Постанова

від 06.07.2012 по справі 6734/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"06" липня 2012 р. Справа № 2а-6734/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Скляр Є.С.,

за участю представника позивача - Кашури М.Ю.,

представника відповідача - Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Лотос" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Лотос" (далі по тексту -позивач, ТОВ ВКФ «Лотос») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкові (далі по тексту -ДПІ у Ленінському районі) правонаступником якого є Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, Західна МДПІ) (а.с. 109-110), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02.02.2012 року № 0000442330 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ ВКФ «Лотос»з податку на додану вартість в сумі 23081, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3064, 00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що ДПІ у Ленінському районі здійснила позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «Лотос»за результатами якої було складено акт від 17.01.2012 р. №54/23-304/14087915 «Про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ ВКФ «Лотос», (код ЄДРПОУ 14087915) по взаємовідносинам із ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс»код ЄДРПОУ 37093546 у періоді з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року»(далі по тексту - акт перевірки).

Як вказує позивач, в акті перевірки незаконно та безпідставно зроблено висновки про порушення з боку позивача, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 , п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями занижено ПДВ на суму 23080, 85 грн. оскільки контрагентом відповідно до укладеного договору купівлі-продажу за період, що перевірявся, були виписані видаткові накладні, а також належним чином складені та видані позивачу податкові накладні, розрахунки були проведені між сторонами шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», а придбаний позивачем товар був у подальшому реалізований третім особам, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту за цими операціями, а тому винесене на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що при здійсненні працівниками ДПІ у Ленінському районі виїзної документальної позапланової перевірки позивача було виявлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 , п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями в результаті чого ним занижено ПДВ на суму 23080, 85 грн. На перевірку позивачем були надані лише видаткові та податкові накладні та не було надано документів, що свідчать про фактичне переміщення товару від постачальника ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс». Крім того, за результатами перевірок ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс»встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням, кількість працюючих становить 1 особу, відсутні складські приміщення, а тому вважає зроблені висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки правомірними, а податкове повідомлення-рішення таким, що винесено на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В ході перевірки встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.10.1993 року. Свідоцтво про державну реєстрацію від 28.10.1993 №5704. Позивача взято на податковий облік 30.10.1993 року у ДПІ у Ленінському районі м. Харкова за № 5704, станом на 17.01.2012 року перебуває на обліку в ДПІ Ленінського району м. Харкова (а.с. 10).

З 10.01.2012 року по 16.01.2012 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКФ «Лотос»за результатами якої було складено акт від 17.01.2012 р. № 54/23-304/ 14087915 «Про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ ВКФ «Лотос», (код ЄДРПОУ 14087915) по взаємовідносинам із ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс»код ЄДРПОУ 37093546 у періоді з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року»(далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 9-25).

Актом перевірки встановлено виявлені порушення з боку позивача, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 , п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями занижено ПДВ на суму 23080, 85 грн., а саме: у травні 2011 року -6687, 60 грн., червні 2011 року -4141, 20 грн., липні 2011 року 1175, 00 грн., серпні 2011 року -1440, 00 грн., вересні 2011 р. - 9637, 05 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Ленінському районі було винесено податкове повідомлення - рішення від 02.02.2012 року № 0000442330 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ ВКФ «Лотос»з податку на додану вартість в сумі 23081, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3064, 00 грн. (а.с. 7).

Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в ДПА у Харківській області, за результатами розгляду якої в задоволенні скарги було відмовлено (а.с. 44-46).

Також, як зазначено позивачем у позові, рішенням ДПА України від 07.05.2011 року № 7834/6/10-2115 повторні скарги позивача на оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишені без задоволення, а податкове повідомлення -рішення - без змін.

В судовому засіданні представником позивача було підтверджено, що позивачем надано до суду копії всіх первинних документів, які в нього є для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій.

Як доказ фактичного виконання угоди позивачем до суду було надано по взаємовідносинах із ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс»копію договору постачання товарів № 010511 від 04.05.2011 року (далі по тексту -договір) (а.с. 42-43).

Згідно умов договору ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс»(постачальник) зобов'язується поставити ТОВ ВКФ «Лотос»(покупець) товар, згідно з товарними накладними, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, встановлених договором. Товар- технічного призначення (п. 1.1.).

Відповідно до п. 2.2. договору номенклатура товару, його кількість, ціни та загальна вартість вказані у відповідних товарних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Умови постачання товару -самовивіз (п. 3.1. договору). Відповідно до п. 3.4. договору постачання товару здійснюється за рахунок коштів покупця.

Також позивачем було надано до суду копії видаткових накладних (а.с. 26-30, 39), податкові накладні (а.с. 31-35, 40) та копії платіжних доручень (а.с. 36-38, 41).

На підтвердження отримання товару від постачальника позивачем не було надано копії журналу реєстрації довіреностей.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 05.05.2008 N 647, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 р. N 445/15136 було затверджено Зміни до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 N 99 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.96 за N 293/1318. Згідно цього наказу пункт 3 Інструкції викладено в такій редакції:"3. Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною".

Крім того, пунктом 6 Інструкції визначено, що довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

На вимогу суду, як доказ отримання товару, позивачем не було надано копії журналу реєстрації довіреностей. Крім того, довіреності та журнал реєстрації довіреностей не надавалися податковому органу на перевірку.

Позивачем до суду в якості підтвердження транспортування товару не було надано товарно-транспортних накладних, інших документів, які б могли підтвердити транспортування товару.

Згідно ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Абзацом 5 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 (далі по тексту -Правила) вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку (абз.6 розд. 1 Правил).

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання (абз. 7 розд. 1 Правил).

Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу (абз. 8 розд. 1 Правил).

Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування (абз. 17 розд. 1 Правил).

Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство (абз. 18 розд. 1 Правил).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (абз. 27 розд. 1 Правил).

Пунктом 11.5. Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Оскільки згідно договору умови постачання -самовивіз, а постачання товару здійснюється за рахунок коштів покупця, то позивач повинен підтвердити, як факт самого транспортування, так і витрати на нього. Таким чином, суд робить висновок про відсутність доказів транспортування товару.

Крім того, ТОВ ВКФ «Лотос»суду, на його вимогу, не надано документів, що підтверджують відображення операцій з придбання та оприходування товару у бухгалтерському обліку.

Так, в статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. №168/704 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Також, відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.1999, № 291 на рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування. Рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки, зокрема, 281 "Товари на складі".

Далі суд зазначає, що на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків з постачальниками та підрядниками за одержані товарно-матеріальні цінності, виконанні роботи і надані послуги. На субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками.

Відсутність факту транспортування товару та його оприбуткування на склад підприємства свідчить про те, що товар фактично не отримувався, а операції фактично не здійснювалися.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зазначені вище обставини у сукупності свідчать про те, що угода, укладена між ТОВ ВКФ «Лотос»та ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс»не носила реального характеру та не була спрямована на реальне настання правових наслідків, а мала на меті лише оформлення відповідних документів, які б давали право на формування податкового кредиту.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000442330 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ ВКФ «Лотос»з податку на додану вартість в сумі 23081, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3064, 00 грн., як такого, що винесено з порушенням норм діючого законодавства України, не підтверджуються матеріалами справи, спростовані відповідачем, а відтак не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Лотос" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.