Постанова

від 12.07.2012 по справі 2а/0470/4650/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4650/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. при секретаріКошлі А.О. за участю: представника позивача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

20.04.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0001311701 від 02.12.2011 року про сплату податку на додану вартість в сумі 26 557,00 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 6 639,25 грн.; №0001321701 від 02.12.2011 року про сплату податку з доходів найманих працівників в сумі 1 876,05 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 469,01 грн.; №0001331701 від 02.12.2011 року податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, та самозайнятих осіб в сумі 13 606,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в адміністративному позові зазначено, що дії Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Тродос Плюс», ТОВ «Лотос 2010», ТОВ «Трансторгінвест» є протиправними, оскільки господарські операції були фактично виконані, що підтверджується первинними документами. Тому, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, положень Податкового кодексу України та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 978, відповідач не мав підстав для визнання правочинів нікчемними.

Договори укладені між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Тродос Плюс», ТОВ «Лотос 2010», ТОВ «Трансторгінвест» не оскаржувались та не визнавались судом нікчемним. Договори, а також усі необхідні додатки та первинні документи мають необхідні реквізити та скріплені печатками підприємств.

Також, позивач стверджував, що правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства України визначив суму валових витрат, пов'язаних з отриманням доходу за 2008 рік та 2010 рік, оскільки вони були фактично понесені, що документально підтверджено.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки висновки акту перевірки не відповідають дійсності, податкові повідомлення - рішення №0001311701, №0001321701, №0001331701 від 02.12.2011 року прийняті в порушення його законних прав та охоронюваних законом інтересів.

Представники позивача у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, та просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у останнє судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідач надав до суду заперечення та письмові пояснення, в яких зазначив, що перевіркою ФОП ОСОБА_1 не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами ТОВ «Тродос Плюс», ТОВ «Лотос 2010», ТОВ «Трансторгінвест», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: відсутні об'єкти оподаткування та реальне здійснення платником податків господарських операцій.

Також, під час проведення перевірки працівниками податкового органу було встановлено порушення законодавства позивачем, а саме: використання праці неоформлених найманих осіб, які виконували роботу водіїв, без оформлення трудових договорів та без реєстрації у Орджонікідзевському міському центрі зайнятості.

Крім того, позивачем документально не підтверджені понесені валові витрати на придбання дизпалива, канцтоварів, сплату страхових внесків та інше.

З огляду на зазначене, Орджонікідзевська ОДПІ Дніпропетровської області, вважає, що діяла у відповідності до вимог чинного законодавства України та в межах компетенції визначеної законом, тому у задоволені позовних вимог слід відмовити.

11.05.2012 року до суду надійшло клопотання відповідача про заміну сторони, в якому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податковою служби», постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», наказу Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 25.11.2011 року № 271 «Про реорганізацію державних податкових інспекцій Дніпропетровської області» проведена ліквідація Орджонікідзевської ОДПІ Дніпропетровської області шляхом приєднання Нікопольської ОДПІ, Марганецької ОДПІ, Орджонікідзевської ОДПІ та 03.03.2012 року зареєстровано, як юридичну особу публічного права територіального органу Державної податкової служби - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд ухвалою від 22.05.2012 року, занесеною до журналу судового засідання, замінив Орджонікідзевську ОДПІ Дніпропетровської області на його правонаступника - Нікопольську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі та дослідивши письмові докази в ній, встановив.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області 23.05.2007 року та перебував на обліку в Орджонікідзевській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області.

У період з 03.11.2011 року по 16.11.2011 року працівника Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2011 року була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2008 року по 31.12.2010 року.

Даною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено, зокрема, порушення:

- ст.ст. 1, 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст.13 розділу ІУ Декрету №13-92, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 року у розмірі 13 017,38 грн.;

- правочини, укладені між ТОВ «Тродос Плюс» (код ЄДРПОУ НОМЕР_10) та ФОП ОСОБА_1 в серпні 2010 року відповідно до ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ст.228 ЦК України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.655, 656 ЦК України, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- правочини укладені між ТОВ «Лотос 2010» (код ЄДРПОУ 37213527) та ФОП ОСОБА_1 в листопаді 2010 року відповідно до ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 ст.228 ЦК України є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст.655, 656 ЦК України, і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

- п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 26 557,00 грн., в тому числі по періодах: серпень 2010 року - 7 272,00 грн., листопад 2010 року - 9 985,00 грн., грудень 2010 року - 9 300,00 грн.;

- п.п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19, п.п. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 876,05 грн., в тому числі по періодах: травень 2010 року - 265,20 грн., червень 2010 року - 265,20 грн., липень 2010 року - 133,20 грн., серпень 2010 року - 399,60 грн., вересень 2010 року - 266,40 грн., жовтень 2010 року - 272,10 грн., листопад 2010 року - 136,05 грн., грудень 2010 року - 138,30 грн.

