Постанова

від 19.06.2012 по справі 4806/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2012 р. № 2-а- 4806/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

за участю:

представника позивача Караваєва О.О.

представника відповідача - Доценко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Приватного акціонерного товариства "Завод МАЯК" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Завод МАЯК", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.03.2012 року № 0000252310 форми "В4" та від 13.03.2012 року № 0000242310 форми "Р".

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки акту перевірки ДПІ у Зміївському районі, які викладені в акті №135/23/21189935 від 27.02.2012 року, щодо порушення підприємством норм п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України є цілком безпідставними, а винесені на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Так, позивач, спростовуючи викладені в згаданому акті перевірки висновки відповідача вказав, що реальність здійснення господарських відносин з постачальником ПП «БС-Сервіс» підтверджується прибутковими накладними, згідно яких товар був придбаний та оприбуткований, видатковими накладними відповідно до яких товар був переданий зі складу підприємства, платіжними дорученнями на оплату товару, а також копіями подорожніх листів автомобілів, за якими можна підрахувати фактичний пробіг між технічними обслуговуваннями. Надані первинні документи оформлені під час реального здійснення господарських операцій по придбанню запасних частин, послуг по технічному обслуговуванню автомобілів, на підставі яких ПАТ «ЗАВОД МАЯК» визначив суми податкового кредиту у період з 01.04.2010 року по 30.08.2011 року.

За таких підстав, позивач стверджує, що Договір, укладений між ПАТ «ЗАВОД МАЯК» та ПП «БС-Сервіс» є правомірним, реальним та таким, що відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його не визнано судом недійсним. Правові наслідки, обумовлені Договором між ПАТ «ЗАВОД МАЯК» та ПП «БС-Сервіс» реально настали для всіх сторін. Факт отримання та передачі запчастин, послуг, а також розрахунки за запчастини та послуги свідчать про те, що за укладеним Договором здійснена фінансово-господарська діяльність, ознаки нікчемності договору відсутні. Що стосується доводів ДПІ про невиконання контрагентами позивача обов'язку по сплаті податку до бюджету, то в цьому випадку відповідальність та негативні наслідки застосовуються саме щодо цих юридичних осіб, оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи вищевикладене, ПАТ «ЗАВОД МАЯК» заперечує проти висновків ДПІ, викладених в акті перевірки №135/23/21189935 від 27.02.2012 року, та просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 13.03.2012 року № 0000252310 форми "В4" та від 13.03.2012 року № 0000242310 форми "Р".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Зміївському районі міста Харківської області Державної податкової служби, позовні вимоги ПАТ «ЗАВОД МАЯК» не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що в ході перевірки ПАТ «ЗАВОД МАЯК» були надані податкові накладні, виписані ПП «БС-Сервіс», однак, наявність у підприємства цих податкових накладних хоча і є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. З огляду на висновки зустрічних звірок, які надійшли від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, по підприємству ПП «БС-Сервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Тех.-Агроремпоставка» та ТОВ «Промспец Консалтинг», ПП «БС-Сервіс» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами -постачальниками, а також реальність здійснення господарських відносин із підприємствами - покупцями за перевіряємий період, у т.ч. по ПАТ «ЗАВОД МАЯК». За судженням ДПІ, у ПАТ «ЗАВОД МАЯК» право на податковий кредит не виникає, оскільки останнім не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст.3, ст.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185, п.198.3, ст.198 Податкового кодексу України. Таким чином, факт реального вчинення господарських операцій ПАТ «ЗАВОД МАЯК» по придбанню робіт технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів у ПП «БС-Сервіс» відсутній, у зв'язку з чим ДПІ вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на вищевикладені обставини, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи, позивач - Приватне акціонерне товариство «ЗАВОД МАЯК» пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 21189935, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться в Державній податковій інспекції в Зміївському районі. Згідно свідоцтва № 100345926 ПАТ «ЗАВОД МАЯК» є платником податку на додану вартість. (акт перевірки а.с.14).

ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами по справі, на підставі службового посвідчення серії УХК № 076576, виданого ДПІ у Зміївському районі, та наказу голови комісії з проведення реорганізації (шляхом перетворення) ДПІ у Зміївському районі, начальника ДПІ у Зміївському районі від 13.02.12 року № 75 з урахуванням: довідки від 21.10.2011р. №756/2305/32029853 про результати проведення зустрічної звірки ПП „БС - Сервіс", код ЄДРПОУ 32029853, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Тех.-Агроремпоставка" та ТОВ "Промспец Консалтинг", згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75. пп..78.1.1 п.78.1 ст.78, - 9.1, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, завідувачем сектору перевірок платників податків відділу податкового контролю юридичних осіб Золотко Оленою Іванівною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «ЗАВОД МАЯК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "БС - Сервіс", код ЄДРПОУ 32029853, за період з 01.04.2010р. по 30.08.2011р.

Перевірка проводилась з 15.02.2012 року по 21.02.2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом перевірки №135/23/21189935 від 27.02.2012 року (а.с.13-30).

З посиланням на зазначений акт перевірки, ДПІ у Зміївському районі 13.03.2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0000252310, яким ПАТ «ЗАВОД МАЯК» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11.046 грн. (а.с.42).

- №0000242310, яким ПАТ «ЗАВОД МАЯК» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 6.612,50 грн., у т.ч. за основним платежем -5.290 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1.322,5 грн. (а.с.43).

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення спірних податкових - повідомлень рішень слугували відображені в акті перевірки №135/23/21189935 від 27.02.2012 року висновки суб'єкта владних повноважень про порушення ПАТ «ЗАВОД МАЯК» вимог: п.п.3.1.1. п.3.1. ст. 3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР із змінами та доповненнями, ст.185, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 13336 грн., в тому числі за квітень 2010 на суму 2197 грн., за травень 2010 на суму 2766 грн., за серпень 2010 на суму 897 грн., за вересень 2010 року на суму 894 грн., за жовтень 2010 року на суму 629 грн., за січень 2011 року на суму 797 грн., за лютий 2011 року на суму 73 грн., за березень 2011 року на суму 1312 грн., за квітень 2011 року на суму 901 грн., за липень 2011 року на суму 1386 грн.. за серпень 2011р. на суму 1484 грн. та перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій у ПАТ «ЗАВОД «МАЯК» по при придбанні запасних частин, послуг по технічному обслуговуванню, поточному ремонту автомобілів у ПП «БС-Сервіс» (код ЄДРГІОУ 32029853) за період з 01.04.2010р. по 30.08.2011р.

Користуючись правом, наданим відповідачу п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України ПАТ «ЗАВОД «МАЯК», подало свої заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки №135/23/21189935 від 27.02.2012 року (а.с.32-33).

У відповідь на заперечення, листом ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС від 06.03.2012 року №55/10/23-077 висновки про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки визнані обгрунтованими та залишені без змін, заперечення - відхилені, у зв"язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних в акті перевірки висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, позивач ПАТ «ЗАВОД «МАЯК» у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ПП «БС-Сервіс».

Відповідно до умов укладеного договору від 01.01.2011 року №01015 на технічне обслуговування та ремонт між ПП «БС-Сервіс»-(виконавець) та ПАТ «ЗАВОД «МАЯК»-(замовник), останнім були отримані запасні частини та послуги по технічному обслуговуванню автомобілів від ПП «БС-Сервіс».

Виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується видатковими накладними - вимогами: №НФ-0000047 від 17.02.2011 року на суму 4913,58 грн. (а.с.46), №НФ-0000077 від 09.03.2011 року на суму 914,75 грн. (а.с.47), №НФ0000139 від 18.04.2011 року на суму 1215,43 грн. (а.с.48), №НФ-0000141 від 19.04.2011 року на суму 1503,68 грн. (а.с.49), №НФ-0000204 від 20.05.2011 року на суму 6036,98 грн. (а.с.50), №НФ-0000266 від 07.07.2011 року на суму 7038,38 грн. (а.с.51), №НФ-0000343 від 08.08.2011 року на суму 7483,53 грн. (а.с.52), №0000526 від 03.11.2011 року на суму 2827,89 грн. (а.с.53), №НФ-0000597 від 05.12.2011 року на суму 1535,33 грн. (а.с.54), видатковими накладними: №BS-0010647 від 14.04.2010 року на суму з ПДВ 216 грн. (а.с.55), №BS-0010789 від 29.04.2010 року на суму з ПДВ 13094,34 грн. (а.с.56), №BS-0010849 від 17.05.2010 року на суму з ПДВ 764,58 грн. (а.с.57), №BS-0010990 від 31.05.2010 року на суму з ПДВ 16800 грн. (а.с.58), №BS-0011603 від 20.08.2010 року на суму з ПДВ 1089,06 грн. (а.с.59), №BS-0011602 від 20.08.2010 року на суму з ПДВ 4364,46 грн. (а.с.60), №BS-0011785 від 14.08.2010 року на суму з ПДВ 909,99 грн. (а.с.61), №BS-0011801 від 14.09.2010 року на суму з ПДВ 5029,84 грн. (а.с.62), №BS-0012125 від 26.10.2010 року на суму з ПДВ 334600 грн. (а.с.63), №BS-0012700 від 25.01.2011 року на суму з ПДВ 3464,98 грн. (а.с.64), №BS-0012853 від 17.02.2011 року на суму з ПДВ 957,70 грн. (а.с.65), №BS-0012996 від 12.03.2011 року на суму з ПДВ 7164,67 грн. (а.с.66), №BS-0013093 від 31.03.2011 року на суму з ПДВ 711,23 грн. (а.с.67), №BS-0013180 від 06.04.2011 року на суму з ПДВ 891,00 грн. (а.с.68), №BS-0013259 від 15.04..2011 року на суму з ПДВ 840,03 грн. (а.с.69), №BS-0013246 від 15.04.2011 року на суму з ПДВ 1660,02 грн. (а.с.70), №BS-0013325 від 27.04.2011 року на суму з ПДВ 5043,24 грн. (а.с.71), №BS-0013830 від 04.07.2011 року на суму з ПДВ 9600,83 грн. (а.с.72), №BS-0014049 від 01.08.2011 року на суму з ПДВ 8907,98 грн. (а.с.73), №BS-0015058 від 23.11.2011 року на суму з ПДВ 1842,40 грн. (а.с.74), №BS-0014725 від 20.10.2011 року на суму з ПДВ 3393,47 грн. (а.с.75), прибутковими накладними: НФ-0000309 від 01.02.2011 року на суму 3464,98 грн. (а.с.76), НФ-0000463 від 01.03.2011 року на суму 957,7 грн. (а.с.77), НФ-0000666 від 12.03.2011 року на суму 7164,67 грн. (а.с.78), НФ-0000870 від 01.04.2011 року на суму 711,23 грн. (а.с.79), НФ-0000942 від 15.04.2011 року на суму 840,03 грн. (а.с.80), НФ-0000902 від 15.04.2011 року на суму 1660,02 грн. (а.с.81), НФ-0001269 від 01.05.2011 року на суму 5043,24 грн. (а.с.82), НФ-0001609 від 04.07.2011 року на суму 9600,83 грн. (а.с.83), НФ-0001948 від 01.08.2011 року на суму 8907,98 грн. (а.с.84), НФ-0003004 від 01.11.2011 року на суму 3393,47 грн. (а.с.85), НФ-0003327 від 23.11.2011 року на суму 1842,4 грн. (а.с.86).

