Рішення

від 13.07.2012 по справі 15/5005/5580/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.12р. Справа № 15/5005/5580/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агросемсервіс", м Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", Дніпропетровська область Покровський район, смт. Покровське

про стягнення 79 744,56 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: Клименко І.І., представник за довіреністю № б/н від 20.04.12р.

від відповідача: Гудименко О.М., представник за довіреністю № б/н від 11.06.12р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Агросемсервіс" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі-відповідач), про стягнення пені у розмірі 79 744,56 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № АС-04/03 від 04.03.11р., в частині своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду від 03.07.12р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 11.07.12р.

11.07.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні в повному обсязі, але відзив на позов до суду не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.07.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №АС-04/03 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого зазначено, що даний договір визначає умови купівлі-продажу насіння соняшника (далі-товар).

Відповідно до п.3.2 Договору, товар має бути сплачений відповідачем поступово:

- 1 етап: у розмірі 40% від загальної суми товару до 17.03.2011 р. у сумі 171 936,00 грн.;

- 2 етап: у розмірі 30% від загальної суми товару до 01.07.2011 р. у сумі 128 844,00 грн.;

- 3 етап: у розмірі 30% від загальної суми товару до 01.10.2011 р. у сумі 128 844,00 грн.

В п. 3.3 Договору зазначено порядок та форма виплати товару - у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача платіжним дорученням.

Відповідно до п. 5.1 Договору, у разі невиконання однієї із сторін своїх обов'язків по цьому договору винна сторона за вимоги другої сторони повинна оплатити пеню у розмірі 1% від суми невиконаного обов'язку за кожний день прострочки. Пеня стягується за весь час прострочки виконання обов'язків у межах визначеної за цим договором спеціальної позовної давності.

Згідно п. 7.1 Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р., окрім випадків, встановлених діючим Договором чи діючим законодавством України. Припинення Договору не звільняє від обов'язків по сплаті проданого, але несплаченого товару та процентів, а також не звільняє боржника від відповідальності за порушення умов Договору.

Пунктом 7.4. Договору передбачено, що спори між сторонами, виникаючі з діючого Договору чи у зв'язку з ним, вирішуються згідно з діючим процесуальним законодавством України. По всім питанням, не врегульованим діючим Договором, сторони використовують діюче законодавство України.

Так, на виконання умов Договору позивачем було продано відповідачу товар на загальну суму 429 624,00 грн., що підтверджує видаткова накладна № 10 від 18.03.11р. (а.с.10) та видаткова накладна № 14 від 08.04.11р. (а.с.11) та довіреності на отримання цінностей (а.с.18,19).

Однак, як зазначає позивач, всупереч домовленості між сторонами, відповідач в строк до 01.07.11 р., оплату за отриманий ним товар, на загальну суму 128 844,00 грн., відповідно до 2 (другого) етапу сплати, на поточний рахунок позивача не перерахував, чим порушив п.3.2. Договору.

Оплата, у розмірі 128 844,00 грн., здійснена відповідачем лише 08.07.11 р., відповідно до платіжного доручення № 655 від 08.07.11 р.

Таким чином, як зазначає позивач, відповідач порушив строки оплати отриманого ним товару, відповідно до умов п. 3.2. Договору, на сім днів.

Крім того, як зазначає позивач, всупереч домовленості між сторонами, відповідач в строк до 01.10.11 р., оплату за отриманий ним товар, на загальну суму 128 844,00 грн., відповідно до 3 (третього) етапу сплати, на поточний рахунок позивача не перерахував, чим порушив положення п. 3.2. Договору.

Оплата отриманого відповідачем товару здійснена останнім, в порушення умов Договору, у наступні строки:

- 28.10.2011 р., відповідно до платіжного доручення № 13576 від 28.10.11 р., на загальну суму 20 000,00 грн. (а.с.12);

- 23.11.2011 р., відповідно до платіжного доручення № 14653 від 23.11.2011 р., на загальну суму 20 000,00 грн. (а.с.13);

- 24.11.2011 р., відповідно до платіжного доручення № 14713 від 24.11.2011 р., на загальну суму 20 000,00 грн. (а.с.14);

- 29.11.2011 р., відповідно до платіжного доручення № 14870 від 29.11.2011 р., на загальну суму 20 000,00 грн. (а.с.15)

- 01.12.2011 р., відповідно до платіжного доручення № 14926 від 01.12.2011 р., на загальну суму 20 000,00 грн. (а.с.16);

- 07.12.2011 р., відповідно до платіжного доручення № 15071 від 07.12.2011 р., на загальну суму 28 844,00 грн.

Загальна сума грошових коштів перерахованих відповідачем з порушенням строків оплати, за 3 (третім) етапом, становить 128 844,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п.5.1. Договору нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 79 744,56 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язань з оплати товару за договором купівлі-продажу №АС-04/03 від 04.03.2011 р. у розмірі 79 744,56 грн.

В свою чергу, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суду відмовити позивачу в їх задоволенні в повному обсязі, але обґрунтований відзив на позов до суду не надав. Повноважний представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що п. 5.1. Договору не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Доказів виконання зобов'язання щодо оплати пені по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач продав відповідачу товар на загальну суму 429 624,00 грн., що підтверджують видаткові накладні № 10 від 18.03.11р. (а.с.10) та № 14 від 08.04.11р.(а.с.11), та довіреності на отримання цінностей (а.с.18,19).

Відповідачем взяті на себе зобов'язання по Договору були виконані з порушенням встановлених в п. 3.2. Договору строків.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що у разі невиконання однієї із сторін своїх обов'язків по цьому договору винна сторона за вимоги другої сторони повинна оплатити пеню у розмірі 1% від суми невиконаного обов'язку за кожний день прострочки. Пеня стягується за весь час прострочки виконання обов'язків у межах визначеної за цим договором спеціальної позовної давності.

На підставі п. 5.1. Договору, позивачем була нарахована для сплати відповідачу пеню за прострочення виконання зобов'язань з оплати товару у розмірі 79 744,56 грн.

Таким чином, позивачем правильно застосовано до спірних правовідносин пеню, проте невірно визначено її розмір. Згідно ч.1 ст.231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Розрахована позивачем сума пені 79 744,56 грн., виходячи із розміру 1 % за кожен день прострочення, перевищує суму пені, розрахованої виходячи із розміру подвійної облікової ставки, встановлену Національним банком України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Після перерахунку проведеного господарським судом розмір пені відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства та положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" складає суму 3 386,41 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3 386,41 грн., а в решті позовних вимог слід відмовити.

Доводи представника відповідача щодо визнання недійсним п. 5.1. Договору, господарський суд не може прийняти до уваги, тому що стягнення пені передбачено як чинним законодавством України, так і Договором, а розмір пені судом відкореговано.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України .

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України "Про адвокатуру").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (абзац третій пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права").

Враховуючи вищевикладене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрат на адвокатську допомогу у розмірі 2 000,00 грн. підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1 000,00 грн., виходячи з суми задоволеного розміру пені, транспортних послуг та часу, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалістю розгляду і складності справи.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.15,16, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про адвокатуру", ст.ст. 4, 32-34, 43, 44, 48,49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (53600, Дніпропетровська область, Покровський район, смт. Покровське, вул. 40 років Жовтня, буд.17-А, код ЄДРПОУ 30699186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Агросемсервіс" (61058, м. Харків, вул. Ромена Ролана, буд. 12, код ЄДРПОУ 32676637) пеню у розмірі 3 386,41 грн. (три тисячі триста вісімдесят шість грн. 41 коп.), витрати на адвокатську допомогу у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев`ять грн. 50 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 12.07.12р.