За результатами перевірки працівниками податкового органу був складений акт НОМЕР_5 від 23.11.2011 року та прийняті податкові повідомлення - рішення №0001311701 від 02.12.2011 року про сплату податку на додану вартість в сумі 26 557,00 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 6 639,25 грн.; №0001321701 від 02.12.2011 року про сплату податку з доходів найманих працівників в сумі 1 876,05 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 469,01 грн.; №0001331701 від 02.12.2011 року податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності, та самозайнятих осіб в сумі 13 606,32 грн.

16.12.2011 року позивач звертався до Державної податкової служби у Дніпропетровській області із скаргою на оскаржувані рішення податкового органу, за результатами розгляду якої податкові повідомлення - рішення були переглянуті та прийнято рішення від 13.02.2012 року № 1027/10/25-008 про скасування податкове повідомлення - рішення Орджонікідзевської ОДПІ від 02.12.2011 року № 0001331701 в частині сплати 3,25 грн. податку з доходів фізичних осіб та збільшення на 9 300,00 грн. суму податку на додану вартість та 2 325,00 грн. застосованої штрафної санкції, визначену у податковому повідомленні - рішенні Орджонікідзевської ОДПІ від 02.12.2011 року №0001311701.

23.12.2011 року ФОП ОСОБА_1 звернувся із повторною скаргою до Державної податкової служби України із скаргою на податкові повідомлення - рішення №0001311701, №0001321701, №0001331701 від 02.12.2011 року, прийняті Орджонікідзевською ОДПІ Дніпропетровської області, проте рішенням від 19.03.2012 року №9863/м/10-2315 її залишено без задоволення.

01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. № 2755-VІ, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини щодо віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту та включення до складу валових витрат на придбання товарів та послуг, виникли до набрання чинності Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, суд приходить до висновку, що, в даному випадку, при розгляді справи в частині обґрунтування, слід застосовувати норми раніше діючого законодавства.

Спеціальними законами, які визначали статус державної податкової служби в Україні, її функції, а також обов'язки платників податків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України «Про державну податкову службу в Україні», Закон України «Про систему оподаткування», Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про податок на додану вартість» які були чинними та діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

З акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для формування податкового кредиту за серпень 2010 року в розмірі 7 272 грн. стали первинні документи, якими зафіксовано факт вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Тродос».

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Представником позивача, з метою підтвердження своїх господарських операцій з ТОВ «Тродос Плюс» були надані податкова накладна № 2792708 від 27.08.2010 року, видаткова накладна № 2792708 від 27.08.2010 року, рахунок-фактура № 2792708 від 27.08.2010 року, видаткова накладна № 2790208 від 02.08.2010 року, рахунок - фактура №2790208 від 02.08.2010 року, податкова накладна №2790208 від 02.08.2010 року.

Відповідно до вказаних первинних документів ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Тродос Плюс» дев'ять автомобільних шин на загальну суму 43 630,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 7 271,67 грн., які у серпні 2010 року перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Тродос Плюс».

Під час проведення перевірки та у судовому засіданні представником позивача зазначено, що доставка автомобільних шин (товару) була здійснена автотранспортом продавця.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 (далі - Правила №363).

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

За визначенням статті 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку

Відповідно до пункту 11.3 Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно пункту 11.5 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивачем до суду не були надані товарно-транспорті накладні, та представником позивача у судовому засіданні не було наголошено на існуванні даних первинних документів на підтвердження фактичного виконання господарської операції, а саме: поставки товару.

Із наданих до суду первинних документів, не можливо встановити де здійснювалось відвантаження товару, за якою адресою, ким здійснювалось відвантаження та перевезення автомобільних шин, якими транспортними засобами.

