Рішення

від 12.06.2012 по справі 5006/29/34/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.06.12 р. Справа № 5006/29/34/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.

при секретарі судового засіданні Бондар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова інвестиційна група», м. Макіївка, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханжонковський завод деревинних плит», м. Макіївка, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 1 996 801,20грн., інфляційних витрат у сумі 642 969,99грн., 3% річних в сумі 180 040,36грн.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача ОСОБА_3 - за довіреністю;

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісова інвестиційна група», м. Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханжонковський завод деревинних плит», м. Макіївка, Донецька область, про стягнення заборгованості за простим векселем у розмірі 1 996 801,20грн., інфляційних витрат у сумі 642 969,99грн., 3% річних в сумі 180 040,36грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за простим векселем серії АА 1177661, виданого 15.02.2008 р. на суму 1 996 801,20грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова інвестиційна група», м. Макіївка, Донецька область визнав у повному обсязі.

В судовому засіданні від 12.06.2012 р. позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву, згідно якої останній зазначив, що при складені позовної заяви, ним було допущено технічні описки, у зв'язку з чим вірною датою акту пред'явлення векселя до платежу просив вважати 15.02.2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

15.02.2008 р. відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ханжонковський завод деревинних плит» на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова інвестиційна група» видано простий вексель серії АА № 1177661 на суму 1996801,20грн. зі строком платежу - 15.02.2010 р.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок" векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

У відповідності з вимогами ст.75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що простий вексель має містити такі реквізити: назву "простий вексель", безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей, зазначення строку платежу, зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж, найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, зазначення дати і місця видачі простого векселя, підпис особи, яка видає документ.

Як встановлено судом, простий вексель серії АА № 1177661 містить всі означені реквізити. Одночасно, на вказаному векселі також міститься підпис першого керівника та головного бухгалтера юридичної особи, що його видала, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханжонковський завод деревинних плит».

Таким чином, за висновками суду, внаслідок видачі векселю серії АА № 1177661 було засвідчене безумовне грошове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханжонковський завод деревинних плит» сплатити грошові кошти в сумі 1996801,20грн. держателю цього векселя.

Відповідно до акту приймання-передачі векселів від 15.02.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ханжонковський завод деревинних плит» передав позивачу означений вексель в рахунок оплати заборгованості.

На векселях здійснений індосамент на користь позивача.

Таким чином позивач є законним держателем вищезазначеного простого векселю.

15.02.2010 р. між сторонами був складений акт пред'явлення векселів до платежу.

23.03.2010 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою № 27 щодо оплати простого векселю.

Відповідач листом № 17 від 24.03.2010 р. повідомив позивача про неможливість виконання вексельного зобов'язання, у зв'язку з відсутністю грошових коштів та скрутним фінансовим становищем.

Позивач наполягає, що на час звернення з позовом до суду, вексель відповідачем не сплачений, тому вимагає до стягнення з відповідача 1996801,20грн. - неоплаченої суми по векселю.

З огляду на норми чинного законодавства та представлені до справи матеріали, слід зазначити наступне.

В силу ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" встановлено, що вексель -цінний папір (борговий цінний папір), який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед його законним власником солідарно. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається ( ст. 5 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим (ст. ст. 16, 77 Уніфікованого Закону "Про переказні векселі та прості векселі"). Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного -є обов'язком особи, якій пред'явлено вимогу за векселем, якщо вона заперечує проти позову.

До простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів (ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі).

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого Закону про прості векселі та переказні векселі).

Згідно ст. ст. 43, 53, 77, 78 Уніфікованого закону, векселедержатель має право пред'явити позовні вимоги до векселедавця в разі, якщо не було здійснено платежу за векселем.

Під правом вимоги за векселем розуміється право векселедержателя заявити позов згідно статей 47, 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Позивач довів, що простий вексель знаходяться у нього і він має право на задоволення позову та стягнення суми, яка є несплаченою за простим векселем.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідних доказів виконання своїх зобов'язань перед позивачем за простим векселем серії АА 1177661 відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті простого векселю в розмірі 1996801,20грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 642 969,99грн., розрахованих за період з 20.03.2009 р. по 19.03.2012 р. та 3% річних в сумі 180 040,36грн. - за період з 20.03.2009 р. по 19.03.2012 р.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши вимоги позивача в цій частині господарський суд зазначає наступне.

В силу ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 7 червня 1930 р.), а також Законами України від 5 квітня 2001 р. N 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23 лютого 2006 р. N 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 6 липня 1999 р. N 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 827-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 6 липня 1999 р. N 828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства, а частиною 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" N 1906-IV передбачено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, національне законодавство України не може суперечити положенням зазначених вище міжнародних договорів, а норми Цивільного кодексу України до правовідносин, пов'язаних з вексельним обігом, можуть бути застосовані лише у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства.

Згідно з п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачені ст. ст. 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Таким чином, оскільки спеціальним законодавством, що регулює обіг векселів в Україні передбачено інший розмір відсотків, який підлягає нарахуванню на вексельну суму та може бути заявлений до стягнення векселедержателем, нарахування позивачем відсотків на суму вексельної заборгованості згідно положень ст. 625 ЦК України є безпідставним, а у задоволені позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

Вимоги, які витікають з векселя, є грошовими, інфляційні є складовою частиною боргу, що утворилась внаслідок знецінення грошових коштів, таким чином, враховуючи неврегульованість нормами вексельного законодавства питання щодо стягнення інфляційних втрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 214377,09грн.

Представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат судом до уваги не приймається, з огляду на невірне визначення моменту виникнення права вимоги. Зокрема, за приписом ст.75 Уніфікованого закону простий вексель містить, зокрема, зазначення строку платежу. Відповідно до ст.33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними. За змістом ст.34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. При цьому, він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк.

Як вказувалося вище, строк платежу за векселем встановлений векселедавцем на визначену дату - «15.02.2010 р.».

Відповідно до ст. 38 Уніфікованого закону держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

15.02.2010 р. вказаний вексель пред'явлений векселедержателем до платежу, про що свідчить акт пред'явлення векселю до платежу, підписаний з боку векселедавця без зауважень та заперечень.

Таким чином, розрахунок інфляційних, виходячи з рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р від 04.03.1997 р., здійснений судом за період з березня 2010 р. по березень 2012 р.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова інвестиційна група», м. Макіївка, Донецька область - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ханжонковський завод деревинних плит» (86145, м. Макіївка, Донецька область, вул. Зелена, 4, ЄДРПОУ 32087433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова інвестиційна група» (м. Макіївка, Донецька область вул. Зелена, 4, ЄДРПОУ 32866250) заборгованість в сумі 1996801,20грн., інфляційні втрати в сумі 214377,09грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 44223,57грн.

2. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 12.06.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.12р.