Рішення

від 27.06.2012 по справі 5011-61/5137-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-61/5137-2012 27.06.12

За позовом:Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка» до:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПродЕкспрес-Центр» про: стягнення 121 362 грн. 89 коп. Суддя Івченко А.М. Представники Позивача:ОСОБА_1 -дов. № б/н від 18.02.2011; Відповідача:не з'явився В судовому засіданні 27.06.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ПродЕкспрес-Центр»про стягнення 121 362 грн. 89 коп. (110 051 грн. 27 коп. -основного боргу, 8 814 грн. 37 коп. -пені, 1 724 грн. 92 коп. -3 % річних, 772 грн. 33 коп. -індексу інфляції).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-61/5137-2012, розгляд справи призначено на 18.05.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2012 розгляд справи № 5011-61/5137-2012 відкладено на 30.05.2012.

В судове засідання 30.05.2012 представник відповідача повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представником позивача заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору справи № 5011-61/5137-2012 на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2012 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 27.06.2012.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, вимог ухвал суду не виконав. Відповідач був належним чином про час та місце розгляду справи.

За таких обставин, справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка»(позивачем -Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Продекспрес-Центр»(відповідачем - Покупцем) були укладені договори купівлі-продажу № 51 від 01.02.2011 та № 72 від 01.06.2011 (надалі -Договори купівлі-продажу), відповідно до умов яких Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти у власність від Продавця товари.

Зазначені договори відповідно до ст. 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 ГК України за договором купівлі-продажу одна сторона -продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Продекспрес-Центр»(відповідачем - Виконавцем) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка»(позивачем -Замовником) були укладені договори № 51 від 01.02.2011 та № 72 від 01.06.2011 про надання послуг, відповідно до яких Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату маркетингові послуги (Послуги), поставлених Замовником згідно з Договорів купівлі-продажу Виконавцю та виконати ряд певних дій по просуванню цього Товару на ринок України (Послуги).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За твердженням позивача між сторонами були укладені однакові договори (однакового змісту), але з річними датами та дані договори є чинними та законними.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договорів купівлі-продажу, позивачем на підставі видаткових накладних № Р_НК_00000001149 від 23.06.2011 на суму 21 534 грн. 40 коп., № Р_НК_00000001288 від 27.06.2011 на суму 13 252 грн. 80 коп., № Р_НК_00000001643 від 03.07.2011 на суму 29 483 грн. 50 коп., № Р_НК_00000002363 від 15.07.2011 на суму 67 084 грн. 75 коп., № Р_НК_00000002406 від 17.07.2011 на суму 53 852 грн. 00 коп., № Р_НК_00000002645 від 20.07.2011 на суму 62 639 грн. 80 коп., № Р_НК_00000003578 від 04.08.2011 на суму 42 474 грн. 50 коп., № Р_НК_00000004184 від 11.08.2011 на суму 44 344 грн. 00 коп., № Р_НК_00000004503 від 15.08.2011 на суму 43 921 грн. 20 коп., № Р_НК_00000004626 від 16.08.2011 на суму 46 905 грн. 25 коп. на загальну суму 399 011 грн. 73 коп. було поставлено відповідачу обумовлений договорами Товар.

Відповідач прийняв зазначений товар, що підтверджується підписом його представника на вищезазначених накладних та печаткою відповідача.

Відповідно до п. 2.1. відповідач зобов'язався сплачувати позивачу вартість товару шляхом перерахування коштів на банківських рахунок позивача кожні 21 день, з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково товар в загальній сумі в розмірі 288 960 грн. 46 коп., що підтверджується банківськими виписками, актами про зарахування зустрічних вимог за надані маркетингові послуги та накладними про повернення товарів (дані документи наявні в матеріалах справи)

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки продукції від відповідача не надходило, тоді як відповідач за дану продукцію розрахувався лише частково в загальному розмірі 2 959 581 грн. 80 коп., що підтверджується банківськими виписками (наявні в матеріалах справи) .

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставин, які повідомлені позивачем не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами у розмірі 110 051 грн. 27 коп. визнаються судом такими, які підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 814 грн. 37 коп.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що Покупець відповідає за несвоєчасну оплату Товару (порушення розділу 2 даного Договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, суд вважає, що розмір пені повинен бути розрахований від суми простроченого платежу та не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, який відповідає вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 8 814 грн. 37 коп. визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1 724 грн. 92 коп. та 772 грн. 33 коп. -індексу інфляції.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунки позивача, які відповідають вимогам закону, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних від простроченої суми в розмірі 1 724 грн. 92 коп. та 772 грн. 33 коп. -індексу інфляції визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Продекспрес-Центр»(02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5; код 34691353) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Південьагропереробка»(67652, Одеська обл., Біляївський район, с. Мирне, вул. Крайня, 1-А; код 31822249) 110 051 (сто десять тисяч п'ятдесят одна) грн. 27 коп. - основного боргу, 8 814 (вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 37 коп. - пені, 1 724 (одна тисяча сімсот двадцять чотири) грн. 92 коп. -3 % річних, 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 33 коп. -індексу інфляції, 2 427 (дві тисячі чотириста двадцять сім) грн. 26 коп. -судового збору.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 02.07.2012

СуддяА.М. Івченко