Рішення

від 07.06.2012 по справі 5006/13/48/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.12 р. Справа № 5006/13/48/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Мілк Груп", Донецька обл., м. Єнакієве

до відповідача: Комунального підприємства "Компанія Вода Донбасу", м. Донецьк

про: стягнення суми в розмірі 88317грн.13коп.

За участю представників сторін

від позивача: Плантан А.О. (за довіреністю № 185 від 18.05.2012р.)

від відповідача: Овчаренко - Шпіс С.А. (за довіреністю № 03-41 від 27.12.2011р.)

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбас Мілк Груп", Донецька обл., м. Єнакієве звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Донецьк про стягнення суми в розмірі 88317грн.13коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 87449грн.59коп., 3% річних у сумі 517грн.75коп. та інфляційних нарахувань у сумі 349грн.79коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 11-10-663т від 10.01.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

06.06.2012р. позивач надав письмові пояснення щодо сплати відповідачем грошових коштів в сумі 75215грн.28коп. та їх рознесення відповідно до бухгалтерського обліку товариства.

07.06.2012р. відповідач надав відзив на позовну заяву, яким визнав заявлену до стягнення суму боргу в розмірі 87449грн. 59коп.

В судовому засіданні 07.06.2012р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

10.01.2011р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 11-10-663т, згідно із яким продавець зобов'язується у 2011 році поставити покупцеві товари молоко рідке та вершки (молоко пастеризоване ЛОТ № 1/2/3/4), а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару вказані в Специфікації (Додаток № 1) до цього Договору.

Згідно із п. 3.1 договору ціна договору становить 1272948грн.87коп., у тому числі податок на додану вартість 212158грн.14коп. Ціна за одиницю товару зазначені у Специфікації, яка є додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту отримання замовленої кожної партії товару.

Відповідно до п. 10.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2011р.

Специфікацією, що є Додатком № 1 від 10.01.2011р. до договору сторони погодили технічні вимоги до товару, його загальну кількість, ціну за одиницю, загальну вартість та вказали адреси структурних підрозділів покупця на які повинен доставлятися товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що, керуючись п. 1.1 договору на підставі замовлень, надісланих відповідачем 06.12.2011р. та 19.12.2011р. через мережу Інтернет на електрону пошту позивача, здійснив поставку товару за видатковими накладними № 62 від 07.12.2011р. на суму 9209грн.03коп., № 63 від 08.12.2011р. на суму 306грн.88коп., № 89 від 09.12.2011р. на суму 81грн.06коп., № 220 від 12.12.2011р. на суму 5144грн.43коп., № 1285 від 13.12.2011р. на суму 7532грн.82коп., № 1298 від 14.12.2011р. на суму 10312грн.03коп., № 1381 від 15.12.2011р. на суму 18785грн.72коп., № 1443 від 19.12.2011р. на суму 4539грн.37коп., № 1472 від 20.12.2011р. на суму 6948грн.02коп., № 1479 від 21.12.2011р. на суму 1511грн.20коп., № 1509 від 22.12.2011р. на суму 9915грн.41коп., № 1523 від 23.12.2011р. на суму 874грн.30коп., № 1277 від 26.12.2011р. на суму 2258грн.11коп., № 1540 від 27.12.2011р. на суму 4825грн.98коп., № 1556 від 28.12.2011р. на суму 5205грн.23коп., всього загальною вартістю 87449грн.59коп.

Для оплати поставленого товару позивачем були виставлені рахунок № 1381 від 15.12.2011р. на суму 51371грн.97коп. та рахунок № 1556 від 28.12.2011р. на суму 36077грн.62коп., які наявні в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач взагалі не оплатив його вартість, внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 87449грн.59коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є вимога позивача стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 87449грн.59коп., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 11-10-663т від 10.01.2011р., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних у сумі 517грн.75коп. та індексу інфляції у сумі 349грн.79коп.

Договір № 11-10-663т від 10.01.2011р є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач на виконання договору № 11-10-663т від 10.01.2011р. за видатковими накладними протягом грудня 2011 року поставив відповідачу товар загальною вартістю 87449грн.59коп.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом представника відповідача, уповноваженого на отримання матеріальних цінностей від позивача довіреністю серії 12 ААГ № 265267 від 01.12.2012р., чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 11-10-663т від 10.01.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за отриманий товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання замовленої кожної партії товару.

Враховуючи, що остання партія товару за видатковою накладною № 1556 була поставлена та відповідно отримана відповідачем ще 28.12.2011р., то з урахуванням вимог п. 4.1 договору щодо строків оплати, станом на день звернення позивача до суду вже значиться прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із представлених позивачем актів звірки розрахунків № 10 станом на 15.01.2012р., станом на 31.12.2011р., від 15.05.2012р. відповідачем 06.12.2011р. був здійснений платіж у сумі 75215грн.28коп., 11.01.2012р. здійснений платіж в розмірі 77053грн.50коп. Відповідно до бухгалтерського обліку позивача вказані оплати були враховані останнім в рахунок погашення заборгованості, що виникла станом на 01.12.2011р., тобто через несплату відповідачем раніше отриманого товару, який не є предметом даного спору. Викладене не спростовано відповідачем.

Таким чином, всупереч умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати вартості товару в сумі 87449грн.59коп., отриманого протягом 07.12.2011р. - 28.12.2011р.

Зокрема, сума боргу підтверджується двостороннім актом звіряння взаємних розрахунків № 10, згідно із яким сальдо на 31.12.2011р. становить 87568грн.99коп., що включає в себе і борг у сумі 87449грн.61коп. за товар, отриманий за спірними видатковими накладними. Відповідно до довідки за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ «Донбас Мілк Груп» грошове зобов'язання відповідача на суму 87449грн.59коп. станом на 21.05.2012р. не виконане.

Крім того, наданим 07.06.2012р. відзивом та безпосередньо в судовому засіданні відповідач підтвердив факт наявності заборгованості в розмірі 87449грн.59коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення заявленої суми боргу в розмірі 87449грн.61коп. суду не представлені, в результаті чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 517грн.75коп., нараховані, згідно із розрахунком, наданим 22.05.2012р., на суму боргу по кожній накладній окремо, починаючи з дня виникнення права вимоги, відповідно до п. 4.1 договору і до 28.03.2012р. та витрати від інфляції у сумі 349грн.79коп., нараховані за січень - березень 2012р. на суму боргу 87449грн.59коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що позивачем вірно визначений момент настання права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати товару, розрахунок є обґрунтованим та вірним, отже заявлена позивачем сума 3% річних -517грн.75коп. підлягає задоволенню.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що заявлена позивачем сума збитків від інфляції у розмірі 349грн.79коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Мілк Груп", Донецька обл., м. Єнакієве до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 87449грн.59коп., інфляційних витрат в сумі 349грн.79коп., 3% річних у сумі 517грн.75коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Артема, будинок 85, код ЄДРПОУ 00191678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас Мілк Груп" (юридична адреса: 86414, Донецька обл., м. Єнакієве, проспект Берегового, будинок 10, код ЄДРПОУ 36026526) суму основного боргу в розмірі 87449грн.59коп., інфляційні витрати в сумі 349грн.79коп., 3% річних у сумі 517грн.75коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1766грн.35коп.

У судовому засіданні 07.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.