Ухвала

від 12.07.2012 по справі 5017/2012/1258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"12" липня 2012 р.№ 5017/2012/1258

Суддя ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали від 10.07.2012р., які зареєстровані за № 3058/2012, за заявою: Фізичної особи -підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі -ТОВ) „АРБУЗ.БІЗ" ( 65045, м. Одеса, вул. Катерининська, буд.41. Код ЄДРПОУ 36343725);

про визнання відсутнього боржника банкрутом.

ВСТАНОВИВ: 10.07.2012 р. ФОП ОСОБА_4 звернулася до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ТОВ „АРБУЗ.БІЗ" банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, здійснюючи провадження з особливостями, передбаченими статтею 52 Закону України "Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки останній неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором на загальну суму 63 000 грн. 00 коп. після настання встановленого строку їх сплати та визнаних претензій боржником.

Заява ФОП ОСОБА_4 про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ „АРБУЗ.БІЗ" у порядку ст. 52 Закону (№2343-ХІІ) підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону (№2343-ХІІ) та ст.4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 Закону (№2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява, не подання доказів сплати судового збору та не подано доказів надсилання боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України „Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 13 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ставка судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство, що подається до господарського суду, складає 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 13 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2012р. становив 1073 грн.

Таким чином, заявник зобов'язаний до заяви про порушення справи про банкрутство надати докази сплати судового збору за подання заяви у сумі 5365 грн.

Згідно ч. 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15 з наступними змінами та доповненнями, яка застосовується у частині, що не суперечить положенням Закону України „Про судовий збір", до поданої до суду заяви повинен бути доданий оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж про сплату судового збору.

Оскільки до заяви про порушення справи про банкрутство додана ксерокопія квитанції, суд не приймає її як належний доказ сплати судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство.

Відповідно до п. п. 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказу сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та не подано доказів надсилання боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Відповідно до статті 52 Закону (№2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин -підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до вимог статті 17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" ( надалі закон 755-ХV), який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону (755-ХV).

Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідна правова позиція викладена у Пункті 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство".

Крім того, додані до заяви документи подані в ксерокопіях без належного засвідчення.

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Заявником до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „АРБУЗ.БІЗ", не надано доказів, які підтверджують відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, а Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.06.2012р. з записом „внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою", судом не може являтись належним доказом, оскільки надана не в оригіналі або належним чином засвідченій копії. Таким чином, суд не має правових підстав для розгляду вказаного документу як належного письмового доказу у справі.

Заявник обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника договором про надання послуг від 02.06.2011р. за №АБ/11-06-02-1НП, додатковою угодою до даного договору від 02.06.2011р., актом прийому -передачі наданих послуг від 03.10.2011р. і визнаних претензій боржником. Однак дані документи до заяви були подані в неналежним чином засвідчених копіях.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. 1, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Відповідно до Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Згідно із ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження" визнана претензія не є виконавчим документом. Отже, заява ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Імекс Юг", подана за відсутності безспірних вимог до боржника.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Крім того, заявником не надано господарському суду відомостей податкового органу про останню дату подання боржником податкової звітності та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність інших ознак відсутності підприємницької діяльності боржника - ТОВ „АРБУЗ.БІЗ".

Таким чином, Заявником не надано доказів відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, доказів безспірних вимог та доказів неплатоспроможності боржника, а тому заява ФОП ОСОБА_4 підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п. 3, 4, 6 ст. 63 ГПК України.

Наряду з цим, господарський суд зазначає, що як стверджує Заявник ТОВ „АРБУЗ.БІЗ" відсутній за місцезнаходженням в той час, як відповідно до системи діловодства господарського суду ТОВ „АРБУЗ.БІЗ" з 12.02.2012р. по 27.03.2012р. шість раз звертався до господарського суду із аналогічними безпідставними заявами про порушення провадження справи про банкрутство у порядку ст. 51 Закону (№ 2343-ХІІ), а з 25.05.2012р. по 10.07.2012р. ФОП ОСОБА_4 було подано шість раз аналогічні безпідставні заяви про порушення провадження справи про банкрутство ТОВ „АРБУЗ.БІЗ" в порядку ст. 52 Закону (№ 2343-ХІІ), у зв'язку з чим, господарський суд зазначає, що провадження у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях (діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину.

Більш того, деякі положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства, шахрайство з фінансовими ресурсами, службове підроблення документів, службова недбалість , тощо.

Зазначені обставини витікають зі справи про банкрутство та в подальшому можуть підпадати під правове регулювання кримінального законодавства в окремому кримінальному провадженні.

Таким чином, суд зазначає, що директор ТОВ „АРБУЗ.БІЗ" гр. ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 в порушення приписів частини третьої статті 22 ГПК України вдаються до відвертого, свідомого зловживання своїми правами шляхом подання до господарського суду безпідставних заяв про порушення провадження у справі про банкрутство, в порушення вимог діючого законодавства, а тому в подальшому господарський суд буде реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК України, - шляхом направлення повідомлення та матеріалів органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Керуючись п. п. 3, 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України "Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю „АРБУЗ.БІЗ" (65045, м. Одеса, вул. Катерининська, буд.41. Код ЄДРПОУ 36343725) у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - повернути без розгляду.

2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3. Матеріали заяви про порушення провадження справи про банкрутство на 27 аркушах.

Суддя Зеленов Г.М.