Рішення

від 12.06.2012 по справі 18/615/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2012 р. Справа №18/615/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина"вул. Жилянська, 75-А, м. Київ, 01032 (адреса для листування: вул. Мойсеєва, 70, с. Мартусівка, Бориспільський район, Київська область, 08343)

до Приватного підприємства "Укртехнопром", вул. 1905 року, буд. 1А, м. Кременчук, Полтавська область, 39605

про стягнення 2 255 361,20 грн.

Суддя Білоусов С. М.

Представники:

від позивача: Жабський В.І., дов. №01-09-2011 від 01.09.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 12.06.2012 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про строк виготовлення повного рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення 2 255 361,20 грн. заборгованості за договорами поставки № ОК-Л118 від 01.12.2007р., № ОК-З118 від 01.04.2008р., № 012 від 01.02.2009р., № W/09-012 від 03.08.2009р., в т.ч. 1 267 540,01 грн. основного боргу, 144 017,05 грн. пені, 311 327,42 грн. інфляційних, 118 676,62 грн. 3% річних, 413 800,10 грн. -25% річних за товарним кредитом відповідно до заяви про надання додаткових пояснень та зміну розміру позовних вимог від 15.05.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та подав клопотання від 12.06.2012 р. (вх. № 7865д від 12.06.2012 р.) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти відповідача в межах розміру суми позовних вимог та понесених позивачем витрат, а саме 2 300 468,42 грн.

Суд відхилив зазначене клопотання як необґрунтоване, оскільки відповідно до частини 2 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26 грудня 2011 року Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 09.04.2012 року та від 17.05.2012 року не виконав.

Згідно копії витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 14.05.2012 року (а.с. 29, т. ІІ) місцезнаходженням відповідача є адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, Автозаводський район, вулиця 1905 року, будинок 1 А. Така ж адреса відповідача зазначена позивачем у позовній заяві.

Надіслані відповідачу за вказаною адресою ухвали суду від 09.04.2012 року та від 17.05.2012 року повернуті відділенням зв'язку на адресу суду з відміткою "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 159-161, т.І, а.с. 66-68, т.ІІ).

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року.)

З огляду на вищенаведене, відповідач є таким, що належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджатиме вирішенню спору (ч.1 п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року).

За таких обставин, справа розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина», м. Київ (далі - Постачальник, позивач ) та Приватне підприємство «Укртехнопром», м. Кременчук (далі - Покупець, відповідач) укладено договори поставки № ОК-Л118 від 01.12.2007р., № ОК-3118 від 01.04.2008р., №012 від 01.02.2009р., №W/09-012 від 03.08.2009р. (далі -договори), відповідно до яких Постачальник на умовах, передбачених цими договорами, зобов'язується передавати (поставляти) Покупцю, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати в порядку, встановленому цими договорами, шини для легкових автомобілів, далі - Товар (арк. справи 26-33, 64-71, 89-96, 121-128 том І).

На виконання договорів позивач передав у власність відповідача партії Товару на загальну суму 3 001 688,40 грн., що підтверджується видатковими накладними та специфікаціями (арк. справи 35-36, 38-39, 41-42, 44-45, 47-48, 50-51, 53-54, 56-57, 73-74, 76-77, 79-80, 82-83, 85-86, 98-99, 101-102, 104-105, 107-108, 110-111, 113-114, 117-118, 130-131, 134-135, 138-139, 142-143 том І), підписаними сторонами та скріпленими штампами відповідача, що свідчать про отримання ним товару.

Умовами договорів (п. 4.1.) передбачено, що оплата Покупцем партій Товару здійснюється за рахунком, який Постачальник виписує на кожну партію Товару та передає Покупцю у день підписання Сторонами Специфікації на кожну Партію Товару.

