Постанова

від 16.07.2012 по справі 8/5005/16601/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2012 року Справа № 8/5005/16601/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К. - доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Крутовських В.І.

при секретарі: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузьміч Я.В., довіреність б/н від 22.06.11;

від відповідача: Гунчак А.В., довіреність б/н від 11.05.12

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2012 року у справі № 8/5005/16601/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний", м. Кривий Ріг

про стягнення 91 196грн. 04 коп.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.07.12 по 16.07.12 (ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2012 року (суддя Дубінін І.Ю.) з товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний" стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна" 91 196грн. 04коп. безпідставно отриманих коштів та 1 823 грн. 92 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний" просить його скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

25.12.2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна" (суборендар) і товариством з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний" (орендар) укладено договір суборенди № А51/КР-1, за яким орендар зобов'язується передати суборендарю в тимчасове оплатне користування приміщення, що знаходиться в будівлі торговельно-розважального центру по вул. Коротченка (мкр. Індустріальний) у Жовтневому районі м. Кривій Ріг, а суборендар зобов'язався прийняти, оплатити користування та повернути приміщення орендарю на умовах договору (п.1.1 договору).

Приміщення знаходиться у користуванні відповідача на підставі договору з приватним підприємством "Ярус", згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний" має право передавати приміщення в суборенду (п.1.2 договору).

Приміщення являє собою частину будівлі, що знаходиться на першому поверсі торгівельного центру - секція № А51, площею 220,6 кв. м. (п.2.1, п. 2.3 договору), яка, згідно п. 2.3 договору, може бути змінена після виконання суборендарем оздоблювальних робіт, при цьому площа приміщення не підлягає зменшенню за рахунок встановлених суборендарем стін, внутрішніх перегородок та перекриттів.

Окрім вказаного, основні характеристики приміщення, відповідно п. 2.4. договору, викладені в технічній специфікації приміщення (додаток Б до договору) (а.с. 22).

У пункті 6.2. договору сторони погодили, що строк фактичного користування суборендарем приміщенням згідно договору (строк договору) починає обчислюватись з дня підписання акту прийому-передачі приміщення. Строк договору складає одна тисяча дев'яносто календарних днів.

Згідно п. 8.9 договору суборендар зобов'язаний сплатити гарантійний платіж в розмірі подвійної орендної плати за другий місяць строку договору із розрахунку тридцяти календарних днів в наступному порядку:

50 (п'ятдесят) % гарантійного платежу до 10.01.2008 р.;

50 (п'ятдесят) % гарантійного платежу - на протязі трьох банківських днів з дня отримання відповідного повідомлення орендаря, але не раніше, ніж за два місяця до дати, визначеної в п. 4.1 ст. 4. договору.

На виконання умов договору товариство з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна" оплатило суму гарантійного платежу в розмірі 91196 грн. 04 коп., шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок відповідача, а саме:

75 996 грн. 70 коп. - 09.01.2008 p., що підтверджується платіжним дорученням № 1357;

15 199 грн. 34 коп. - 15.01.2008 p., що підтверджується платіжним дорученням № 1415 (а.с. 23-24).

Частиною 3 ст. 180 Господарському кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності із ст. 283 Господарському кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Істотними умовами договору оренди, відповідно ст. 284 Господарського кодексу України, є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (ч. 3. ст. 774 Цивільного кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПУМА Україна" вважає, що укладений між позивачем та відповідачем договір не створив жодних правових наслідків для сторін у зв'язку з тим, що сторонами не було визначено об'єкт суборенди.

Згідно ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України, об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

У частині 2. ст. 283 Господарського кодексу України вказано, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтею 760 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Із наведеного вбачається, що предметом оренди завжди є індивідуально-визначена річ, тобто така річ, що наділена лише їй властивими ознаками, які вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Тобто, в договорі оренди визначається склад майна, яке підлягає передачі в оренду, його місцезнаходження та інші дані, що дозволяють індивідуалізувати його як об'єкт оренди.

