Постанова

від 20.06.2012 по справі 2а-5200/12/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2012 р. Справа №2а-5200/12/0170/3

(17:19) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора Білогірського району АР Крим в інтересах держави в особі Білогірського районного центра зайнятості-робочого органа виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до КРО "Соціалістична партія України"

про стягнення

за участю представників сторін:

від прокуратури - Березовиченко Ю.Ю., посвід.,

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Прокурор Білогірського району АР Крим в інтересах держави в особі Білогірського районного центра зайнятості - робочого органа виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до КРО "Соціалістична партія України" про стягнення заборгованості у сумі 1106,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на незаконну виплату працівнику відповідача ОСОБА_2 суми коштів з допомоги по безробіттю з вини відповідача.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

Представник прокуратури у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи вищезазначені обставини, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2009 р. ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) зареєстрований у Білогірському районному центрі зайнятості; 12.11.2009 р. отримав статус безробітного, про що свідчить персональна картка № НОМЕР_2.

Згідно з даними вказаної персональної картки останнім місцем роботи ОСОБА_2 є КРО СПУ, дата звільнення з КРО СПУ - 31.10.2009 р., причина звільнення - п. 1 ст. 36 КЗпПУ (за згодою сторін).

При зверненні до Білогірського районного центру зайнятості ОСОБА_2 надав:

- трудову книжку, в якій останній запис здійснено 31.10.09 р. про звільнення ОСОБА_2 з КРО "СПУ" за п. 1 ст. 36 КЗпПУ;

- довідку вих.№ 50 від 05.11.2009 р. про середню заробітну плату (дохід) для розрахунку виплат на випадок безробіття), виданої КРО СПУ, згідно якої страхові внески, сплачені до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, склали 63,72 грн. за період квітень-вересень 2009 р.

11.01.12 р. Сімферопольським міським центром зайнятості здійснено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відносно ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття", про що складено акт № 3.

В описовій частині вказаного акту перевірки зазначено, що ОСОБА_3 працював в КРО СПУ консультантом з 02.01.2008 р. згідно розпорядження № 42 від 28.12.2007 р. та згідно розпорядження № 42 від 02.11.2009 р. був звільнений 30.10.2009 р. за ст. 38 КЗпПУ. Згідно первинних бухгалтерських документів у 3 кварталі 2010 р. йому був виплачений дохід за 2009 р.

Згідно з висновками вказаного акту перевірки у період перебування на обліку як безробітний (з 12.11.2009 р. по 01.10.2010 р.) ОСОБА_2 у трудових відносинах з КРО СПУ не знаходився; дані персональної картки Білогірського РЦЗ відносно дати, статті звільнення не співпадають з даними кадрового обліку.

Вих.№197 від 03.02.2012 р. Білогірським районним центром зайнятості на адресу КРО СПУ направлено претензію про повернення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 1106,77 грн. за період з 12.11.2009 р. по 09.02.2010 р. на підставі п. 3 ст. 35 Закону України № 1533.

У вказаній претензії зазначено про невідповідність даних щодо підстав звільнення ОСОБА_2, з огляду на що останньому призначено допомогу по безробіттю на підставі п. 3 ст. 22 Закону України № 1533, внаслідок чого виникла переплата допомоги по безробіттю у період з 12.11.2009 р. по 09.02.2010 р.

09.02.12 р. Білогірським районним центром зайнятості виданий наказ про прийняття рішення щодо повернення незаконно отриманої суми матеріального забезпечення в розмірі 1106,77 грн. по персональній картці ОСОБА_2 (ПК № НОМЕР_2).

Розмір незаконно отриманої ОСОБА_2 допомоги по безробіттю у сумі 1106,77 грн. за період з 12.11.2009 р. по 09.02.2010 р. підтверджується Додатком до Персональної картки ОСОБА_2 про прийняті рішення щодо нарахувань та платежів, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 року (далі Закон № 1533).

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000р. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду (ч.1 ст.8).

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533 від 02.03.2000 р. функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України "Про зайнятість населення" № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Відповідно до Положення про Білогірський районний центр зайнятості від 29.05.2011 р. останній є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у АР Крим.

Отже, позивач є установою Державної служби зайнятості, та підпорядковуються Міністерству праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, затвердженого Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 року № 249 є республіканським органом виконавчої влади.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1533 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виступає у якості страховика, який бере на себе зобов'язання щодо надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків в розумінні ст. 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 р.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1533 страховий випадок - це подія, через яку:

а) застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

б) застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Відповідно до ст.6 Закону України № 1533 право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України № 1533 застраховані особи - наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами; військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної спеціальної служби транспорту, особи рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів внутрішніх справ, особи начальницького складу податкової міліції, а також особовий склад воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), створених відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військовослужбовці), крім військовослужбовців строкової служби, а у випадках, передбачених цим Законом, інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про зайнятість населення" № 803 від 01.03.1991 р. держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" № 803 безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно зі ст.7 Закону України № 1533 одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Відповідно до п.1 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України № 1533 застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України № 1533 вказаним особам допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України № 1533 допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.

Тобто норма закону щодо виплати допомоги по безробіттю з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості не стосується випадку звільнення безробітного з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.

В матеріалах справи наявна копія розпорядження № 42 від 02.11.2009 р. КРО СПУ про звільнення ОСОБА_2 з посади консультанта КРО СПУ по громадсько-політичних питаннях по Білогірському р-ну з 30.10.2009 р. по ст. 38 КЗпПУ (за власним бажанням).

Тобто ОСОБА_2 повинна була бути виплачена допомога по безробіттю саме на підставі п. 3 ст. 23 Закону України № 1533 як безробітному, який звільнився з останнього місця роботи за власним бажанням (ст. 38 КЗпПУ), а не за згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпПУ).

Відповідно до абз. 3) ч. 2, ч. 3 статті 35 Закону України № 1533 в редакції на час виникнення спірних правовідносин роботодавець зобов'язаний надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку.

Достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі їх недостовірності роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.

Відповідно до п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України № 1533, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 р. № 357 "Деякі питання загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття", рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України не надано доказів відшкодування суми коштів у розмірі 1106,77 грн. допомоги по безробіттю, неправомірно виплаченої ОСОБА_2 з вини роботодавця КРО СПУ за період з 12.11.2009 р. по 09.02.2010 р.; не надано доказів звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпПУ.

Позовні вимоги підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 18.06.12 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 22.06.12 р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з КРО "Соціалістична партія України" (ЄДРПОУ 22315276) на користь Білогірського районного центра зайнятості-робочого органа виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ЄДРПОУ 20708572) грошові кошти, виплачені як допомога по безробіттю, у сумі 1106,77 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.