Постанова

від 09.07.2012 по справі 36/206-07(17/320(да23/12))

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.07.12р. Справа № 36/206-07(17/320(Да23/12))

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Максим»(м. Дніпропетровськ)

до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (м. Дніпропетровськ)

про визнання протиправним та скасування рішення

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Покулита К.В.

Представники:

від позивача -ОСОБА_1 дов. 13.01.2012

від відповідача -ОСОБА_2 дов. від 11.04.2012 № 1901/9/10-033

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма «Максим»(далі -ТОВ ВТФ «Максим») звернулось з позовом до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська) про визнання недійсними рішення № 26-23/1-19139999-354 від 15.01.1999 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування на загальну суму 9139691,93грн. і акту від 10.01.1999 № 012562 «Про результати перевірки виробничо-торгівельної фірми «Максим».

В ході вирішення спору позивачем зменшені вимоги та вказано на необхідність визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про застосування і стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування № 26-23/1-19139999-354 від 15.01.1999.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- є неправомірним висновок податкової інспекції про порушення товариством пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 3, 4, 6 (п.п. 5), 7, 8, 9 постанови Кабінету Міністрів України № 1997 від 18.12.1998 «Порядок застосування непрямих методів визначення обсягів операцій, що обкладаються податком на додану вартість»і пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- в чинному законодавстві відсутнє поняття «фіктивне підприємство»і в акті перевірки не викладені підстави визнання ПП «Вега»і ПП «Браун»«фіктивними»;

- операції з вказаними підприємствами підтверджені всіма необхідними документами;

- рішеннями судів визнані правомірними угоди позивача з ПП «Вега» і ПП «Браун»;

- застосування податковою інспекцією пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і Порядку застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1997 від 18.12.1998 є неправомірним для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Відповідач заперечує проти позову з огляду на наступне:

- ПП «Вега»і ПП «Браун»не подавали звіти до податкової інспекції з моменту реєстрації;

- з урахуванням п. 3 Порядку застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1997 від 18.12.1998 підставою для висновку про неправомірність включення сум до валових витрат та податкового кредиту є наявність відносин з фіктивними структурами;

- є правомірним нарахування ПДВ в сумі 5959986,56грн. та податку на прибуток -3179705,37грн.

В судовому засіданні 03.07.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

встановив:

10.01.1999 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було складено акт № 012562 «Про результати перевірки виробничо-торгівельної фірми «Максим».

В акті зазначено, що ТОВ ВТФ «Максим»в порушення:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 3, 4 Порядку застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1997 від 18.12.1998 (далі Порядок) віднесено до валових витрат витрати, пов'язані з придбанням ПММ у ПП «Вега»і ПП «Браун»на суму 7769668,74грн. без підтверджуючих документів, оскільки вказані фірми є фіктивними;

- пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зайво нарахована амортизація на основні засоби невиробничого призначення в сумі 14,22грн.;

- Порядку складання декларації про прибуток підприємств, затвердженого ДПА України від 21.01.1998 №37 підприємством в декларації про прибуток в рядку 12.8 зайво віднесено 100грн. і по рядку 12.6 -200грн. в результаті арифметичної помилки (І кв. 1998р.);

- пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», п. 6 п.п. 5, п. 7, 8, 9 Порядку завищений податковий кредит на 2663204,7грн. в результаті віднесення сум ПДВ за товари, придбані у фіктивних фірм ПП «Вега» і ПП «Браун»;

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не включено до складу податкових зобов'язань ПДВ в розмірі 87,99грн. за дебіторською простроченою заборгованістю (сума ПДВ була включена в одноразовий перерахунок на зменшення податкових зобов'язань).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська було прийняте рішення № 26-23/1-19139999-354 від 15.01.1999 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування. Згідно з вказаним рішенням позивачу донараховані:

- податок на прибуток в сумі 2082594,9грн., штрафні санкції -624778,47грн., пеня -472332грн.;

- ПДВ -2663292,7грн., штрафні санкції -2663292,7грн., пеня -633401,16грн.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

В ході вирішення спору податковим органом не виконані вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України та не доведена правомірність виключення з податкового обліку позивача фінансових результатів за господарськими операціями з ПП «Вега» і ПП «Браун».

Так, податкова інспекція вказує на порушення підприємством пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у вигляді віднесення до валових витрат витрати, пов'язані з придбанням ПММ у ПП «Вега»і ПП «Браун»на суму 7769668,74грн. без підтверджуючих документів, оскільки вказані фірми є фіктивними;

Згідно з вказаною нормою не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Встановлено, що 01.07.1998 і 30.07.1998 між ПП «Вега»(Продавець) і ТОВ ВТФ «Максим» (Покупець) були укладені договори № 8-7-98 і № 15-7-98 (відповідно) купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів.

Відповідно до п.п. 1.1 договорів продавець продає, а покупець придбаває у свою власність нафтопродукти в кількості, по цінам і на умовах, вказаних у цьому договорі і специфікаціях (додаток №1 і наступні), що складаються щомісячно, не пізніше ніж у 5-ти денний строк до початку календарного місяця.

Кількість товарів, що постачаються, їх вартість і сума кожної поставки визначається щомісячними специфікаціями. Загальна сума договору складає 10000000грн. і 1740000грн. (відповідно, п.п. 1.2, 2.1 договорів)).

Також, вказаними сторонами були підписані специфікації №№ 1 -4 до договору від 01.07.1998 і №1 до договору від 30.07.1998 № 15-7-98.