Договором визначено, що об'єктом суборенди є приміщення площею 220,6 кв. м., яке знаходиться на першому поверсі - секція № А51 торговельно-розважального центру по вул. Коротченка (мкр. Індустріальний) у Жовтневому районі м. Кривій Ріг.

Місцезнаходження приміщення визначається згідно витягу з плану торговельного центру, що знаходиться у додатку А до договору.

Основні характеристики приміщення викладені в технічній специфікації приміщення, яка містить в собі інформацію з приводу основи підлоги, стін, стелі, електропостачання та телефонної лінії.

Проте, на момент підписання договору позивач та відповідач належним чином не погодили об'єкт суборенди, оскільки сторони у договорі та в додатках до нього не визначили безпосереднє місцезнаходження об'єкта суборенди (поштову адресу), що унеможливлює виокремлення будівлі, в якій знаходиться суборендоване приміщення, серед інших будівель, адже під час укладення договору сторони не індивідуалізували таке приміщення властивими саме йому індивідуальними ознаками.

Як встановлено матеріалами справи, на момент розгляду спору приміщення по договору позивачеві в суборенду не передавалось.

Відповідно Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, приміщення - це частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.

Будівлі - це земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо.

Визначення індивідуальних ознак приміщення, що є частиною капітальної споруди (будинку) і виступає об'єктом договору, неможливе за відсутності чітко визначеного місцезнаходження будівлі, за допомогою якого можливо визначити розташування приміщення в будівлі в просторовому орієнтирі міста.

Таким чином, зміст договору, а саме відсутність чітко визначеного розташування будівлі, в якій знаходиться приміщення, не дають можливості чітко визначити, індивідуалізуючи ознаки орендованого майна, зокрема, просторового розташування предмету оренди по вул. Коротченка у м. Кривій Ріг, що підтверджує відсутність належного узгодження сторонами предмету договору.

Наведене свідчить, що положення договору не містять достатньо даних про розташування і характеристику приміщення, які необхідні для визначення індивідуальних ознак об'єкту оренди.

Враховуючи викладене, при укладанні договору суборенди № А51/КР-1 від 25.12.2007 р. сторони належним чином не визначили об'єкт суборенди, а тому не дійшли згоди по всіх істотних умовах договору.

В силу ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно ч. 8. ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, спірний договір суборенди № А51/КР-1 на момент його підписання сторонами 25.12.2007р. не містив всіх істотних умов, наявність яких обов'язкова та передбачена нормами чинного законодавства, адже сторони належним чином не індивідуалізували об'єкт суборенди, що суперечить правовій природі договору найму, відповідно до якого в найм може передаватись майно, яке визначене індивідуальними ознаками.

За таких обставин господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір суборенди від 25.12.2007 р. № А51/КР-1 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а тому він не може породжувати для його сторін прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямоване їх волевиявлення при його документальному оформленні.

Відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що висновок суду про неналежне погодження сторонами договору суборенди від 25.12.2007 року № А51/КР-1 об'єкту суборенди не відповідає обставинам справи.

Такі посилання відповідача є безпідставними і спростовуються змістом зазначеного договору.

Так, відповідно п. 1.1. договору суборенди від 25.12.2007 року № А51/КР-1 об'єктом суборенди є приміщення, яке знаходиться в будівлі торговельно-розважального центру по вул. Коротченка (мкр. Індустріальний) в Жовтневому районі, м. Кривий Ріг. Приміщення являє собою частину будівлі, яка знаходиться на першому поверсі Торговельного центру - секція № А51. (п. 2.1. договору). Місце розташування приміщення визначається згідно витягу з плану торговельного центру (додаток А до даного договору) (п. 2.2. договору).

З зазначеного чітко вбачається, що сторонами договору не погоджено розташування будівлі, в якому знаходиться приміщення-об'єкт суборенди, в просторовому орієнтирі міста - не зазначено номер будівлі по вул. Коротченка в м. Кривий Ріг.