Крім того, суд здійснивши аналіз зазначених в акті перевірки НОМЕР_5 від 23.11.2011 року витягів з акту перевірки №48/233/НОМЕР_10 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та ПДВ ТОВ «Тродос Плюс» (код ЄДРПОУ НОМЕР_10) з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Е-Восток Україна» та ТОВ «Елфра Дисплей» за серпень 2010 року, яким зафіксовано, що у ТОВ «Тродос Плюс» не перебувало на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська як платник податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин, також у ТОВ «Тродос Плюс» відсутні складські приміщення, трудові та виробничі ресурси. Таким чином, з огляду на зазначені обставини ТОВ «Тродос Плюс» не мало можливості надати послуги з поставки.

Щодо правочину укладеного між ТОВ «Лотос 2010» (код ЄДРПОУ 37213527) та ФОП ОСОБА_1 в листопаді 2010 року, суд встановив наступне.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на підтвердження господарської операції з ТОВ «Лотос 2010», до суду були надані акт приймання виконаних робіт від 30.11.2010 року № 112019 на надання послуг технічного обслуговування, платіжні доручення (№ 101 від 09.12.2010 року на суму 7 590,00 грн., в тому числі ПДВ 1 265,00 грн.; № 110 від 22.12.2010 року на суму 20 000,00 грн., в тому числі ПДВ 3 333,34 грн.; № 119 від 29.12.2010 року на суму 13 320,00 грн.,в тому числі ПДВ - 2 220,00 грн.), рахунок-фактуру від 30.11.2010 року № 113019, податкову накладну № 113019 від 30.11.2010 року.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Із акту приймання виконаних робіт №112019 вбачається, що 30.11.2010 року ТОВ «Лотос 2010» було надано послуги ФОП ОСОБА_1 з техобслуговування автомобіля Рено Магнум НОМЕР_6 та напівпричепа НОМЕР_7.

Водночас з інформації, отриманої Ордженікідзевською ОДПІ від ТОВ «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна», та з товарно-транспортних накладних № 20486151 від 29.11.2010 року та № 20489720 від 30.11.2010 року, про що зазначено в акті перевірки, встановлено, що автомобілем Рено АЕ 470.18 (державний номер НОМЕР_6) та напівпричепом НОМЕР_8 здійснено 29.11.2010 року перевезення вантажу з м. Орджонікідзе, вул. Уральська, 1А до ТОВ «Рабен Україна» за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 145. В подальшому, автомобілем Рено АЕ 470.18 (державний номер НОМЕР_6) та напівпричепом НОМЕР_8 здійснено перевезення вантажу з м. Орджонікідзе вул. Уральська, 1А до ДП «Пі Джі Трейд» за адресою вул. Берегова, 4а м. Черкаси. Дата навантаження продукції компанії «Procter & Gambl» в м. Орджонікідзе - 30.11.2010 p. (з 10 год. 10 хв. до 12 год. 49 хв.), дата розвантаження м. Черкаси 01.12.2010 р. (з 9 год. 30 хв. до 12 год. 30 хв.).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що з товарно-транспортної накладної від 29.11.2010 року № 20489262 та акту виконаних робіт від 30.11.2010 року № 70 встановлено, що автомобілем Рено Магнум АЕ 390 (державний номер НОМЕР_9) та напівпричепом НОМЕР_7 здійснено перевезення вантажу з м. Орджонікідзе, вул. Уральська, 1А до ТОВ фірми «СТВ» за адресою вул. Озерна, 9 с. Комунар Харківської області. З отриманої від ТОВ «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» інформації вбачається, що навантаження продукції «Procter & Gambl» в м. Орджонікідзе відбулося 29.11.2010 року з 12 год. 00 хв. До 16 год. 01 хв. та розвантаження в с. Комунар Харківської області пройшло 30.11.2010 року з 12 год. 30 хв. до 17 год. 15 хв.

Таким чином, реально в часі ТОВ «Лотос 2010» не могло здійснити 30.11.2010 техобслуговування напівпричепа НОМЕР_7, так як останній був задіяний у доставці вантажу з м. Орджонікідзе до с. Комунар Харківської області, рейс тривав з 29.11.2010 р. по 30.11.2010 року включно, та автомобіля Рено АЕ 470.18, який був задіяний у доставці товару з м. Орджонікідзе до м. Дніпропетровська 29.11.2010 року та м. Орджонікідзе до м. Черкаси, рейс тривав з 30.11.2010 року по 01.12.2010 року включно.