08.09.1998 ПП «Вега»і ТОВ ВТФ «Максим»підписали угоду про розірвання договору від 30.07.1998 № 15-7-98.

На виконання вказаних договорів ПП «Вега»було передано позивачу паливно-мастильні матеріали, що підтверджується копіями накладних № 30 від 02.09.1998, № 31 від 02.09.1998, № 32 від 04.09.1998, № 33 від 04.09.1998, № 34 від 04.09.1998, а також актами приймання-передачі товарів № 1-М від 02.09.1998, № 2-М від 02.09.1998, № 3-М від 04.09.1998, № 4-М від 04.09.1998.

ТОВ ВТФ «Максим»було перераховано ПП «Вега»11740000грн. згідно платіжних доручень від 27.08.1998 № 50, від 03.09.1998 № 60.

ПП «Вега»були виписані податкові накладні від 28.08.1998 № 12 на суму 10000000грн. і від 04.09.1998 № 19 -1740000грн.

Платіжним дорученням № 11 від 08.09.1998 ПП «Вега»повернуло ТОВ ВТФ «Максим»2416397,51грн.

25.08.1998 між ПП «Браун»(Продавець) і ТОВ ВТФ «Максим»(Покупець) був укладений договір №25.

Відповідно до п. 1 договору продавець продає, а покупець придбаває нафтопродукти на умовах даного договору. Загальна сума договору складає 11700000грн.

Згідно з п. 2 договору кількість і асортимент товарів, що продаються, визначаються специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору. Специфікація складається на момент визначення цін на товари.

Оплата за товари здійснюється на розрахунковий рахунок продавця у вигляді попередньої оплати в розмірі 100% суми, вказаної у специфікації. Попередня поставка товару (без попередньої оплати) не є порушенням умов договору. Підставою для оплати є даний договір (п. 4 договору).

Також, наведеними сторонами були підписані специфікації від 25.08.1998 і 29.08.1998 до вказаного договору.

ТОВ ВТФ «Максим»було перераховано ПП «Браун»11228890грн. згідно платіжних доручень від 30.09.1998.

ПП «Браун»були виписані податкові накладні від 30.09.1998 № 8 на суму 1000000грн. і від 30.09.1998 № 9 -10228890грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

На думку суду, наведені матеріали справи дозволяють стверджувати про правомірність формування позивачем валових витрат по операціям з ПП «Вега» і ПП «Браун».

Також, рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 23-27 вересня 1999 року по справі № Д/13-96 (Д/23-18) було відмовлено в позові ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до ТОВ ВТФ «Максим»і ПП «Браун»про визнання недійсним договору №25 від 25.08.1998 купівлі-продажу нафтопродуктів.

Вказаним рішенням встановлено наступне. Відповідно до укладеного договору №25 від 25.08.1998 ПП «Браун»передало ТОВ ВТФ «Максим»нафтопродукти, що підтверджується накладними на поставку продукції, податковими накладними, актом прийому-передачі товару. ТОВ ВТФ «Максим»сплатило грошові кошти за поставлені нафтопродукти в повному обсязі. Наведений договір відповідає вимогам закону.

З результатами перевірки в порядку нагляду вказане рішення залишено без змін постановою арбітражного суду Дніпропетровської області від 10.02.2000.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2012 по справі №Д23/39 відмовлено в задоволенні позову ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська до ТОВ ВТФ «Максим»і ПП «Вега»про визнання недійсним договору купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів №15-7-98 від 30.07.1998. Апеляційною інстанцією зроблений висновок про відповідність чинному законодавству вказаного договору.

Наведене свідчить про недоведеність висновку податкового органу щодо завищення ТОВ ВТФ «Максим»валових витрат на 7769668,74грн.

Крім того, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Викладені обставини щодо правомірності включення позивачем до валових витрат 7769668,74грн. по операціям з ПП «Вега» і ПП «Браун»дозволяють стверджувати і про обґрунтованість віднесення ТОВ ВТФ «Максим»до податкового кредиту 2663204,7грн.

Суд вважає не доведеними висновки податкової інспекції, викладені в акті перевірки від 10.01.1999 № 012562 щодо порушення позивачем пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зайво нарахована амортизація на основні засоби невиробничого призначення в сумі 14,22грн.), Порядку складання декларації про прибуток підприємств, затвердженого ДПА України від 21.01.1998 №37 (в декларації про прибуток в рядку 12.8 зайво віднесено 100грн. і по рядку 12.6 -200грн. в результаті арифметичної помилки (І кв. 1998р.)) та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(занижено податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 87,99грн. за дебіторською простроченою заборгованістю (сума ПДВ була включена в одноразовий перерахунок на зменшення податкових зобов'язань).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких доводів в обґрунтування вказаних порушень як в запереченнях проти позову, так і в ході вирішення спору відповідачем не наведено.

Викладені обставини свідчать про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Також, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 85грн. -зайво сплаченого державного мита (квитанція від 26.01.1999 №52987 знаходиться в матеріалах справи).

Керуючись ст.ст. 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська про застосування і стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування № 26-23/1-19139999-354 від 15.01.1999.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Максим»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 28А, ідентифікаційний код 19139999) 85грн. -витрат по сплаті державного мита.

Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельної фірми «Максим»(49000, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 28А, ідентифікаційний код 19139999) 85грн. -зайво сплаченого державного мита.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.

Суддя В.О. Татарчук

Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України -09.07.2012