Постанова

від 29.05.2012 по справі 2а-4562/12/0170/10

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2а-4562/12/0170/10 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013          ПОСТАНОВА Іменем України 29 травня 2012 р.  Справа №2а-4562/12/0170/10     Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді                            - Кудряшової А.М. , при секретарі судового засідання    - Левченко Д.С., за участю представників сторін: від позивача - не з'явився; від відповідача - не з'явився; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим до Селянського фермерського господарства «Валентина» про стягнення заборгованості,                                                        ВСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим та просить стягнути з Селянського фермерського господарства «Валентина» на користь позивача заборгованість по фінансовим санкціям (штрафним санкціям та пені) у розмірі 106,22 гривень. Позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно; позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у тому числі зазначив, що заборгованість відповідачем не сплачена, відповідач клопотання щодо неможливості розгляду справи за його відсутністю та заперечень проти позову не надав, про причини неявки не повідомив. Суд, враховуючі клопотання позивача щодо розгляду справи за їх відсутністю, ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача, враховуючі, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, керуючись ч.4 ст. 122, ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності не з'явившихся учасників процесу. Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне. Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, (далі - Закон) всі відносини, які виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювались  виключно зазначеним законом, яким також визначався  порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснювався органами Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 64, абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону орган Пенсійного фонду мав право звертатися до суду з позовами про стягнення недоїмки. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками визнавались роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону. Селянське фермерське господарство «Валентина» (код ЄДРПОУ 22279126, юридична адреса: 96040, АР Крим, Красноперекопський район, с. Новопавліка, вул. Набережна,б.18«А») зареєстровано Красноперекопським районним виконавчим комітетом АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності за № 22279126 (а.с.9).Відомості щодо виключення із Єдиного державного реєстрі підприємств та організацій України відповідача та про зміну юридичної адреси на час розгляду справи у суду відсутні. Судом встановлено, що Селянське фермерське господарство «Валентина» зареєстровано як платник в Управлінні ПФУ в Красноперекопському районі АР Крим за реєстраційним номером 05120354, у зв'язку з чим відповідач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно з пунктами 4, 6 частини 2 статті 17 Закону страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески. Частиною 6 статті 20 Закону встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься відповідач, встановлений зазначеною нормою закону - один календарний місяць. Частиною 2 статті 106 Закону встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Відповідно до частини 10 статті 20 Закону якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій пунктом 6 частини 1 статті 64 Закону надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах. Відповідно до частини 13 статті 106 Закону про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення. Як свідчать матеріали справи, рішенням № 179 від 17.06.2011 року «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду» до Селянського фермерського господарства «Валентина» застосовано стягнення штрафу у розмірі 09,04 гривень та нарахована пеня у розмірі 08,26 гривень за період з 31.12.2010 року по 22.02.2011 року (а.с.6). Зазначене рішення було вручено відповідачу 23.08.2011 року, що підтверджується підписом представника відповідача на тексті рішення (а.с.7). Також, рішенням № 180 від 17.06.2011 року «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду» до Селянського фермерського господарства «Валентина» застосовано стягнення штрафу у розмірі 55,85 гривень та нарахована пеня у розмірі 33,07 гривень за період з 31.12.2010 року по 22.02.2011 року (а.с.8). Зазначене рішення було вручено відповідачу 23.08.2011 року, що підтверджується підписом представника відповідача на тексті рішення (а.с.8). Вирішуючи питання щодо наявності підстав стягнення заборгованості з фінансових санкцій в розмірі 106,22  гривень, судом встановлено наступне. Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. До 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.2011 року. Відповідно, з 01.01.2011 року втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Водночас, при застосуванні пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01.01.11, слід ураховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій. Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності. В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані. З урахуванням викладеного, пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати наступним чином. Органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”; Органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.           Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивачем рішеннями № 179 та № 180  від 10.06.2011 року  до Селянського фермерського господарства «Валентина» нарахований  штраф на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за  порушення, вчинене після 01.01.11 року,  враховуючи, що зазначена норма закону вже втратила чинність, суд приходить до висновку,  що її застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України незважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.           Таким чином, Управлінням  Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим необґрунтовано нараховані відповідачу фінансові санкцій в розмірі 106,22 гривень, а тому вони не підлягають стягненню з останнього. В судовому засіданні встановлено, що відповідачем рішення № 179 та № 180  від 10.06.2011 року самостійно не оскаржувались. У той же час завданням адміністративного судочинства України є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади. Відповідно до частини 3 ст. 2 КАС України суд зобов'язаний перевірити, що рішення суб'єкта владних повноважень прийнято  на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією а законами України. Законність рішення позивача в судовому засіданні не доведена, навпаки, суд прийшов до висновку про неправомірність застосування до відповідача фінансових санкцій, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача незаконно застосованих фінансових санкцій не можуть бути задоволені адміністративним судом. Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача. Судом 29.05.2012 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, у повному обсязі постанову складено 30.05.2012 року. Керуючись ст.ст.160-163, 167 КАС України, суд –                                                      ПОСТАНОВИВ: Відмовити у задоволені позову. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.     Суддя                                                                          Кудряшова А.М.