Отримання послуг з технічного обслуговування автомобілів від ПП «БС-Сервіс» за вказаним договором підтверджується податковими накладними виписаними на адресу ПАТ «ЗАВОД «МАЯК», а саме: від 12.04.2010 року №180 на суму з ПДВ 1176,00 грн. (а.с.149), від 29.04.2010 року №216 на суму 14494,36 грн. (а.с.150), від 12.04.2010 року №180 на суму з ПДВ 1176,00 грн. (а.с.149), від 29.04.2010 року №216 на суму 14494,36 грн. (а.с.150), від 12.05.2010 року №229 на суму з ПДВ 904,58 грн. (а.с.151), від 27.05.2010 року №260 на суму з ПДВ18130,73 грн. (а.с.152), від 13.08.2010 року №422 на суму з ПДВ 5164,46 грн. (а.с.153), від 13.08.2010 року №421 на суму з ПДВ 1199,06 грн. (а.с.154), від 10.09.2010 року №475 на суму з ПДВ 7049,84 грн. (а.с.155), від 19.10.2010 року №570 на суму з ПДВ 3776,00 грн. (а.с.156), від 21.01.2011 року №28 на суму з ПДВ 3984,98 грн. (а.с.157), від 14.02.2011 року №33 на суму з ПДВ1097,70 грн. (а.с.158), від 09.03.2011 року №16 на суму з ПДВ 7814,66 грн. (а.с.159), від 24.03.2011 року №54 на суму з ПДВ 1781,23 грн. (а.с.160), від 04.04.2011 року №6 на суму з ПДВ 1081,01 грн. (а.с.161), від 13.04.2011 року №32 на суму з ПДВ 1780,02 грн. (а.с.162), від 14.04.2011 року №35 на суму з ПДВ 290,00 грн. (а.с.163), від 22.04.2011 року №55 на суму з ПДВ 7253,26 грн. (а.с.164), від 14.04.2011 року №35 на суму з ПДВ 1130,03 грн. (а.с.165), від 04.07.2011 року №5 на суму з ПДВ 11390,83 грн. (а.с.166), від 01.08.2011 року №1 на суму з ПДВ 9747,98 грн. (а.с.167).

Також, факт виконання договору від 01.01.2011 року №01015 підтверджується актами виконаних робіт, а саме: №BS-0005220 від 29.04.2010 року на суму з ПДВ 13094,34 грн. (а.с.106), №BS-0005242 від 17.05.2010 року на суму з ПДВ 764,58 грн. (а.с.107), №BS-0005289 від 31.05.2010 року на суму з ПДВ 1680073 грн. (а.с.108), №BS-0005422 від 20.08.2010 року на суму з ПДВ 1089,06 грн. (а.с.109), №BS-0005421 від 20.08.2010 року на суму з ПДВ 4364,46 грн. (а.с.110), №BS-0005453 від 14.09.2010 року на суму з ПДВ 5939,83 грн. (а.с.111), №BS-0005529 від 26.10.2010 року на суму з ПДВ 3346,00 грн. (а.с.112), №BS-0005670 від 25.01.2011 року на суму з ПДВ 3464,98 грн. (а.с.113), №BS-0005709 від 17.02.2011 року на суму з ПДВ 957,70 грн. (а.с.114), №BS-0005742 від 12.03.2011 року на суму з ПДВ 7164,67 грн. (а.с.115), №BS-0005765 від 31.03.2011 року на суму з ПДВ 711,23 грн. (а.с.116), №BS-00005778 від 06.04.2011 року на суму з ПДВ 891,00 грн. (а.с.117), №BS-0005800 від 15.04.2011 року на суму з ПДВ 840,03 грн. (а.с.118), №BS-0005797 від 15.04.2011 року на суму з ПДВ 1660 грн. (а.с.119), №BS-0005814 від 27.04.2011 року на суму з ПДВ 2210,02 грн. (а.с.120), №BS-0005921 від 04.07.2011 року на суму з ПДВ 9600,83 грн. (а.с.121), №BS-00005968 від 01.08.2011 року на суму з ПДВ 8907,98 грн. (а.с.122), подорожніми листами службового легкового автомобіля: від 20.08.2010 року, від 14.04.2010 року, від 13.02.2012 року, від 05.04.2011 року, від 09.03.2010 року №877, від 14.09.2010 року №759, від 21.01.2011 року №451, від 05.07.2011 року №549, від 20.10.2011 року №652, від 15.04.2011 року №198, від 17.05.2010 року №895 (а.с.123-133).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отримані матеріали проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, про що свідчать платіжні доручення: від 12.04.2010 року №589 на суму 1176,00 грн. (а.с.87), від 29.04.2010 року №59 на суму 14494,36 грн. (а.с.88), від 12.05.2010 року №779 на суму 904,58 грн. (а.с.89), від 27.05.2010 року №866 на суму 18130,73 грн. (а.с.90), від 13.08.2010 року №1477 на суму 1199,06 грн. (а.с.91), від 13.08.2010 року №1478 на суму 5164,46 грн. (а.с.92), від 10.09.2010 року №1676 на суму 7049,84 грн. (а.с.93), від 19.10.2010 року №2000 на суму 3776,00 грн. (а.с.94), від 21.01.2011 року №93 на суму 3984,98 грн. (а.с.95), від 14.02.2011 року №256 на суму 1097,70 грн. (а.с.96), від 09.03.2011 року №417 на суму 7814,66 грн. (а.с.97), від 24.03.2011 року №564 на суму 1781,23 грн. (а.с.98), від 04.04.2011 року №634 на суму 1081,01 грн. (а.с.99), від 12.04.2011 року №733 на суму 1780,02 грн. (а.с.100), від 14.04.2011 року №755 на суму 1130,03 грн. (а.с.101), від 22.04.2011 року №830 на суму 7253,26 грн. (а.с.102), від 04.07.2011 року №1325 на суму 11390,83 грн. (а.с.103), від 01.08.2011 року №1552 на суму 9747,98 грн. (а.с.104).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаними вище правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ПАТ «ЗАВОД «МАЯК» включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за відповідні періоди (а.с.148).

