Рішення

від 10.07.2012 по справі 5008/476/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.2012 Справа № 5008/476/2012

Розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства „БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", м. Київ

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова фірма „Кальник", с. Кальник Мукачівського району

Про стягнення 63229,85 грн. заборгованості, у тому числі 31326,45 грн. пені за прострочення кредиту, 6360,49 грн. пені за прострочення сплати сум відсотків, 15820,85 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати сум кредиту, 2947,78 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати сум відсотків, 5582,29 грн. річних (3%) за прострочення сплати сум кредиту, 1191,99 грн. річних (3%) за прострочення сплати сум відсотків за користування кредитом

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участю представників сторін:

Від позивача -Співак М.М., представник по дов. від 30.05.2012;

Від відповідача -не з'явився.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство „БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", м. Київ, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова фірма „Кальник", с. Кальник Мукачівського району, про стягнення 63229,85 грн. заборгованості, у тому числі 31326,45 грн. пені за прострочення кредиту, 6360,49 грн. пені за прострочення сплати сум відсотків, 15820,85 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати сум кредиту, 2947,78 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати сум відсотків, 5582,29 грн. річних (3%) за прострочення сплати сум кредиту, 1191,99 грн. річних (3%) за прострочення сплати сум відсотків за користування кредитом

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Пояснює, що заборгованість у розмірі 63229,85 грн. підтверджена матеріалами справи, зокрема, кредитним договором №25/3-08 від 15.02.2008, Договором про внесення змін та доповнень від 23.10.2008, банківськими виписками по особовому рахунку відповідача, розрахунком позовних вимог.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору (ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи повернулися до суду з відміткою органу зв'язку про закінчення терміну зберігання, хоча їх було направлено за адресою, вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14253933), тому суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача та вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між акціонерним комерційним банком „Національний кредит", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ", та товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромислова фірма „Кальник" укладено кредитний договір №25/3-08 від 15.02.2008, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 150000 грн. на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором, не пізніше 14 лютого 2009 року.

Відповідно до пункту 3.2 договору відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої відсоткової ставки у розмірі 18 відсотків річних; вони нараховуються банком щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (пункт 3.4 договору).

Відпровідно до Договору №2 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 23.10.2008 сторони домовились з 01 листопада 2008 року змінити його умови у частині сплати відсотків за користування кредитом - 25 % річних; у випадку порушення позичальником встановленого пунктом 2.2 договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 27 (двадцять сім) відсотків річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 3.2 договору (пункт 3.5 договору).

У зв'язку з невиконанням умов договору щодо повернення кредиту, а також сплати відсотків за користування ним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором у примусовому порядку.

Рішенням господарського суду Закарпатської області у справі №14/4 від 25.03.2010, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю та стягнуто з ЗАТ „Скілур" (заставодавець за кредитним договором) за рахунок предмету застави (відповідно до Договору про заставу обладнання №13/5-08 від 15.02.2008, укладеного на забезпечення кредитного договору) заборгованість у сумі 104300 грн. за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №25/3-08 від 15.02.2008р.

Вказаним рішенням суду встановлено факти:

- банком на виконання умов Кредитного договору було надано позичальнику кредит на загальну суму 150 000грн., що підтверджено витягами з позичкового рахунку;

- відповідачем не було виконано взяті на себе зобов'язання за кредитним Договором щодо повернення кредитних коштів у встановлений договором строк, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 104 300 грн. коштів.

За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано факт порушення ним грошового зобов'язання за Кредитним договором №25/3-08, суд вважає його встановленим у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст. 1049 цього ж кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми права з відповідача на користь позивача належить стягнути 3% річних за прострочення оплати кредиту у розмірі 5582,29 грн. за період з 16.01.2010 (враховуючи, що позовну заяву у межах справи №14/4 подано 15.01.2010) по 29.11.2011 (дата повного погашення кредиту та відсотків, що підтверджено банківськими виписками по особових рахунках відповідача), 3 % річних за прострочення оплати відсотків за кредитним договором у розмірі 1191,99 грн. за період з 16.01.2010 по 29.11.2011, а також втрати від інфляції за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 15820,85 грн. та втрати від інфляції за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 2947,78 грн. за цей же період відповідно до поданого позивачем розрахунку, перевіреного судом.

Крім того, позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 31326,45 грн. та пеню за прострочення сплати відсотків у розмірі 6360,49 грн.

Суд вважає, що позов у цій частині належить задоволити частково, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.3 договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність є строком, протягом якого особа може розраховувати на захист свого порушеного цивільного права судом.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У даному випадку, позивач нарахував пеню за період з 16.01.2010 по 29.11.2011, позов подано 06.06.2012, тому, враховуючи спеціальний строк позовної давності для стягнення неустойки, суд стягує з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 06.06.2011 по 29.11.2011 у розмірі 6430, 19 грн., а також пеню за несвоєчасну сплату відсотків за період з 06.06.2011 по 29.11.2011 у розмірі 1863,70 грн.

У частині стягнення решти пені належить відмовити, з огляду на пропуск строку позовної давності відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова фірма „Кальник" (89633, Мукачівський район, с. Кальник, вул. Миру, 27 код: 34305761) на користь Публічного акціонерного товариства „БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, код: 20057663) 33836,80 грн. (тридцять три тисячі вісімсот тридцять шість грн. 80 коп.) , з яких 5582,29 грн. річні за прострочення оплати кредиту, 1191,99 грн. річні за прострочення оплати відсотків за кредитним договором, 15820,85 грн. втрати від інфляції по кредиту, 2947,78 грн. втрати від інфляції по відсотках, 6430,19 грн. пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 1863,70 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків, а також 861,31 грн. (вісімсот шістдесят одну грн. 31 коп.) у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. У іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 12.07.2012.

Суддя Л. М. Якимчук