Постанова

від 31.08.2006 по справі 3/343/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/343/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2006 р. 12:00Справа №  3/343/06

м. Миколаїв

    За позовом:  Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Миколаїв

До відповідача: ЗАТ «Ливарник», Миколаївська обл.., м. Первомайськ, вул. Підгороднянське шосе,10

Про стягнення штрафних санкцій в сумі 2435,0 грн. за нестворені у 2005р. робочі місця для інвалідів  

Суддя Таранущенко О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Голбан О.О., за дорученням.;

Від відповідача: не з»явився;

В судовому засіданні присутні:

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 2435,0грн. за нестворені у 2005р. робочі місця для інвалідів. Свої позовні вимоги ґрунтує на підставі  ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив по суті позовних вимог не надав.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року для підприємств, об'єднань, установ незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих.

Відповідачу, відповідно до поданої державної звітності "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (форма № 10-ПІ) на 2005 рік встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 чоловіка.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвер дженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314, визначено, що робоче місце інваліда —це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підпри ємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарюван ня, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).          

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підпри ємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських орга нізацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно з п. 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалі дів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про ство рення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Фактично з поданого звіту по формі № 10-ПІ вбачається, що відповідач створив у 2005 році 0 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, відповідачем не виконано норматив 1 робоче місце для інваліда (1-0).

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві. У разі відсутності коштів штрафні санкції будуть застосовані шляхом звернення на майно підприємства в порядку передбаченому законом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2005 році складала 4870,0грн. Отже, сума адміністративно-господарських санкцій визначається в розмірі 2435,0грн.

Тобто, за незайняті робочі місця відповідач повинен був сплатити до 15 квітня наступного за звітним року штрафні санкції в сумі 2435,0грн. (п. 4 Порядку сплати підприємствами, об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. №1767).

На момент звернення позивачем до суду відповідачем взагалі не сплачена сума штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито  усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як встановлено судом, відповідачем не вжито заходи із створення робочих місць для інвалідів: не внесено зміни і доповнення до колективного договору; не отримано дозвіл головного державного санітарного лікаря про можливість праці інвалідів на визначених відповідачем робочих місцях тощо.

Слід зазначити, що обов'язок займатись пошуком інвалідів для працевлаштування згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Позивач вказує на те, що відповідач взагалі не звертався до жодного з вказаних органів про наявне вакантне місце для працевлаштування інваліда.

Слід зауважити, що державні цільові фонди створюються відповідно до законів України, формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до державного бюджету України крім фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного Фонду України. При цьому, збір на обов'язкове соціальне страхування, визначений від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів, у повному обсязі зараховується до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Таким чином, несплата штрафних санкцій відповідачем за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2005 році, призвела до ненадходження цих коштів до Державного бюджету України, що в свою чергу, перешкоджає державі у створенні економічних, соціально-побутових, соціально-психологічних умов для задоволення потреб інвалідів - чим порушуються інтереси держави та соціальні гарантії прав інвалідів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49-51,87,94,98,160-163,167 Кодекс адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з ЗАТ «Ливарник»(Миколаївська обл.., м. Первомайськ, вул. Підгороднянське шосе,10, р/р 260094107, МОД АППБ «Аваль», МФО 326182, ЄДР 30282620) на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 46, під. № 2, банківські реквізити:  одержувач: Держбюджет Центрального району 50070000, код ЄДРПОУ 23626096, МФО 826013, р/р 31214230500006 Банк одержувача: УДК у Миколаївській області Призначення платежу: *;101;-; код платника; платежі до Фонду інвалідів за нестворені робочі місця за 2005 р.) –2435,0 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

3.           Стягнути з ЗАТ «Ливарник»(Миколаївська обл.., м. Первомайськ, вул. Підгороднянське шосе,10, р/р 260094107, МОД АППБ «Аваль», МФО 326182, ЄДР 30282620) в доход держбюджету України в особі ВДК Центрального району м.Миколаєва (р/р 31111095600006, банк: УДК у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 23626096) 102,0 грн. держмита.

4.          Стягнути з ЗАТ «Ливарник»(Миколаївська обл.., м. Первомайськ, вул. Підгороднянське шосе,10, р/р 260094107, МОД АППБ «Аваль», МФО 326182, ЄДР 30282620) на користь ДП „Судовий інформаційний центр” (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, р/р 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний»,  м. Львів,  МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.Г.Таранущенко