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач - ДПІ у Зміївському районі Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не подав.

Посилання відповідача в акті перевірки про недійсність договору від 01.01.2011 року №01015, укладеного між ПАТ «ЗАВОД «МАЯК» та ПП «БС-Сервіс», суд не бере до уваги, так як єдиним мотивом для судження відповідача про недійсність спірного правочину є посилання відповідача на отриману довідку від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 21.10.2011 року №756/2305/32029853 про результати проведення зустрічної звірки ПП «БС-Сервіс», відповідно до якої документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із підприємствами - постачальниками, а також реальність здійснення господарських відносин із підприємствами - покупцями за перевіряє мий період всього на суму податкових зобов'язань 138870,33 грн., в тому числі по ПАТ «ЗАВОД «МАЯК» на суму 8284 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з аналізу положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України випливає, що одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, так як податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

При цьому, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Утім, суд відзначає, що в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочинам, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків, відсутності змін у структурі та стані активів сторін спірних правочинів, не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та його контрагентами.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобов'язань між позивачем ПАТ «ЗАВОД «МАЯК» та його контрагентом ПП «БС-Сервіс». Доказів того, що ці зобов'язання залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач до суду не надав. Відповідач також не подав до суду жодних доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про недійсність укладених позивачем правочинів є помилковим, оскільки базується лише на особистих припущеннях податкового органу, без урахування всіх обставин та документів, наданих до перевірки, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків ПАТ «ЗАВОД «МАЯК» порушення приписів Податкового кодексу України, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення вмотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.185, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України суд зазначає наступне:

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

У ході розгляду справи відповідачем визнано, що на момент виписування податкових накладних у спірних правовідносинах контрагент позивача не втратив правового статусу платника ПДВ, податкові накладні складені належним чином, не мають недоліків.

За правилом п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" пов'язує виникнення податкових зобов'язань, відповідачем в ході розгляду справи не доведена.

Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робіт, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ".

Підпунктом п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення ДП завод "Електроважмаш" наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як зазначалося вище, у ході проведеної невиїзної позапланової перевірки питань щодо віднесення до складу податкового кредиту податкових накладних, отриманих від ПП «БС-Сервіс» не виникало, порушень виявлено не було.

Таким чином, викладені в акті №135/23/21189935 від 27.02.2012 року судження суб'єкта владних повноважень про заниження податку на додану вартість на загальну суму 13336 грн. - не знайшли свого підтвердження добутими судом доказами.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності мотивів винесення спірного акту і за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано доказів необґрунтованості вимог позивача.

Оскільки судом встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, то поданий позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод МАЯК" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області від 13.03.2012 року №0000252310 форми "В4" та від 13.03.2012 року №0000242310 форми "Р".

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2012 року.

Суддя О.В. Панченко