Представником позивача до суду було надано уточнюючий акт № 112019 приймання-передачі виконаних робіт від 28.11.2010 року та представник позивача пояснив, що у первинному акті була допущена помилка, а саме: помилково зазначено дату 30.11.2010 року - датою фактичного виконання робіт, проте, суд дослідивши матеріали справи та здійснивши аналіз наданих первинних документів, встановив, що у позовній заяві позивач стверджує, що фактично надання послуг відбулося 29.11.2010 року, та користуючись правом наданим ч.ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України, акт приймання виконаних робіт складений - 30.11.2010 року (наступного дня). Таким чином, позивач наполягав на відповідності чинному законодавству первинного акту від 30.11.2011 року, відповідності всіх зазначених в ньому реквізитів дійсним фактичним обставинам та посилався на нього як на документ, що підтверджує фактичне надання послуг позивачу ТОВ «Лотос 2010».

Крім того, суд звернув увагу на ті обставини, що 30.11.2010 року було виписано податкову накладну, яка повинна бути видана по першій події, які визначені п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та як встановлено судом першою подією сталося саме надання послуг, позивачем не було доведено у судовому засіданні факт існування уточнюючого акту від 28.11.2010 року №112019 на момент проведення перевірки, та не наведено підстав, у зв'язку з якими цей акт не було надано під час перевірки разом з іншими первинними документами.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що господарська операція із ТОВ «Лотос 2010» дійсно мала місце, та про відсутності у позивача права включити до податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами вчинення даного правочину суму в розмірі 9 985,00 грн.

Щодо віднесення позивачем до податкового кредиту в грудні 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 9 300,00 грн. на підставі податкової накладної від 30.12.2010 року №3620 по правочину укладеному між ТОВ «Трансторгінвест» (код ЄДРПОУ 37213527) та ФОП ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Податковим органом під час перевірки фактично було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 сформував в грудні 2010 року податковий кредит у сумі 9 300,00 грн. на підставі податкової накладної від 30.12.2010 року № 3620, в якій зазначено - особа (платник податку) - продавець ФОП ОСОБА_1 (індивідуальний номер продавця НОМЕР_4), особа (платник податку) - покупець - ТОВ «Трансторгінвест» (індивідуальний податковий номер покупця 372125504666), місце знаходження покупця вул. Чичерина, 21 офіс 517/4 м. Дніпропетровськ, 49000. Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця шин 315/70 R 22,5 в кількості 4 штуки, шин 315/80 R 22,5 в кількості 2 штук, диска R 22,5 в кількості 6 штук, барабана гальмівного R 22,5 в кількості 6 штук, кулака гальмівного (вісь ТЕ) в кількості 6 штук на загальну суму з ПДВ 55 8000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 300,00 грн.

Таким чином, виходячи з наведеної обставини, позивач порушив вимоги п.п.7.4.1 та 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та безпідставно відніс до складу податкового кредиту в грудні 2010 року суму в розмірі 9 300,00 грн.

Суд звернув увагу на додану позивачем до позовної заяви копію податкової накладної № 3620 від 30.12.2010 року, в якій ТОВ «Трансторгінвест» є продавцем, а ФОП ОСОБА_1, покупцем, проте не приймає її як доказ правомірної поведінки платника податків, так як суду, незважаючи на неодноразові можливості, не було надано для огляду та оцінки оригінал зазначеної податкової накладної, а сама копія викликає сумніви щодо її створення з оригіналу податкової накладної. Крім того, в самій позовній заяві вказаному факту не надано жодної оцінки та не спростовуються обставини щодо вказаної податкової накладної, які були з'ясовані під час перевірки та стали підставою для нарахування податкового зобов'язання.

З огляду на викладене, відповідачем не було доведено у судовому засіданні, що господарські операції з контрагентами ТОВ «Тродос Плюс», ТОВ «Лотос 2010» та ТОВ«Трансторгінвест», були фактично виконані, тому суд вважає висновки Орджонікідзевської ОДПІ та прийняте на підставі них податкове повідомлення - рішення №0001311701 від 02.12.2011 року таким, що відповідає чинному законодавству України.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0001321701 від 02.12.2011 року на суму 2 345,06 грн. (1 876,05 грн. - за основним платежем, 469,01 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) суд зазначає наступне.

