Рішення

від 04.07.2012 по справі 19/5014/1492/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.07.12 Справа № 19/5014/1492/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали за позовом

Приватного підприємства "Торгівельний дім "Техмаш", м.Єнакієве Донецької області

до Державного підприємства „Первомайськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного забезпечення"Донецької областіоргівельний дім "Техмаш", м.Первомайськ Луганської області

про стягнення 92680 грн. 62 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 04.07.2012;

від відповідача -ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність № 01/4-10-707 від 22.09.2011.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми боргу за договором поставки № 123/06-228 від 04.06.2010 в розмірі 78700,00 грн., інфляційної суми в розмірі 8925,70 грн., 3% річних в розмірі 4507,95 грн. та пені в сумі 546,97 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 04.07.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач в цьому ж судовому засіданні надав відзив № 04/07 від 03.07.2012 на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме у сумі основного боргу 78700,00 грн. Стосовно стягнення пені відповідач зазначив про сплив позовної давності, а щодо 3% річних та інфляції заперечив посилаючись на п.4.6 договору.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Приватним підприємством "Торгівельний дім "Техмаш" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Первомайськвугілля" в особі відособленого підрозділу Управління матеріально-технічного забезпечення (покупець, відповідач) 04.06.2010 був укладений договір № 123/06-228, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю наступну продукцію, а саме скобу М-24 1300 шт. за ціною 34,00 грн. за одиницю та скобу М-16 1500 шт. за ціною 23,00 грн. за одиницю, на загальну суму 78700,00 грн. Покупець, в свою чергу, зобов"язується прийняти цю продукцію та здійснити її оплату на умовах договору.

Згідно до п.5.1 договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та дії до повного виконання зобов'язань, але не пізніше ніж до 31.12.2010.

У розділі 3 "Порядок розрахунків та ціна товарів" сторони дійшли згоди, що ціна продукції за одиницю та по позиціям зазначена в п.1.1 даного договору. Загальна сума договору орієнтовно складає 78700, 00 грн., у тому числі ПДВ (п.3.1 договору).

Позивач на виконання умов договору здійснив поставку продукції у необхідній кількості та в обумовлені строки, що підтверджується видатковою накладною № РН 000020 від 05.06.2010 (а.с.12).

Відповідно до п.3.2 договору розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 днів після отримання продукції.

Відповідач, в свою чергу, поставлену продукцію отримана згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 414 від 04.06.2010 (а.с.13), але оплату не здійснив, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 78700,00 грн., що підтверджується актом звірення взаємних розрахунків станом на 19.03.2012 (а.с.18).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з приписів ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20.03.2012 позивач направив на адресу відповідача претензію № 14 від 19.03.2012 (а.с.14-15), яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно з п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

В силу ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.3 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі одної тисячної відсотка від вартості не оплаченого товару за кожний день прострочення.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, згідно умов договору зобов'язання відповідача в частині оплати поставленого товару за накладною № РН000020 від 05.06.2010 мало було бути виконано відповідачем до 05.07.2010, враховуючи п.4.3 договору.

Тобто, період для нарахування позивачем відповідачу пені починається з 06.07.2010 та закінчується, враховуючи приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, 06.01.2011.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи викладені приписи законодавства та граничний строк сплати за поставлений товар до 05.07.2010, то перебіг позовної давності закінчився 06.01.2012.

Судом при дослідженні умов договору №123/06-228 від 04.06.2010 не встановлено, що сторони збільшували строки позовної давності до вимоги про стягнення пені, тому застосовується спеціальна позовна давність, яка встановлена п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачені наслідки спливу позовної давності.

Так, згідно ч.1 вказаної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 04/07 від 03.07.2012 заявив про застосування позовної давності, тому суд до вимог про стягнення пені в сумі 546,97 грн. застосовує позовну давність та відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань, слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, позивачем правомірно були нараховані відповідачу 3% річних за період з 08.07.2010 по 01.06.2012, але сума яка підлягає до стягнення складає 4492,90 грн., та інфляційні нарахування за період з липня 2010 року по квітень 2012 року, однак сума, яка підлягає до стягнення, складає 8804,75 грн., оскільки позивач при розрахунках допустився помилок. В задоволенні вимог щодо стягнення 3 % річних у сумі 15,05 грн. та інфляційних витрат у розмірі 120,95 грн. слід відмовити за необгрунтованістю.

Доводи відповідача, з посиланням на п.4.6 договору, до уваги судом не приймаються, оскільки 3% річних та інфляційні нарахування не є санкціями, неустойками, штрафами, пенями в розумінні норм діючого законодавства.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, але підлягають до задоволення частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 (з наступними змінами) позивачу, у зв'язку з внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 00,01 грн., сплачений за платіжним дорученням № 271 від 08.06.2012, яке знаходиться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 04.07.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Торгівельний дім "Техмаш", м.Єнакієве Донецької області, до Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного забезпечення", м.Первомайськ Луганської області, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Первомайськвугілля", Луганська область, м.Первомайськ, вул.Куйбишева, б.18А, код 32320594, в особі Відокремленого підрозділу "Управління матеріально-технічного забезпечення", Луганська область, м.Первомайськ, вул.Куйбишева, б.18А, код 26447721, на користь Приватного підприємства "Торгівельний дім "Техмаш", Донецька область, м.Єнакієве, вул.Алабяна, б.31А, код 36802384, заборгованість в сумі 78700 грн. 00 коп., інфляційні витрати в розмірі 8804 грн. 75 коп., 3% річних у сумі 4492 грн. 90 коп., судовий збір у розмірі 1839 грн. 95 коп., видати наказ позивачу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 09.07.2012.

Суддя Т.В. Косенко