Рішення

від 14.10.2008 по справі 37/182пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

14.10.08 р.                                                                                                      

Справа № 37/182пн                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

позовною заявою Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк,

ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: зобов'язання повернути

орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передачі,

із залученням Третьої особи , яка

не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Донецького

професійно - технічного будівельного училища №22, м. Донецьк, ідентифікаційний

код 02541970

за участю:

представника Позивача - Тищенко

Ю.С. (за довіреністю № 78 від 17.09.2008р.);

представника Відповідача - ОСОБА_1

(паспорт НОМЕР_2, виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій обл.

27.02.2002р.);

представника Третьої особи  - не з'явився.

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК

України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з

фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд

справи відкладався з 02.10.2008р. на 14.10.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду

державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач)

звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про

зобов'язання повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання

передачі.

В обґрунтування позовних вимог

Позивач посилається на припинення орендних правовідносин внаслідок  закінчення строку дії договору оренди

державного майна № 2739/2006 від 29.06.2006р.; завчасне повідомлення орендаря про

те, що після такого закінчення договір на новий строк продовжуватися не буде;

ухилення від повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.   

На 

підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди державного

майна    № 2739/2006 від 29.06.2006р.

додаткову угоду №1 від 22.06.2007р. до нього, розрахунок  орендної плати, лист на адресу Відповідача

від 03.07.2008р. № 06-03-5328 з доказами отримання Відповідачем.

Нормативно свої вимоги Позивач

обґрунтовує ст.ст. 26, 27, 29 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна”, ст.785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12

Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач надав відзив від

08.10.2008р. (а.с.21), в якому проти позову заперечив посилаючись на повернення

майна балансоутримувачу згідно із актом приймання-передачі від 09.07.2008р., на

підтвердження чого надав  відповідний

акт.

Ухвалою суду від 02.10.2008р. в

порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справу

у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет  спору на стороні Позивача (далі - Третя

особа) було залучено Донецьке професійно - технічного будівельного училища №22

- балансоутримувач спірного майна, до якого Позивач вимагає його повернення за

актом приймання-передачі.

Третя особа процесуальними правами,

передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не

скористалася, хоча повідомлялась про судове засідання належним чином шляхом

своєчасного надсилання ухвали суду за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Представники сторін справи  у судовому засіданні підтримали свою позицію,

викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути

спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними

в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної

кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані учасниками справи

документи та неявка представника Третьої особи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33

Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні

представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду

сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2006р. між Регіональним

відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

(Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди

державного майна № 2739/2006 (а.с.а.с.5-8), згідно п.п. 1.1., 10.1 якого  Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове

платне користування нерухоме державне майно - нежитлові вбудовані приміщення

столярної майстерні, загальною площею 190,0 кв.м., що знаходиться на балансі

професійно-технічного училища №22 (надалі - Балансоутримувач) і розташоване за

адресою: 83120, м. Донецьк, вул. Флотська, 1 на період з 29.06.2006р. до

24.06.2007р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного

договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування

орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати,

затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку -  травень 2006р. -  становить 543,86 грн. без ПДВ), що підлягає

корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, до Державного бюджету та

Балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 25 числа

місяця.

Умовами п. 3.5. договору за

прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені

у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день

прострочення.

22.06.2007р. додатковою угодою № 1

(а.с.9) сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, встановивши його

виходячи із суми плати за базовий місяць - січень 2007р. - 774,95 гривень, з

01.01.2007р.

Листом від 03.07.2008р. №

06-03-5328 (а.с.11) Позивач повідомив Відповідача про закінчення 18.06.2008р.

строку дії договору оренди та необхідністю термінового повернення орендованого

майна балансоутримувачу, оскільки термін дії договору продовжуватися не буде.

Зазначений лист Відповідачем отриманий 03.07.2008р., що підтверджується

відміткою на поштовому повідомленні (а.с. 12)

       09.07.2008р. згідно із актом

приймання-передачі (а.с.22) Відповідач повернув орендоване майно

балансоутримувачу.

Посилаючись на відсутність

відомостей щодо повернення майна Відповідачем Позивач звернувся до суду з

розглядуваним позовом.

Відповідач проти позовних вимог

заперечує з підстав, викладених у відзиві від 08.10.2008р.

Третя особа процесуальними правами,

передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не

скористалася, хоча повідомлялась про судове засідання належним чином шляхом

своєчасного надсилання ухвали суду за адресою, визначеною за матеріалами

справи.

Виходячи з принципу повного,

всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги

Позивача до Відповідача  такими, що не

підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи,

сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до

повернення орендованого майна у зв'язку із припиненням орендних правовідносин

через закінчення строку дії договору та відмову Орендаря у його продовженні.

Зважаючи на статус сторін та

характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу

України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами

господарського законодавства, зокрема - Законом України „Про оренду державного

та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами

договору оренди державного майна № 2739/2006.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного

кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є,

зокрема,  договір. Аналогічні положення

закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Враховуючи визначену в п. 10.1

договору дату закінчення строку його дії - 24.06.2007р. - наявність додаткової

угоди між сторонами від 22.06.2007р., листа від 03.07.2008р. №06-03-5328, а

також - приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та

комунального майна”, ст.764 Цивільного кодексу України і умови п. 10.6

договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34

Господарського процесуального кодексу України доказів продовження орендних

правовідносин у інший спосіб, дійшов висновку, що орендні правовідносини між

сторонами автоматично продовжувалися і після 24.06.2007р. на той же строк і на

тих самих умовах - до 18.06.2008р.

В контексті положень ч. 1 ст. 631

Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України

наявність орендних правовідносин зумовлює висновок про правомірність здійснення

Орендарем користування та володіння об'єктом оренди до завершення строку таких

правовідносин.

Як встановлено п. 10.8 договору

оренди державного майна № 2739/2006 від 29.06.2006р., закінчення строку дії є

підставою для його припинення, що відповідає приписам ч. 2 ст. 26 Закону

України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 ст. 291

Господарського кодексу України.

За висновками суду, лист Позивача

від 03.07.2008р. № 06-03-5328 та його отримання Відповідачем протягом місячного

строку з дня закінчення продовженого терміну договору  (18.06.2008р.) унеможливлюють повторне

автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії

договору внаслідок продовження фактичного користування майном у розумінні

положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України

„Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 Цивільного кодексу

України.

При цьому суд також враховує, що

Відповідачем не надано доказів наявності намірів скористатися переважним правом

на укладання договору на новий строк у спосіб, визначений ч. 1 ст. 777

Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону

України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення

договору оренди у зв'язку із закінченням строку є обов'язок орендаря повернути

об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо

обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в

ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Згідно п.п. 2.4., 2.5., 5.7.

договору оренди державного майна № 2739/2006 від 29.06.2006р. повернення майна

здійснюється Орендарем Балансоутримувачу у належному стані, не гіршому ніж на

момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, і

опосередковується актом приймання-передачі, обов'язок по складанню якого покладається

на сторону, що передає об'єкт.

Як встановлено судом, такий акт, як

належний у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України

докази виконання обов'язку з повернення майна Балансоутримувачу, був складений

09.07.2008р. - до звернення Позивача із розглядуваним позовом.

Отже, обов'язок Відповідача з

повернення майна виконаний в натурі, що за змістом ст. 599 Цивільного кодексу

України мало наслідком припинення відповідного обов'язку  разом 

із кореспондуючим йому правом вимоги його виконання.

Викладені обставини та їх правова

оцінка зумовлюють висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволені

заявлених вимог.

Дійсно, відповідно до вимог ч.2 ст.

6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати

повноваження із захисту прав виключно на підставі, в межах та у спосіб, що

передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, виходячи із змісту

ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України

та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного

способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності

таких умов:

-          наявності у позивача певного

суб'єктивного права (інтересу);

-          порушення (невизнання або оспорювання)

такого права (інтересу) з боку Відповідача;

-          належності обраного способу судового

захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як

передбаченого законодавством).

Враховуючи відсутність у Позивача

на момент звернення із розглядуваним позовом права вимагати повернення майна

Відповідачем через його припинення, а відтак - і неможливості існування на цей

момент порушення такого відсутнього права 

з боку Відповідача, у суду не має підстав для застосування відповідного

способу захисту.

У відповідності до вимог ст.49

Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що Позивач згідно п.

35 ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито” звільнений від сплати державного мита,

з урахуванням п. 6.6. Роз'яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування

розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998р.

№02-5/78,  судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних

вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій

області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про

зобов'язання повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом

приймання-передачі у повному обсягу.         

2. Рішення набирає законної сили

після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання

апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного

строку - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде

скасовано.

За згодою сторін у судовому

засіданні 14.10.2008р.  оголошено вступну

та резолютивну частину судового рішення.

Повний текст рішення  підписано 14.10.2008р.

3. Рішення може бути оскаржене

через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом

десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного

місяця з дня набрання ним законної сили.

               Суддя