Пунктом 4.2. договорів передбачені кінцеві терміни оплати Товару, а саме:

за договором № ОК-Л118 від 01.12.2007р. -не пізніше 15 вересня 2008 року;

за договором № ОК-3118 від 01.04.2008р. - не пізніше 15 грудня 2008 року;

за договором №012 від 01.02.2009р. - не пізніше 15 вересня 2009 року;

за договором №W/09-012 від 03.08.2009р. - не пізніше 15 січня 2010 року.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно з яким, в силу частини 1 статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір поставки є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві (постачальнику) вартість товару, який обумовлений договором; зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця (постачальника) передати покупцю товар та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманого товару та право його вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору поставки є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

В порушення вимог договору відповідач не здійснив розрахунки за отриманий товар в повному обсязі, сплативши лише 1 734 148,39 грн. шляхом перерахування грошових коштів і часткового повернення Товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 1 267 540,01 грн. (бухгалтерська довідка про взаєморозрахунки з покупцем за період із 1 січня 2008р. по 31 грудня 2011 р. арк. справи 8-14, том І).

Матеріали справи містять підписані відповідачем акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2009 року та 31.03.2010 року ( арк. справи 145-146, том І), за яким сума боргу відповідача на той час становила 7421045,01 грн. та 7445164,85 грн. відповідно, які відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймаються до уваги судом не лише в якості доказів проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказами на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даних актах звірки, не спростовані відповідачем належними доказами.

При цьому, суд вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 8.1. договорів сторони встановили відповідальність за порушення строків розрахунків у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що буде діяти в період прострочення, від суми, несплаченої вчасно, за кожен день прострочення оплати. Позивачем нараховано відповідачу за порушення умов договорів щодо вчасного розрахунку за товар пеню у розмірі 144017,05 грн., а саме:

50164,04 грн. - за договором № ОК-Л118 від 01.12.2007р. за період із 16.09.2008 р. по 15.03.2009 р.;

36817,93 грн. - за договором № ОК-З118 від 01.04.2008р. за період із 16.12.2008 р. по 15.06.2009 р.

39149.85 грн. - за договором №012 від 01.02.2009р. за період із 16.09.2009 р. по 15.03.2010 р.

17885,23 грн. - за договором №W/09-012 від 03.08.2009р. за період із 16.01.2010 р. по 15.07.2010 р. (арк. справи 14-15 том ІІ).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 144017,05 грн. пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України підлягають частковому задоволенню, а саме : в розмірі 143521,95 грн. (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Постачання Товару за договорами №012 від 01.02.2009 р. та №W/09-012 від 03.08.2009 р. відбувалось на умовах товарного кредиту і пунктами 4.4 цих договорів сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків на ціну поставленого Товару підлягають нарахуванню проценти у розмірі 25% річних, починаючи з дня передачі Товару до моменту його фактичної оплати. Нарахування процентів у цьому випадку відбувається на день виставлення рахунку Постачальником щодо оплати процентів за товарний кредит.

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивачем нараховані відповідачу проценти за товарний кредит у розмірі 25% річних за період із 16.03.2009 р. по 16.05.2012 р. на суму 413800,10 грн. (арк. справи 13-14 том ІІ).

Судом проведено перевірку наданого позивачем розрахунку 25% річних за період із 16.03.2009 р. по 16.05.2012 р. і суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України підлягають частковому задоволенню, а саме : в розмірі 411077,72 грн. (розрахунок суми 25% річних здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем заявлено до стягнення 311 327,42 грн. інфляційних та 118676,62 грн. 3% річних (арк. справи 9-13, том ІІ).

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення вищезазначених сум інфляційних і 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5" відповідно до якого інфляційні складають 280558,08 грн. та 3% річних -118450,6 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню частково.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Укртехнопром»(39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 1905 року, буд. 1 А, п/р 26004055234037 відділення КФ Полтавського ГРУ КБ «Приватбанк»м. Кременчук МФО 331401 ідентифікаційний код 31622706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина», 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75-А (п/р 26001001311498 у АТ «ОТП Банк»м. Київ МФО 300528 ідентифікаційний код 34453885) основного боргу -1 267 540,01 грн., пені -143 521,95 грн., 3% річних -118 450,6 грн., інфляційних -280 558,08 грн., 25% річних за товарний кредит -411 077,72 грн., витрати по сплаті судового збору -44 422,97 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 15.06.2012 року

Суддя Білоусов С. М.