Рішення

від 02.07.2012 по справі 20/033-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2012 р. Справа № 20/033-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд-Фарм»

про стягнення 6769,32 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1, довір. № 11/11-2011-1/1 від 11.11.2011 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд-Фарм»(далі - відповідач) про стягнення 9065,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 29.10.2010 р. з ТОВ «Голд-Фарм»договору поставки № 35937, згідно з яким Спільне українсько-естонське підприємство у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД»зобов'язувалось передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язувався приймати і оплачувати його.

Згідно умов договору відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 10252,06 грн., який ТОВ «Голд-Фарм»був оплачений частково, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 7554,02 грн. основного боргу, 1510,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

02.07.2012 р. до господарського суду Київської області позивачем було подано заяву № 1041/1 від 27.06.2012 р., відповідно до якої Спільне українсько-естонське підприємство у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД»просить суд припинити провадження у даній справі в частині стягнення 2295,50 грн. основного боргу у зв'язку з поверненням відповідачем товару на вказану суму; стягнути з відповідача 5258,52 грн. основного боргу, 1510,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 02.07.2012 р. позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви № 1041/1 від 27.06.2012 р.

Представник відповідача у судові засідання 29.05.2012 р., 02.07.2012 р. не з'явився. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.10.2010 р. між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голд-Фарм» (покупець) було укладено договір поставки № 35937, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору предметом поставки товару є лікарські засоби та вироби медичного призначення.

У відповідності з п. 2.2 договору загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається із кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних у підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця.

Ціна кожної одиниці товару вказується у видаткових накладних на поставку кожної партії товару (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу.

Згідно з п. 6.2 договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику, зокрема, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми оплати.

Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»в період з 30.07.2011 р. до 29.12.2011 р. було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Голд-Фарм»товар на суму 10252,06 грн., що підтверджується видатковими накладними № 11324062 від 30.07.2011 р. на суму 526,50 грн., № 11387917 від 08.09.2011 р. на суму 535,50 грн., № 11519766 від 17.11.2011 р. на суму 977,68 грн., № 11519771 від 17.11.2011 р. на суму 664,64 грн., № 11520083 від 17.11.2011 р. на суму 618,35 грн., № 11573727 від 14.12.2011 р. на суму 2129,40 грн., № 11604385 від 29.12.2011 р. на суму 4683,23 грн., № 11604386 від 29.12.2011 р. на суму 116,76 грн., копії яких долучено до матеріалів справи (оригінали оглянуті судом).

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю № 1 від 04.01.2011 р., виданою на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на отримання товару від Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»згідно договору поставки № 35937 від 28.10.2010 р., оскільки відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей (копія довіреності долучена до матеріалів справи).

Відповідачем було частково оплачено товар, отриманий за накладною № 11604385 від 29.12.2011 р. на суму 4683,23 грн., за якою залишок заборгованості склав 1985,19 грн.

Крім того, ТОВ «Голд-Фарм»було повернуто Спільному українсько-естонському підприємству у формі ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД»товар на суму 2295,50 грн., що підтверджується видатковими накладними (повернення) № А1-Нв-0000008 від 03.04.2012 р. на суму 1596,53 грн., № А1-Нв-0000010 від 03.04.2012 р. на суму 350,10 грн., № А1-Нв-0000011 від 03.04.2012 р. на суму 143,81 грн., № А1-Нв-0000009 від 03.04.2012 р. на суму 205,06 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, контррозрахунок або докази оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 03.04.2012 р. (до подання даного позову) було частково повернуто товар позивачу на загальну суму 2295,50 грн., у зв'язку з чим позивач у заяві № 1041/1 від 27.06.2012 р. просив суд припинити в цій частині провадження у справі на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Зазначене клопотання відхиляється судом з огляду на таке.

Як зазначено у п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 8 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, тощо). Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи .

Отже, оскільки на момент звернення Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» з даним позовом до суду заборгованість відповідача на суму 2295,50 грн. була відсутньою, позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар в сумі 5258,52 грн., позовні вимоги в частині стягнення зазначеної суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 1510,80 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з п. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня , коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

В свою чергу, у відповідності з ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику, зокрема, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% від простроченої суми оплати.

З долученого до матеріалів справи розрахунку відсотків за користування чужими грошовими коштами вбачається, що позивачем було визначено розмір відсотків у сумі 1510,80 грн. на суму 7554,02 грн.

Проте, згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим господарським судом станом на час звернення позивача до суду, стягненню з відповідача підлягають загалом 295,64 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, у тому числі за період з 06.01.2012 р. до 03.04.2012 р. на суму 1985,19 грн. в сумі 96,81 грн., з 06.01.2012 р. до 03.04.2012 р. на суму 116,76 грн. в сумі 5,69 грн., з 08.01.2012 р. до 03.04.2012 р. на суму 535,50 грн. в сумі 25,53 грн., з 16.01.2012 р. до 03.04.2012 р. на суму 977,66 грн. в сумі 42,35 грн., з 16.01.2012 р. до 03.04.2012 р. на суму 664,64 грн. в сумі 28,77 грн., з 16.01.2012 р. до 03.04.2012 р. на суму 618,35 грн. в сумі 26,77 грн., з 26.01.2012 р. до 03.04.2012 р. на суму 526,50 грн. в сумі 19,91 грн., з 12.02.2012 р. до 03.04.2012 р. на суму 2129,40 грн. в сумі 21,00 грн., з 03.04.2012 р. до 12.04.2012 р. на суму 5258,52 грн. в сумі 28,81 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД».

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Голд-Фарм»(07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, 12, код ЄДРПОУ 34925836) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 21642228) -5258 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 52 коп. основного боргу, 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 64 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 17 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 09.07.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна