Рішення

від 10.07.2012 по справі 12/5007/55/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" липня 2012 р. Справа № 12/5007/55/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Макаревич Т.М., довіреність №1 від 10.01.2012 р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомироблпаливо" (м.Житомир)

до Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м.Малин, Житомирська область)

про стягнення 14494,06 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 14494,06 грн., з яких: 13751,49 грн. борг за договором № 251 поставки кам'яного та бурого вугілля, торфобрикетів від 18.01.2012 р., 540,07 грн. пеня, 96,26 грн. інфляційні, 106,24 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, свого представника в судове засідання не направив. Листом від 10.07.2012 р., що надійшов до суду факсимільним зв'язком, просив судове засідання проводити без його участі, або за можливості перенести його на іншу дату у зв'язку з відрядженням представника (а.с.43).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.

Відповідно до ст.75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2012 р. ПАТ "Житомироблпаливо" (постачальник, далі - позивач) та ПАТ "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (покупець, далі - відповідач) уклали договір № 251 поставки кам'яного та бурого вугілля, торфобрикетів (а.с.9).

За умовами договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар в асортименті, кількості та за цінами, що встановлюються в специфікації, яка додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а відповідач зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його обумовлену вартість (п.1.1.).

Відповідно до п. п. 4.1., 5.2. договору вартість товару встановлюється у специфікаціях. Відповідач здійснює розрахунки за поставлений товар на умовах відстрочки платежу до 10 календарних днів.

Згідно із пунктом 7.5. договору за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу від несвоєчасно сплаченої суми пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за кожен день такого прострочення.

Специфікацією до договору сторони узгодили поставку вугілля марки АМ 13-25 кількістю 15 т вартістю 27150,12 грн. (а.с.10).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв вугілля АМ в кількості 4,25 т вартістю 18751,64 грн., що підтверджується довіреністю № 27 від 25.01.2012 р. та товарно-транспортною накладною № 65365 від 27.01.2012 р. (а.с.11-12).

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого вугілля виконав лише частково, що підтверджується банківською випискою від 02.03.2012 р. (а.с.46).

Станом на день звернення позивача до суду та прийняття рішення у справі основна заборгованість відповідача за поставку товару становить 13751,49 грн., що підтверджується довідкою позивача № 542 від 10.07.2012 р. (а.с.45).

Враховуючи, що поставка згідно товарно-транспортної накладної була здійснена 27.01.2012 р., пункт 5.2. договору передбачає відстрочку платежу до 10 календарних днів, кінцевий термін оплати товару відповідачем - 06.02.2012 р.

На суму основного боргу позивач нарахував 96,26 грн. інфляційних, 106,24 грн. 3% річних, 540,07 грн. пені. Відповідний розрахунок додано до позовної заяви (а.с.4).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив своє договірне зобов'язання щодо оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 13751,49 грн., що лишається несплаченою на момент прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних, трьох відсотків річних, пені, суд дійшов до висновку, що вони здійснені невірно з порушенням чинного законодавства та умов договору.

Так, нарахувавши інфляційні на суму 13751,49 грн., позивач врахував інфляцію з січня по квітень 2012 р. Оскільки, як було встановлено судом раніше, відповідач зобов'язаний оплатити товар до 06.02.2012 р. включно, то нарахування інфляційних за січень 2012 р. є безпідставним.

Так, правильний розрахунок інфляційних на суму 13751,49 грн. здійснюється з лютого по квітень 2012 р. та становить 68,84 грн.

Позивач нарахував 3% річних та пеню на суму 13751,49 грн. за період з 06.02.2012 р. по 10.05.2012 р. (94 дні прострочки). При цьому, правильно визначив період нарахування, кількість днів прострочки, відсоткову ставку, проте суму 3% річних та пені визначив невірно (106,24 грн. та 540,07 грн. відповідно).

Обґрунтований розрахунок трьох процентів річних становить 105,95 грн., пені - 538,22 грн.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, заперечень на позовні вимоги, як і доказів сплати боргу, не подав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 14464,50 грн., з яких: 13751,49 грн. - основний борг; 68,84 грн. - інфляційні нарахування; 105,95 грн. - 3% річних;538,22 грн. - пеня.

В задоволенні позовних вимог в частині 27,42 грн. інфляційних, 0,29 грн. 3% річних, 1,85 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", 11603, Житомирська область, м.Малин, вул.Огієнка, 55, ідентифікаційний код 30793296,

на користь Публічного акціонерного товариства "Житомироблпаливо", 10001, м.Житомир, вул.Ватутіна, буд. 63-А, ідентифікаційний код 01881706:

-13751,49 грн. основного боргу;

- 68,84 грн. інфляційних;

- 105,95 грн. 3% річних;

- 538,22 грн. пені;

- 1606,22 грн. судового збору.

3 В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 16.07.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати: 1 - до справи; 2 - позивачу; 3- відповідачу (рек. з пов.про вруч.)