Постанова

від 18.07.2012 по справі 2а/0470/6735/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/6735/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретаріВасиленко К.Е. за участю: прокурора Рудовол Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Україно - польського товариства з обмеженою відповідальністю «Мікелс - Україна»про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

\Прокурор Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Україно -польського товариства з обмеженою відповідальністю «Мікелс - Україна»заборгованість у розмірі податкового боргу на загальну суму 26 826, 47 грн., в тому числі: з податку на додану вартість у розмірі 7 014, 78 грн.; з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності у розмірі 19 811, 69 грн.

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що відповідач не сплатив самостійно задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, у зв'язку з чим, виникла заборгованість на загальну суму 26 826, 47 грн.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце якого повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце якого повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Україно -польське товариство з обмеженою відповідальністю «Мікелс - Україна», зареєстровано виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 21.07.2004 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, код ЄДРПОУ 30643641.

Відповідача взято на облік до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби 25.01.2000 року за № 1369 (858).

Відповідачем не сплачено самостійно задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 014, 78 грн., в т.ч. 6 095, 79 грн. - податкове зобов'язання 918, 99 грн. - пеня, яка виникла 30.09.11 року, внаслідок неповної сплати податкових зобов'язань визначених: податковими деклараціями з податку на додану вартість від 19.09.11 р. № 51585, від 17.10.11 р. № 9008621063, від 17.11.11 р. № 9011241283, 19.12.11 р. № 9012619334, від 18.01.12 р. № 9013591735, 19.02.12 р. № 9006572653, від 11.03.12 р. № 9013591735.

Податкове повідомлення - рішення від 02.12.11 р. № 0005991502, прийняте на підставі Акту перевірки від 02.12.11 р. № 6839/231/1640/30643641, в наслідок порушення абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасно сплаченого самостійно визначеного грошового зобов'язання за декларацією з ПДВ, за період березень 2011 року - липень 2011 року.

Зі змісту п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, вбачається, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі, відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого, здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого, та/або сплаченого податку.

Статтею 54 Податкового кодексу України, визначено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання, яку визначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, визначені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством.

Відповідно до ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також, пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків, зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку, такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема, корпоративних прав, отримані, як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також, суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 120.1 ст.120 Податкового кодексу України, передбачено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення.

Відповідачем не сплачено самостійно задекларовані податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 19 811, 69 грн., в т.ч. 18 721, 60 грн. - податкове зобов'язання, 1 090, 09 грн. - пеня, яка виникла 30.08.11 р., внаслідок неповної сплати податкових зобов'язань визначених деклараціями з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності від 27.01.11 р. № 2496, від 20.02 11 № 3385.

Відповідно до п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати, є орендар земельної ділянки.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, є договір оренди такої земельної ділянки.

Суд зазначає, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів, застосовується відповідно до вимог статей 285-287, цього розділу (п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України).

Так, згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок -документ, що подається платником податків (у тому числі, відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого, здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків -фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу).

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року, подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації, звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ст.91 та ст.96 Земельного кодексу України, обов'язок своєчасної сплати земельного податку покладається на власників земельних ділянок та на землекористувачів (також, може справлятися орендна плата за землю).

Згідно ст.2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні, є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких, не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Частиною 3 ст.14 Закону України «Про плату за землю», передбачено, що нарахування громадянам сум земельного податку, а також, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Частиною 3 ст.17 Закону України «Про плату за землю», передбачено, що земельний податок, а також, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами, сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання, або несвоєчасне подання.

Пунктом 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків, притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на виконання вимог ст. 59 Податкові кодексу України, 06.05.11 року сформовано податкову вимогу № 182, яка вручена директорку підприємства 13.05.11 року, під підпис.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача, складає 26 826, 47 грн., з земельного податку, складає 19 811, 69 грн., з податку на додану вартість 7 014, 78 грн., яка на час розгляду справи, відповідачем не сплачена, що підтверджується наявними доказами у справі.

Статтею 67 Конституції України, передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, мають право звертатися до суду щодо стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення, є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, в межах їх повноважень.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також, пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. п. 36.1 -36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок, є безумовним і першочерговим, стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 95.1, 95.2ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків, провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органами державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень, при цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду, надають особи, які беруть участь у справі. Суд, може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин, не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Представником відповідача надано до суду всі необхідні докази, які спростовують твердження позивача та його представника, щодо неправомірності винесеного наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до Україно - польського товариства з обмеженою відповідальністю «Мікелс - Україна» про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Україно - польське товариство з обмеженою відповідальністю «Мікелс - Україна» (код ЄДРПОУ 30643641), на користь держави в рахунок погашення боргу, на загальну суму 26 826, 47 грн., а саме:

- з податку на додану вартість у сумі 7 014, 78 грн.;

- з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності у сумі 19 811, 69 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька