Рішення

від 05.07.2012 по справі 5011-3/7670-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/7670-2012 05.07.12

За позовом Дочірнього підприємства «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по

водопостачанню № 95 (Водрем-95)»Відкритого акціонерного товариства

транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ Плюс»

Про стягнення 20 097,84 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Мельник О.М. -представник за контрактом від 19.05.2008

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірнього підприємства «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95 (Водрем-95)»Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ Плюс»16 172,02 грн. основного боргу, 1 288,67 грн. пені, 1 746,58 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 890,57 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 9-9 від 01.10.2008 про надання кімнат (ліжко-місць) для проживання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/7670-2012 та призначено її до розгляду на 26.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/7670-2012 від 26.06.2012, в зв'язку з не з'явленням представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 13.06.2012, розгляд справи був відкладений на 05.07.2012.

Позивач в судовому засіданні 05.07.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 05.07.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 13.06.2012 та ухвали від 26.06.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, бульвар Л.Українки, 30-Б, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 05.07.2012.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 05.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між Дочірнім підприємством «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95 (Водрем-95)»Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж» (орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ Плюс»(орендар) був укладений договір № 7 (далі -договір № 9-9).

Відповідно до п. 1.1. договору № 9-9 орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння та користування житлові приміщення, що знаходяться на його обслуговуванні та утриманні за адресою : м. Київ, вул. Толстого, 63 кімната № 11, 6-х (шістьох ліжко-місць), площею 15,87 кв. м.; кімната № 21, 6-х (шістьох ліжко-місць), площею 15,65 кв. м., всього 31,52 кв. м.

01.01.2009 між Дочірнім підприємством «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95 (Водрем-95)»Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж» (орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ Плюс»(орендар) був укладений договір № 7 (далі -договір № 7).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове володіння та користування житлові приміщення, що знаходяться на його обслуговуванні та утриманні за адресою : м. Київ, вул. Толстого, 63 кімната № 11, 6-х (шістьох ліжко-місць), площею 15,87 кв. м.; кімната № 21, 6-х (шістьох ліжко-місць), площею 15,65 кв. м., всього 31,52 кв. м.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди приміщень, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 16 172,02 грн. та несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 1 288,67 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 746,58 грн. та 3% річних в сумі 890,57 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 6.3. договору № 9-9 сторонами термін дії договору встановлений до 31.12.2008.

Як свідчать матеріали справи після закінчення терміну дії Договору № 9-9 сторони уклали договір № 7.

Пунктом 6.3. договору № 7 встановлено термін дії договору до 31.03.2009.

Додатковою угодою № 1 від 01.04.2009 сторони погодились продовжити термін дії договору № 7 по 30.06.2009.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повернув, а позивач прийняв з оренди кімнату № 11 площею 15,87 кв. м. та кімнату № 21 площею 15,65 кв. м., що знаходяться в гуртожитку за адресою : м. Київ, вул. Толстого, 63 за актом приймання-передачі 31.05.2009.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 4.1. договору № 9-9 орендар щомісяця до 20 числа сплачує орендодавцю вартість шістьох ліжко-місць з розрахунку одного ліжко-місця 240,00 грн. : 240,00 грн. х 12 = 2 880,00 грн.

Згідно п. 4.1. договору № 7 орендар щомісяця до 20 числа сплачує орендодавцю вартість шістьох ліжко-місць з розрахунку одного ліжко-місця 350,00 грн. : 350,00 грн. х 12 = 4 200,00 грн.

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками обох сторін акти про надання 12 ліжко-місць для проживання співробітників орендаря за жовтень 2008 року на суму 2 880,00 грн., за листопад 2008 року на суму 2 880,00 грн., за грудень 2008 року на суму 2 880,00 грн., за січень 2009 року на суму 4 200,00 грн., за лютий 2009 року на суму 4 200,00 грн., за березень 2009 року на суму 4 200,00 грн., за квітень 2009 року на суму 4 200,00 грн. та за травень 2009 року на суму 4 200,00 грн.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1. договору № 9-9 та п. 3.1. договору № 7 орендар зобов'язався щомісячно, але не пізніше 20 числа поточного місяця сплачує орендодавцю плату за кожне ліжко-місце за попередній місяць.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договорів не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за користування ліжко-місцями повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, за період з жовтня 2008 року по травень 2009 року, яка за розрахунками позивача становить 16 172,02 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 16 172,02 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду ліжко-місць повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 5.1. договорів орендар несе відповідальність у випадку несвоєчасної сплати квартирної плати у вигляді нарахування пені згідно чинного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати лізингових платежів, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, при здійсненні розрахунку позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті отриманого товару у встановлені договорами строки відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.1. договорів та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за неоспореними відповідачем розрахунками позивача, становить 1 288,67 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 288,67 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 1 746,58 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 890,57 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1 746,58 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 890,57 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Дочірнього підприємства «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95 (Водрем-95)»Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НТБ Плюс»(м. Київ, бульвар Л.Українки, 30-Б, код ЄДРПОУ 34615974) на користь Дочірнього підприємства «Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню № 95 (Водрем-95)»Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва «Трест Південтранстехмонтаж»(м. Київ, вул. Толстого, 63, код ЄДРПОУ 01381062) 16 172 (шістнадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 02 коп. основного боргу, 1 288 (одну тисячу двісті вісімдесят вісім) грн. 67 коп. пені, 1 746 (одну тисячу сімсот сорок шість) грн. 58 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 890 (вісімсот дев'яносто) грн. 57 коп. -3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суддя В.В.Сівакова

Рішення підписано 09.07.2012.