Рішення

від 26.06.2012 по справі 5011-24/685-2012/9/032-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2012 р. Справа № 5011-24/685-2012/9/032-12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»

Про стягнення 77 802, 33 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 (№ б/н від 14.05.2012 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»про стягнення 77 802, 33 грн.

05.04.2012 р. представником позивача до господарського суду м. Києва подано заяву про затвердження мирової угоди та про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача індексу інфляції, пені та 3% річних.

Господарський суд міста Києва, в межах провадження справи № 5011-24/685-2012, дані заяви не розглянув, а вирішив справу передати за підсудністю до господарського суду Київської області за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2012 року матеріали справи № 5011-24/685-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»про стягнення 77 802, 33 грн. передано до господарського суду Київської області за підсудністю в порядку ст. ст. 15 , 17 ГПК України .

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями (автоматичний розподіл справ) справу № 5011-24/685-2012 передано до розгляду судді Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 27.04.2012 р. справу № 5011-24/685-2012 прийнято до свого провадження та присвоєно їй номер № 5011-24/685-2012-9/032-12 та призначено розгляд справи на 15.05.2012 р.; зобов'язано позивача подати; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє Позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження Позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; письмове правове обґрунтування позовних вимог з посиланням на певні норми чинного законодавства України, які регулюють відносини звернення Позивача до господарського суду для вирішення цього спору; письмові пояснення, яким чином і які саме права Позивача порушені Відповідачем, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України ; оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії, зазначених у позовній заяві документів; копію договору про відшкодування витрат (належної якості); докази отримання відповідачем рахунків на оплату; зобов'язано відповідача надати оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження Відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків Відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

14.05.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи № 5011-24/685-2012-9/032-12 з посиланням на неможливість представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні 15.05.2012 р., у зв'язку з відрядженням.

У судове засідання 15.05.2012 р. представник відповідача не з'явився; представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 15.05.2012 р. розгляд справи відкладено на 05.06.2012 р. у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.

У судове засідання 05.06.2012 р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 05.06.2012 р. розгляд справи відкладено на 26.06.2012 р.; зобов'язано сторін виконати вимоги ухвал суду від 27.04.2012 р. та від 15.05.2012 р. та надати письмові пояснення щодо поданих заяв про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.

26.06.2012 р. представник позивача в судове засідання з'явився та подав заяву про відкликання клопотання щодо затвердження мирової угоди, в зв'язку з тим, що намір щодо укладання у позивача на даний час відсутній. Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути справу № 5011-24/685-2012-9/032-12 в судовому засіданні по суті з винесенням рішення.

Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Крім того, у п. 3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»зазначено, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК) і, отже, вправі укладати мирові угоди на загальних підставах.

Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Тобто, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що мирова угода може бути укладена лише за домовленістю обох сторін спору та стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову.

Враховуючи те, що представником позивача, в межах повноважень, встановлених довіреністю, яка судом перевірена та долучена до матеріалів справи, подано заяву про відкликання клопотання щодо затвердження мирової угоди, господарський суд розглядає заявлені позовні вимоги в судовому порядку за наявними в матеріалах справи доказами.

У судове засідання 26.06.2012 р. представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Згідно з ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2009 р. між Приватним акціонерним товариством «Поліграфкнига»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»(далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Горизонт»(далі - відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна № 9-09 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно -нежитлове приміщення, на 2-му поверсі в корпусі «Д»(інвентарний № 4615), площею 90,5 кв.м, розташоване за адресою: 03680, м. Київ, вул. Довженка, 3, що є власністю позивача, вартість якого за балансовою оцінкою становить 36 600,00 грн. Місце розташування майна, що передається в оренду визначено додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна (додаток № 2). У акті приймання-передачі сторони зазначають фактичний технічний стан орендованого майна, його склад.

Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Орендоване майно повинне бути передане позивачем і прийняте відповідачем згідно акта приймання-передачі (3.2. договору).

Пунктом 3.11. договору встановлено, що передача орендованого майна від позивача до відповідача здійснюється відповідно до акту приймання-передачі майна, підписання якого свідчить про фактичну передачу орендованого майна відповідачу, та який є невід'ємною частиною договору.

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань відповідно до договору оренди нерухомого майна № 9-09 від 02.03.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, на 2-му поверсі в корпусі «Д»(інвентарний № 4615), площею 90,5 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі майна, що передається в орендне користування, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до договору оренди нерухомого майна № 9-09 від 02.03.2009 р. щодо передачі в оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: 03680, м. Київ, вул. Довженка, 3.

