятою постановою судом апеляційної інстанції колективне сільськогосподарське

підприємство "Прогрес" в особі ліквідатора ОСОБА_1 звернулося до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить

скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від

02.07.2008 року та прийняти нове рішення, яким 

визнати за Підприємством право власності на спірне нерухоме майно, а

також покласти на Відповідача витрати, пов'язані із розглядом даної справи.

Касаційна

скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального

права, зокрема, ст.ст. 5, 7, 8, 32, 33 Закону України "Про колективне

сільськогосподарське підприємство" ст.ст. 1, 2, 4, 8, 317, 318, 326, 344,

360 Цивільного кодексу України, а також норм процесуального права.

Заслухавши

пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

Так,

суд апеляційної інстанції  правомірно

послався на положення ст. 392 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України),

згідно яких власник майна може пред'явити 

позов  про  визнання його права власності, якщо це

право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

документа,  який засвідчує його право

власності. Отже, спір про визнання права власності може розглядатись, зокрема,

господарським судом  у разі наявності та

визначені у позовній заяві власником спірного майна (позивачем) особи, яка

оспорює таке право або не визнає його.

Крім

цього, колегія суддів звертає увагу на те, що, зокрема, суд апеляційної

інстанції в оскаржуваній постанові послався на залишені без змін  ухвалою Верховного суду України від

27.04.2006 року постанову апеляційного суду Сумської області  від 05.04.2004 року та рішення Сумського

районного суду Сумської області від 10.01.2004 року у справі № 2-26/04, та   встановлений цими судовими рішенням факт

того, що власниками майнових паїв 

Підприємства є бувші члени 

Підприємства, а визнання за ним права власності на належне бувшим членам

розпайоване майно  суперечить вимогам

закону.

Отже,

судом апеляційної інстанції були встановлені вказані обставини та ним надана

вірна правова оцінка  відповідно до вимог

ст. 35 ГПК України  та  ст. 392 ЦК України, у зв'язку з чим слід

зазначити, що в оскаржуваній постанові апеляційної інстанції суд дійшов

правомірного висновку про відмову у задоволенні позову Підприємства про

визнання права власності на розпайоване майно, що належить його бувшим членам.

При

цьому, судом апеляційної інстанції в постанові правомірно встановлено, з чим

погоджується колегія суддів, що  залучена

до участі у справі Рада, не є належним відповідачем у справі, оскільки у даному

випадку є органом, що виконує лише реєстраційні функції, не може оспорювати

право власності на спірне майно, претендувати на нього, у зв'язку з чим не

порушує права Позивача.

Отже,

судом апеляційної інстанції правомірно встановлено, що Рада не є належним

відповідачем за первісним позовом у даній справі, а іншої особи, що оспорює або

не визнає право власності Підприємства на спірне майно, останнім не визначено,

у зв'язку з чим щодо норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов

законного висновку, що судом першої інстанції неправомірно був розглянутий та

задоволений частково позов Товариства до Ради про визнання права власності.

Між

тим, дійшовши вказаного висновку, суд апеляційної інстанції в порушення вимог

ГПК України  здійснив розгляд по суті

апеляційної скарги Ради, неправомірно задовольнивши її повністю, оскільки

Відповідачем були  визначені інші

підстави для скасування рішення суду першої інстанції, ніж  визначені (вище) судом апеляційної інстанції

в оскаржуваній постанові. 

Висновок

суду апеляційної інстанції щодо правомірності залишення рішення суду першої

інстанції без змін в частині припинення провадження за зустрічним позовом, суд

касаційної інстанції також вважає правомірним. 

За

таких обставин справи, касаційна скарга ліквідатора Підприємства підлягає

задоволенню в частині вимог про скасування оскаржуваної постанови апеляційної

інстанції, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду

апеляційної інстанції - скасуванню, як такі, що не відповідають вимогам чинного

законодавства. При цьому, суд касаційної інстанції, керуючись повноваженнями,

передбаченими вимогами п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, вважає за

необхідне прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за

первісним позовом Підприємства до Ради про визнання права власності на спірне

майно.

З

урахуванням викладеного та керуючись  ст.

392 Цивільного кодексу України та ст.ст. 24, 35, 1115, 1117,

1119 -11111 Господарського процесуального кодексу

України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу колективного

сільськогосподарського підприємства "Прогрес" в особі ліквідатора

ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.          Постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 02.07.2008 року та рішення господарського суду Сумської

області від 25.04.2008 року у справі № 7/168-06 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким у позові

колективного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" до

Степанівської селищної Ради про визнання права власності відмовити повністю.

Головуючий                                                                       Б.М. Поляков

         Судді                                                                                   

А.О. Заріцька                                                                          

                                                                                                       В.М.

Коваленко