В той же час номер будівлі є ідентифікатором будівлі, унікальним в деякій околиці (вулиці, кварталу, району) та є частиною її адреси. Присвоєння поштової (будівельної) адреси об'єкту нерухомого майна в населених пунктах відбувається відповідно до затверджених порядків на підставі рішень органів місцевого самоврядування про присвоєння та зміну адрес об'єктів на території міста.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України адреса будівлі є її індивідуалізуючою ознакою.

З урахуванням змісту ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, ч.ч. 2, 3 ст. 283 Господарського кодексу України, ст. 760 Цивільного кодексу України об'єктом оренди (суборенди) завжди є індивідуально-визначена річ, наділена лише їй властивими ознаками, які вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Таким чином, відсутність у договорі суборенди від 25.12.2007 року № А51/КР-1 повної адреси будівлі, в якій знаходиться суборендоване приміщення, не дає можливості визначити індивідуальні ознаки об'єкта суборенди, що підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про відсутність досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору суборенди (зокрема, предмету договору).

Крім того, зі спірного договору випливає, що площа приміщення, яка зазначена в договорі, є приблизною, тому що відповідно п. 2.3 договору суборенди вказана площа може бути змінена після виконання суборендарем опоряджувальних робіт.

Враховуючи неузгодження сторонами площі орендованого приміщення, неузгодженою є і орендна плата по договору, яка, згідно п. 8.2 договору, розраховується з урахуванням площі об'єкта оренди.

Позивач вказує, що об'єкт, який є предметом оренди, незавершений будівництвом і це твердження відповідачем не спростовано. Незавершеність будівництва об'єкта унеможливлює використання його для цілей оренди.

Отже, приймаючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що за таких обставин, відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України договір суборенди № А51/КР-1 від 25.12.2007 року вважається неукладеним (таким, що не відбувся), і правомірно застосував до правовідносин сторін положення ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

В апеляційній скарзі відповідач помилково посилається на те, що прийнявши до розгляду та задовольнивши вимоги позивача господарський суд не врахував норми законодавства щодо строку позовної давності.

В силу ч. 2 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до моменту винесення рішення судом першої інстанції не подано заяви про застосування позовної давності.

Доводи відповідача щодо неналежного повідомлення його про розгляд справи і порушення судом норм процесуального права (ст.ст. 4-3, 64, 65, 87 ГПК України) не ґрунтуються на матеріалах справи.

21.11.2011 року позивачем на адресу відповідача (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Шостаковича, буд. 10) надіслано копію позовної заяви з доданими до неї матеріалами, докази чого (чек і опис вкладеного) знаходяться в матеріалах справи (а.с. 7-8).

На цю ж адресу відповідача (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Шостаковича, буді 10) судом першої інстанції надіслано ухвалу про порушення провадження у справі від 02.12.2011 року, ухвали про відкладення розгляду справи від 20.12.2011 р. та від 17.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2011 року про порушення провадження у справі № 8/5005/16601/2011 позивача було зобов'язано подати до суду акт звірки взаєморозрахунків сторін (позивачу з'явитися до відповідача).

29.12.2011 р. на виконання вимог ухвали суду позивачем здійснено вихід на юридичну адресу відповідача (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Шостаковича, буд. 10) та було встановлено, що за вказаною адресою відповідач та його виконавчий орган відсутні. Акт про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний" (ідентифікаційний код 34488640) за юридичною адресою від 29.12.2011 року долучено до матеріалів справи (а.с. 40).

З наведеного випливає, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи за повного дотримання судом першої інстанції вимог Господарського процесуального кодексу України при проведенні судового розгляду та винесенні рішення, а неотримання відповідачем процесуальних документів суду та кореспонденції за адресою свого місцезнаходження (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Шостаковича, буд. 10) спричинено виключно тим, що відповідач за вказаною адресою не знаходиться, тобто відповідач з власної вини не скористався при розгляді справи процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи і не ґрунтуються на законі.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.12 у справі № 8/5005/16601/2011 залишити без змін, а скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Індустріальний" без задоволення.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 18.07.12р.