Згідно п. 4.1. договору за користування майном відповідач сплачує позивачу орендну плату, що не включає в себе експлуатаційні видатки позивача, місячний розмір якої за домовленості сторін на дату підписання договору становить 3 393, 75 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 678,75 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата складається з плати за користування орендованим майном і плати за користування приміщеннями загального призначення, пропорційно площі, займаної орендарем.

Відповідно до п. 4.3. орендна плата сплачується відповідачем щомісячно, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі майна, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача на підставі наданих ним рахунків. Оплата за перший місяць оренди розраховується виходячи з фактичної кількості днів оренди за цей місяць.

В силу п. 4.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно п. 4.11. зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової оплати за один місяць, яка сплачується відповідачем протягом 10 днів з моменту підписання договору.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання при будинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж не входять до складу орендної плати та сплачується відповідачем окремо, згідно окремого договору, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 3).

У відповідності до вищезазначеного пункту договору, 02.03.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат (додаток 3 до договору оренди нерухомого майна № 9-09 від 02.03.2009 р.).

Згідно п. 1.1. договору про відшкодування витрат позивач забезпечує обслуговування, утримання та експлуатацію будівлі -корпус «Д»(інвентарний № 4615), розташованої за адресою: 03680, м. Київ, вул. Довженка, 3, в якій знаходиться об'єкт оренди -індивідуально визначене майно -нежитлове приміщення на 2-му поверсі, площею 90,5 кв.м, що передається в строкове платне користування відповідачу, а також забезпечує утримання допоміжних приміщень, площ загального користування (спільні коридори, холи, підвальні приміщення тощо), при будинкової території, у тому числі їх санітарне обслуговування та енергозабезпечення, а відповідач відшкодовує позивачу витрати на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі, а також відшкодовує витрати на охорону будівлі і при будинкової території.

Відповідач пропорційно займаної площі відшкодовує позивачу витрати за спожиті комунальні послуги: електро-, тепло-, водопостачання, водовідведення (п. 1.2. договору про відшкодування витрат).

Пунктом 2.1. договору про відшкодування витрат передбачено, що розмір плати за обслуговування і утримання будівлі, при будинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, що надаються позивачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб'єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування , у тримання будівлі, надані комунальні послуги позивачем та послуги пов'язані з охороною будівлі і при будинкової території.

Розрахунок плати за надані комунальні послуги (електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення), послуги пов'язані з охороною будівлі, утримання при будинкової території обслуговування, експлуатацію, утримання будівлі, допоміжних приміщень здійснюється позивачем виходячи з фактичних витрат та співвідношення площі, яку займає відповідач, до площі всіх приміщень (п. 2.2. договору про відшкодування витрат).

Згідно п. 2.3. оплата за комунальні та інші послуги здійснюється відповідачем щомісячно на підставі розрахунків, наданих позивачем на протязі трьох банківських днів з моменту їх отримання шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 12.1. договору оренди нерухомого майна № 9-09 від 02.03.2009 р., що був змінений та викладений в новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 01.03.2010 р., договір оренди вступає в силу з дня його підписання та діє до 28.02.2011 р.

Проте, як стверджує позивач, відповідач, в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку орендаря, вчасно не сплатив розрахунки за оренду нерухомого майна, за комунальні послуги, обслуговування, утримання та експлуатацію будівлі.

08.02.2010 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 8 на суму 32 445,15 грн. з вимогою сплатити існуючу заборгованість протягом 20-ти банківських днів на розрахунковий рахунок ПАТ «Поліграфкнига». Позивач також зазначив, що у випадку несплати суми заборгованості в обумовлені строки ПАТ «Поліграфкнига»буде змушене звернутись до господарського суду з позовом про примусове стягнення заборгованості з усіма санкціями, передбаченими чинним законодавством і договором за невиконання договірних зобов'язань.

Однак, відповідач не надав відповіді на вказану претензію та не сплатив суму заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 9-09 від 02.03.2009 р.

З огляду на порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів та, як наслідок, збільшення заборгованості перед позивачем, 15.03.2010 р. між сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до п.1.1. якого відповідач визнає свої зобов'язання перед позивачем, що виникли у зв'язку з несвоєчасними розрахунками по орендним платежам за користування 90,5 кв.м згідно договору оренди нерухомого майна № 9-09 від 02.03.2009 р., а також відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.02.2010 р., та становлять суму у розмірі 38 652,68 грн.

Відповідач зобов'язується сплатити позивачу суму, зазначену в п. 1.1. договору шляхом розстрочення платежів за графіком сплати платежів у розмірах і строки, встановлені в розділі 3 договору (п. 1.2. договору про реструктуризацію заборгованості).

Згідно розділу 3 договору про реструктуризацію заборгованості сторони розподіляють загальну суму заборгованості у розмірі узгодженому сторонами, яка відповідно до п. 1.1. договору становить 38 652,68 грн. на 9 частин (п. 3.1.).

