Постанова

від 03.07.2012 по справі 5633/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2012 р. № 2а- 5633/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонський В.С.,

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Токар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.04.2012 року № 0000591702, від 05.04.2012 року № 0000601702.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.04.2012 року № 0000591702, від 05.04.2012 року № 0000601702 прийнятті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. (код НОМЕР_1) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 39/17-212/2767904759 від15.03.2012 року (т.1, а.с.19-36).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено ст.164, п.166.2 ст.166 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ ст.13, ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян»із змінами та доповненнями неутримано та неперераховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 20912,25 грн., п.4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р., № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями та вимог п.198.1 .ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ в результаті чого неутримано та неперераховано ПДВ у сумі 27883,34 грн.

На підставі акту перевірки прийнятті податкові повідомлення - рішення від 12.04.2012 року за № 0000591702, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму в розмірі 25850,19 грн., з яких за основним платежем - 20912,25 та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 4937,44 грн. та від 05.04.2012 року № 0000601702, яким відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 32564,00 грн., з яких за основним платежем - 27883,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 4681,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків Податкового кодексу України та іншого податкового законодавства з мотивів обставин організації господарської діяльності постачальниками контрагента - ТОВ "Анікс ЛТД" та ТОВ "Промтехноопт".

Судом було встановлено, що в перевіряємий період позивачем у липні 2010р. було включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2010 р. податкову накладну №29 від 31.07.2010 р., отриману від ТОВ "Анікс ЛТД" код 21170887 на загальну суму 9300 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1550 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1. було укладено договір купівлі-продажу №2-КП від 26.07.2010 року з ТОВ "Анікс ЛТД" (т.1, а.с.156-157).

Відповідно до умов договору продавець (ТОВ "Анікс ЛТД") зобов'язується передати у власність покупцю (ФОП ОСОБА_1) визначений договором товар, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, прийняти названий товар та оплатити його.

Суд звертає увагу, що в договорі купівлі-продажу №2-КП від 26.07.2010 року не зазначено номенклатуру товару.

Згідно до п.8 договору №2-КП від 26.07.2010 року розрахунки за товар здійснюються в безготівкову порядку продовж 90 банківських днів, однак відповідно до наданих позивачем документів оплату було здійснено у готівковому вигляді, що підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 01.11.2010 р. на загальну суму 9300 грн. (т.1, а.с. 160).

Також, позивачем не надано до матеріалів справи товарно - транспортних накладних, які б підтверджували отримання гофровиробів ФОП ОСОБА_1.

Крім того, суд зазначає, що не вимогу суду документи, підтверджуючі факт поставки товару на склад покупця (сертифікати якості товару, акти приймання продукції, товаро-транспортні накладні, документи підтверджуючі прийняття, оприбуткування та відвантаження товару, довіреності на отримання ТМЦ) до матеріалів справи позивачем не надані.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-Х1У первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Договори, накладні, рахунки мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Відсутність первинних документів приймання, перевезення товару, оприбуткування, подальше використання придбаних ТМЦ, тобто не підтвердження факту наявності поставок ТМЦ від постачальника покупцю свідчить про те, що фактично поставка не відбувалася.

Товаро-транспортна накладна - перевізний документ, який підтверджує факт укладання угоди перевезення вантажу, яка виписується в декількох екземплярах: перший екземпляр - залишається у вантажовідправника і призначений для списання ТМЦ; другий екземпляр - призначений для оприбуткування ТМЦ у отримувача вантажу.

Оскільки перевіркою встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На основі вищевикладеного, встановлено порушення п.4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, чим завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за липень 2010 року на загальну суму ПДВ - 1550 грн.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про ПДВ»(який був чинний на момент спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до абз.1 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян»(із змінами та доповненнями) оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян.

При перевірці правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено їх завищення у сумі 7750 грн.

Згідно зі абз.2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян»(далі по тексту - Декрет) оподатковуваним доходом фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу у звітному календарному році чи іншому звітному (податковому) періоді.

Отже, на вимогу суду надати необхідні первинні документи на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Анікс ЛТД" позивачем так і не надано.

На підставі викладеного суд дійшов, що відповідачем вірно зроблено висновок про заниження позивачем оподатковуваного доходу на суму 7750 грн., що є порушенням ст.ст13,14 ДКМУ від 26.12.1992р. «Про прибутковий податок з громадян», що призвело до неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1162,50 грн.

Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбавав у ТОВ «Промтехноопт»код 37092035 послуги з маркетингового дослідження ринку гофротари та гофрокартону м.Харкова, надання юридичних та бухгалтерських, інформаційно-консультаційних послуг та технічне обслуговування та ремонт техніки, про що укладені договори від 23.05.2011 р. № 2305/1 (т.1, а.с.37-38), від 03.08.2011 р. № 0308/1 (т.1, а.с.73-74), від 12.07.2011 р. № 1207/1 (т.1, а.с.78-79) від 12.07.2011 р. № 1207/1 (т.1, а.с.80-81).

ФОП ОСОБА_1. за результатами даних операцій було включено до складу податкового кредиту наступні суми ПДВ: по декларації з ПДВ за травень 2011 р. суму 3333,33 грн., за червень 2011 р. суму 5833,33 гри., за липень 2011р. суму 7000 грн., за серпень 2011р. суму 3500.01 грн., за вересень 2011 р. суму 6666,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження реального виконання договорів укладених з ТОВ «Промтехноопт»до матеріалів справи надано податкові накладні, акти виконаних робіт, договори та аналітичні звіти по наданим послугам.

Однак, суд, оглянувши зазначені первинні документи, звертає увагу на те, що аналітичні звіти не містять інформації, яка б свідчила про детальний аналіз ринку та надання інших послуг, з результатів фінансової діяльності не встановлено використання отриманих послуг ФОП ОСОБА_1. у своїй господарській діяльності.

Крім того, позивачем надані акти виконаних робіт до договорів № 2305/1 від 23.05.2011 року, № 0308/1 від 03.08.2011 року, № 1207/1 від 12.07.2011 року, № б/н від 01.09.2011 року, які мають підтвердити факт реального надання інформаційно-консультаційних та юридичних послуг. Проте, у перелічених актах відсутні відомості, які саме послуги та за який період надавалися: які усні консультації з формування реєстру податкових накладних, вимог до виписки податкових накладних були надані та за який період; які саме усні консультації з формування податкової звітності з податку на додану вартість у системі електронного документообігу "М.Е. DOC" були надані; які самі усні рекомендації з організації документообігу Замовника були надані та за який період документообігу; які консультації з вимог податкового законодавства до формування та обліку первинних документів та складання податкової звітності були надані та за який період, якого саме законодавства; які усні консультації з юридичних питань поточної діяльності Замовника були надані, з питань якої саме діяльності надавались консультації та за який період; який аналіз та по яким договорам, укладених між Замовниками та контрагентами, були надані; які усні рекомендації з організації роботи спрямованої на профілактику утворення та повернення наявної дебіторської заборгованості були надані, перед ким була ця заборгованість; які саме в електронному вигляді нормативні акти за вимогою Замовника були надані. Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали такі послуги та консультації, їх спеціальність, освіта. Наведені обставини свідчать про те, що вказані акти виконаних робіт не відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть бути прийняті в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ТОВ «Промтехноопт».

Тобто, до суду не надані документи, які свідчать, що ФОП ОСОБА_1. отримані послуги від ТОВ «Промтехноопт», надані документи не мають переліку отриманих послуг та їх фактичного використання позивачем у своїй фінансово-господарській діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, а саме: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755VI ФОП ОСОБА_1 завищено початковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ Промтехноопт»по деклараціям за травень-вересень 2011 року на загальну суму 26333,34 грн.

За період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. ФОП ОСОБА_1. в порушення вимог п.4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями та вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ ФОП ОСОБА_1 неутримано та неперераховано ПДВ у сумі 27883,34 грн.

Судом витребовувалась у позивача первинна документація на підтвердження правовідносин з ТОВ "Промтехноопт" за спірний період.

Однак, ФОП ОСОБА_1. не надано достатньо доказів на підтвердження реальності правовідносин з його контрагентам та можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, наявності у перевіряємого платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Суд звертає увагу на те, що вимоги до виникнення права у платника податку на віднесення сум до податкового кредиту, до податкової накладної були визначенні п.1.6, 1.7 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції закону від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Аналогічні вимоги до податкового кредиту були визначені і Законом України "Про податок на додану вартість".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковою правомірно зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Промтехноопт" по деклараціям за травень - вересень 2011 року на загальну суму 26333,34 грн., в результаті чого неутримано та неперераховано ПДВ у сумі 27883,34 грн.

Також перевіркою встановлено, що позивачем було занижено оподатковуваний дохід на суму 131665 грн., що призвело до неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб у сумі - 19749,75 грн.

Відповідно до п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб с чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Під час судового розгляду позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження використання вищезазначених отриманих послуг у своїй фінансово - господарської діяльності.

З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних

Повний текст постанови виготовлено 09.07.2012р.