Рішення

від 04.07.2012 по справі 5011-62/5044-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/5044-2012 04.07.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт», м.Київ, ЄДРПОУ 31065115

до відповідача: Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», м.Київ, ЄДРПОУ 03359836

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м.Києві, м.Київ, ЄДРПОУ 37783132

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ, ЄДРПОУ 37415088

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд», м.Київ, ЄДРПОУ 30977943

за участю третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс», м.Київ, ЄДРПОУ 35868968

про зобов'язання вчинити певні дії

суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача 1: не з'явився

Від третьої особи 1: Дорошенко О.С. -заст.нач.

Від третьої особи 2: Архіпова Г.І. -гол.спец.

Від третьої особи 3: не з'явився

Від третьої особи 4: ОСОБА_3 -нач.юр.від.

Від третьої особи 5: ОСОБА_4 -юрисконс.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райліт», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», м.Київ про зобов'язання зареєструвати право власності на нежитлову будівлю площею 107,8 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Маяковського, 4а.

Згідно приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивачем заявою б/н від 28.05.2012р. заявлені вимоги про:

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Райліт» права власності на нежитлову будівлю площею 107,8 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Маяковського, 4а;

- зобов'язання Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати право власності на нежитлову будівлю площею 107,8 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Маяковського, 4а.

За положеннями ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог означають зміну істотних складових позову. Так, зміна предмету позову означає зміну матеріально правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна предмету та підстав позову не допускається.

Відповідно до позиції, викладеної у п.1.4. рішення №4 від 04.08.2010р. зборів суддів Вищого господарського суду України "Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо), а також з'ясування питання наявності у третіх осіб самостійних вимог у відповідній справі та необхідності уточнення позовних вимог. Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Згідно із п.3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог , про що зазначається в протоколі судового засідання.

Виходячи з того, що заява про б/н від 28.05.2012р. подана позивачем до початку розгляду справи по суті (тобто, до 13.06.2012р.), судом розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт»з урахуванням змісту вказаного клопотання.

Відповідач у заяві без номеру та дати, яка надійшла на адресу господарського суду міста Києва 23.05.2012р., повідомив суд про ті обставини, що право власності позивача на майно по вул.Маяковського, 4а у м.Києві не порушується, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райліт»ніколи не зверталося до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»з належним чином оформленою заявою про реєстрацію права власності. За таких обставин, за твердженням відповідача, відсутній предмет спору по розглядуваній справі, що є підставою для припинення провадження у справі. Крім того, як вказує відповідач, розгляд спору про зобов'язання бюро технічної інвентаризації вчинити певні дії відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1, 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено відповідно Київську міську раду, м.Київ та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в м.Києві, м.Київ.

В судових засіданнях 13.06.2012р. та 04.07.2012р. третя особа 1 проти задоволення позовних вимог надала заперечення, посилаючись на відсутність обставин, з якими положення діючого законодавства пов'язують визнання за особою права власності.

Третя особа 2 в засіданнях суду 13.06.2012р. та 04.07.2012р. проти позовних вимог заперечень не представила.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2012р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію, м.Київ.

Третя особа 3 в судовому засіданні 23.05.2012р. проти позовних вимог заперечила.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2012р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 4, 5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено відповідно Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд», м.Київ та Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс», м.Київ.

В судовому засіданні 04.07.2012р. третя особа 4 повідомила суд про те, що Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд»не є балансоутримувачем будинку, в якому розташовано спірне приміщення.

Третя особа 5 у поясненнях без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду міста Києва 04.07.2012р., проти позову заперечила з огляду на те, що нежитлова будівля, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Маяковського, 4а, знаходиться на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»та в орендному користуванні позивача. Одночасно, як вказує третя особа 5, зазначене нерухоме майно перебуває у податковій заставі.

Згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду відкласти розгляд справи у випадку неявки в судове засідання представників сторін. При цьому, однозначною підставою для відкладення розгляду справи є не неявка учасника судового процесу, а саме неможливість розгляду справи у певному судовому засіданні.

За висновками суду, незважаючи на те, що сторони та третя особа 3 в судове засідання 04.07.2011р. не з'явилися, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України. Наразі, судом також враховано, що у попередніх судових засіданнях та у поясненнях вказаними учасниками судового процесу було викладено свою правову позицію стосовно заявлених позивачем вимог. Крім того, судом також прийнято до уваги закінчення встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України процесуальних строків розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, господарський суд встановив:

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності .

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання права. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем ; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його речового права з боку відповідача.

В судовому засіданні 13.06.2012р. позивачем надані пояснення про те, що з огляду на не проведення відповідачем державної реєстрації права власності позивача на спірне майно, саме Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»є особою, яка не визнає та оспорює право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт», внаслідок чого позовні вимоги про визнання права власності заявлені та підтримуються позивачем саме до відповідача.

Проте, при зверненні до суду з позовом про визнання права власності позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення або невизнання Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт»на майно, стосовно якого заявлено позовні вимоги.

При цьому, як вказувалося вище, відповідач у заяві без номеру та дати, яка надійшла на адресу господарського суду міста Києва 23.05.2012р., повідомив суд про ті обставини, що право власності позивача на майно по вул.Маяковського, 4а у м.Києві не порушується, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райліт»ніколи не зверталося до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»з належним чином оформленою заявою про реєстрацію права власності.

Наразі, наявний у матеріалах справи лист №26 від 06.09.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт»до відповідача з вимогою про проведення реєстрації права власності та видачу свідоцтва про власність на об'єкт, розташований за адресою, м.Київ, вул.Маяковського, 4а, не є належним доказом у розглядуваній справі з огляду на невідповідність вказаного документу приписам ч.2 ст.36 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів в оригіналі або належним чином завіреній копії. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази направлення (передання наручно) позивачем зазначеного листа відповідачу.

Одночасно, вимоги суду, викладені в ухвалі від 13.06.2012р. стосовно надання оригіналу листа-звернення №26 від 06.09.2011р. до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», доказів направлення цього листа та його отримання вказаним підприємством, доказів відмови відповідача у проведенні державної реєстрації права власності позивача на спірне нерухоме майно, Товариством з обмеженою відповідальністю «Райліт» не виконані, витребувані докази не представлені.

Ухвалою від 13.06.2011р. судом було зобов'язано позивача також представити докази порушення відповідачем права власності позивача на об'єкт нерухомого майна -нежитлову будівлю №4а по пр.Маяковського в м.Києві.

За змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

За приписами ч.2 ст.13 Закону України „Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

В судове засідання 04.07.2012р. представником позивача всупереч вимог ст.124 Конституції України, ст.13 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України витребуваних судом документів не представлено, пояснень відносно неможливості їх надання не наведено, клопотання про витребування доказів не заявлено.

Наразі, суд враховує твердження позивача про те, що право власності позивача будь-якими іншими особами не оспорюється та не заперечується, що фактично виключає можливість залучення до участі у розгляді справи іншого відповідача.

Одночасно, з огляду на відсутність у позивача документів, які засвідчують його право власності на нежитлову будівлю по вул.Маяковського, 4а в м.Києві, останні, за висновками суду, не могли бути втрачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Райліт».

Крім того, за висновками суду, бюро технічної інвентаризації здійснює лише державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а відтак не може бути стороною у справі, що розглядається господарським судом стосовно визнання такого права, оскільки не є особою, від якої відповідне право перейшло, або особою, яка може претендувати на таке право. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 20.01.2010р. по справі №2/237, від 28.01.2010р. по справі №9/396-ПН-06, від 25.03.2010п. по справі №10/77/07 та постановах Верховного Суду України від 04.07.2006р. №2-20/11842-2005, від 02.04.2010р. №2-12/6245.2-2009 (2-5/5129.1-2008 (2-13/694-2007).

Суд також приймає до уваги ті обставини, що відповідно до розпорядження №581 від 31.05.2002р. будинок по вул.Маяковського, 4а у м.Києві передано у комунальну власність територіальної громади Деснянського району м.Києва на праві повного господарського відання третьої особи 5 та згідно акту №553 від 12.12.2008р. опису активів зазначений об'єкт знаходиться у податковій заставі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт»про визнання права власності на нежитлову будівлю площею 107,8 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Маяковського, 4а, є неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про зобов'язання Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати право власності позивача на вказану вище нежитлову будівлю також не підлягають задоволенню як похідні вимоги. Наразі, позивачем не доведено суду, що відповідач неправомірно ухиляється від здійснення своїх обов'язків в частині реєстрації права власності позивача на нерухоме майно, а відтак -відсутні підстави для примусового захисту права, яке на час винесення судового рішення не порушено Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Посилання відповідача на ті обставини, що розгляд спору про зобов'язання бюро технічної інвентаризації вчинити певні дії відноситься до компетенції судів адміністративної юрисдикції, суд вважає безпідставним, оскільки вказані вимоги опосередковані вирішенням спору про право власності на майно.

Одночасно, судом прийнято до уваги позицію Вищого господарського суду України, викладену у п.3 Листа №01-06/1623/2011 від 21.11.2011р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права», відповідно до якої справи зі спорів за позовами суб'єктів господарювання до бюро технічної інвентаризації про зобов'язання останніх здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно або про зобов'язання її скасувати не пов'язані з захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд відповідних справ у порядку адміністративного судочинства.

Клопотання відповідача, викладене у заяві без номеру та дати, яка надійшла на адресу господарського суду міста Києва 23.05.2012р., про припинення провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору підлягає залишенню без задоволення, враховуючи висновки суду про те, що відсутність факту порушення або оспорювання Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»прав та законних інтересів позивача є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. Припинення провадження по справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України можливо у разі наявності спору між сторонами на момент звернення особи до суду за захистом своїх прав та, коли в процесі судового провадження спірні матеріально-правові відносини між сторонами вирішено (погашено заявлену до стягнення заборгованість, скасовано оспорюваний акт).

Заява №42 від 04.07.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт»про залишення позову по справі без розгляду, за висновками суду, є безпідставною, враховуючи, що положення ст.81 Господарського процесуального кодексу України можливість залишення позову без розгляду не пов'язують з наявністю заяви учасника судового процесу, а передбачених законодавством підстав для вчинення такої процесуальної дії судом не встановлено.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Райліт», м.Київ до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», м.Київ про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Райліт»права власності на нежитлову будівлю площею 107,8 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Маяковського, 4а; зобов'язання Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати право власності на нежитлову будівлю площею 107,8 кв.м, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Маяковського, 4а.

У судовому засіданні 04.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 09.07.2012р.

Суддя М.О.Любченко