Перша частина заборгованості погашається, починаючи з 25.03.2010 р. Чергові частини заборгованості беззаперечно щомісяця до кінця відповідного місяця перераховуються відповідачем позивачу на його розрахунковий рахунок.

Всю суму заборгованості, передбачену пунктом 1.1. даного договору відповідач зобов'язується погасити до 30.11.2010 р. згідно графіка визначеного п. 3.1. даного договору (п. 3.2.).

11.10.2010 р. позивачем отримано від відповідача лист № 777 від 02.10.2010 р. з проханням розірвати договір оренди нерухомого майна № 9-09 від 02.03.2009 р., в зв'язку з скрутним фінансовим становищем підприємства та неможливістю сплати орендних платежів. Відповідач зазначив, що ТОВ «Горизонт» зобов'язується погасити борг частинами по мірі надходження коштів.

Згідно п. 4.7. договору оренди нерухомого майна після закінчення строку дії договору, його розірвання з підстав, визначених в договорі, або у випадку відмови відповідача від оренди майна відповідно до умов цього договору, орендна плата, передбачена договором, сплачується по день фактичної здачі майна позивачу згідно з актом приймання-передачі, в зв'язку з чим договір буде чинним в частині виконання відповідачем зазначених зобов'язань по поверненню позивачу майна за актом та оплаті зазначених платежів до виконання цих зобов'язань.

11.10.2010 р. згідно акту приймання-передачі орендованого майна відповідач здав, а позивач прийняв із платного строкового користування нежитлове приміщення, на 2-му поверсі в корпусі «Д»(інвентарний № 6415), площею 90,5 кв.м. Вказаний акт був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Таким чином, господарським судом встановлено, що відповідач, у відповідності до умов договору та домовленості між сторонами, повернув позивачу орендоване приміщення, проте належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна № 9-09 від 02.03.2009 р., в результаті чого у останнього, станом на 05.03.2012 р., виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 57 764,02 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння взаємних розрахунків від 05.03.2012 р., підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим мокрими печатками.

Частиною 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

В силу ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, доказів відсутності боргу або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

Таким чином, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»суми основного боргу у розмірі 57 764,02 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням інфляційних витрат за період з серпня 2010 р. по листопад 2011 р., що становлять 5 824,08 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він здійснений обґрунтовано за період з 21.08.2010 р. по 23.11.2011 р., з урахуванням часткових проплат відповідача, однак є арифметично невірним.

Так, згідно розрахунку, здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»розмір інфляційних втрат складає 5256,53 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ 21.08.2010 - 23.11.2011 57764.02 1.091 5256.53 Таким чином, з огляду на вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 5256,53 грн.

Крім того, пунктом 10.3. договору оренди нерухомого майна № 9-09 від 02.03.2009 р. передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів, або в не повному обсязі, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нарахована пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

У відповідності до вказаного пункту договору позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за порушення строків та умов оплати коштів за договором в розмірі 11 887,84 грн. за період з 21.08.2010 р. по 23.11.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В силу ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення про пріоритетність норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Беручи до уваги вимоги ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та укладеного між сторонами договору, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він здійснений обґрунтовано за період з 21.08.2010 р. по 23.11.2011 р., з урахуванням часткових проплат відповідача, однак є арифметично невірним.

Так, згідно розрахунку, здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»розмір пені складає 11283,77 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 57764.02 21.08.2010 - 23.11.2011 460 7.7500 % 0.042 %* 11283.77 Таким чином, з огляду на вищевикладене, господарський суд Київської області дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига» корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»пені підлягають задоволенню частково у розмірі 11283,77 грн.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 326,39 грн. за період з 21.08.2010 р. по 23.11.2011 р. включно.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він здійснений обґрунтовано за період з 21.08.2010 р. по 23.11.2011 р., з урахуванням часткових проплат відповідача, однак є арифметично невірним.

Так, згідно розрахунку, здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»розмір 3% річних складає 2183.95грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 57764.02 21.08.2010 - 23.11.2011 460 3 % 2183.95 Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»3% річних підлягають задоволенню частково, у розмірі 2183,95 грн.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 21, 22, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт»(07443, Київська область, Броварський р-н, смт. Калинівка, вул. Ігорева, буд. 15, код ЄДРПОУ 32944705) на користь Приватного акціонерного товариства «Поліграфкнига»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія» (03057, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Олександра Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ 02470135) суму основного боргу у розмірі 57 764 (п'ятдесят сім тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 256 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 53 коп., пеню у розмірі 11 283 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 77 коп., три проценти річних у розмірі 2 183 (дві тисячі сто вісімдесят три) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 06.07.2012 р.