Із акту перевірки НОМЕР_5 від 23.11.2011 року вбачається, що у ФОП ОСОБА_1 працювало п'ять неоформлених водіїв, яким виплачувалась заробітна плата у розмірі не нижче мінімальної заробітної плати, а податок з доходів фізичних осіб не нараховувався та не перераховувався до бюджету. В період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року найманим працівникам виплачено доходи у сумі 12 507,00 грн., при цьому позивачем не нараховано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 876,05 грн.

Оподаткування доходів громадян податком з доходів фізичних визначено положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3,1.6, 1.8, 1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Дохід з джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів у вигляді заробітної плати, нарахованих (виплачених, наданих) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця.

Наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

У відповідності до п.17.1, п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Підпунктом а) пункту 19.2 статті 19 зазначеного Закону, особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок

Підпунктом 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України N 889-IV від 22.05.2003 року, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Позивачем не надано жодного доказу, який би спростував твердження податкового органу, викладені в акті перевірки, щодо підстав донарахування податку з доходів найманих працівників, та у судовому засіданні представником позивача не було надано документів підтверджуючих сплату даного податку і не наведено обґрунтованих пояснень, з яких підстав податок не сплачувався у встановлені законом строки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення (1 876,05 грн. - за основним платежем, 469,01 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, а права та охоронювані законом інтереси позивача не були порушені.

Як зазначалось раніше, Орджонікідзевською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001331701 від 02.12.2011 року, яким донараховано сума податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності та самозайнятих осіб в розмірі 13 606,32 грн.

Судом встановлено, що у період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з залученням найманих осіб.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліг звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що для суб'єктів малого підприємництва запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, зокрема для фізичних які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно з статтею 4 зазначеного Указу Президента України визначено що, спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством вибір суб'єкта малого підприємництва.

Відповідно до статті 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу, зокрема при перевищенні обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік (500 тисяч гривень) платник єдиного податку, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регулюється IV розділом Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), подання до податкового органу за місцем проживання податкової декларації за наслідком звітного кварталу, наступного за тим, в якому виникло перевищення обсягу виручки.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», яким у пункті 22.10 статті 22 визначено, що Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним закон з оподаткування фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності.

Підпунктом 4.2.8 пункту 4.2. статті 4 вищезазначеного Закону визначено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Із акту перевірки вбачається, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 документально не підтверджено витрати за третій квартал 2008 року у розмірі 5 326,25 грн., У зв'язку з цим, податковим органом було застосовано Інструкцію про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12, та вирахувано відхилення між задекларованими та встановленими перевіркою витратами, яка склала 3 926,25 грн. Таким чином, перевіркою донараховано позивачу 588,94 грн. податку з доходів фізичних осіб. Вказана обставина не заперечувалася позивачем в позовній заяві та представниками позивача у судових засіданнях, отже вказане рішення є правомірним.

Крім того, перевірко встановлено, що з 25 листопада 2010 року позивачем перевищено граничний обсяг виручки у сумі 500 тис. грн., у зв'язку з чим позивачем було подано податковому органу декларацію про доходи, отримані у четвертому кварталі 2010 року, в якій задекларовано валовий доход у сумі 126 142,00 грн. та витрати у сумі 122 421,00 грн., чистий дохід - 3 721,00 грн.

Проте, перевіркою встановлено безпідставне заниження валових доходів на суму 23,05 грн. відсотків на залишки грошових коштів на банківських рахунках, які були отримані позивачем, та безпідставного включення до складу витрат - витрати у сумі 55 800,00 грн. по закупці у ТОВ «Трансторгінвест» запасних частин для автотранспортних засобів та витрати у сумі 30 959,50 грн. по закупівлі у ПВКП «Промтехснаб» дизельного палива, які не були фактично сплачені. Таким чином, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб у сумі 13 017,38 грн.

Щодо факту зменшення суми валових доходів суд зазначає, що державною податковою службою у Дніпропетровській області було перевірені висновки відповідача та обґрунтовано у своєму рішенні від 13.02.2012 року № 1027/10/25-008 встановлено, що із суми 23,05 грн. податковий орган правомірно включив до складу доходів суму 1,36 грн. та безпідставно 21,69 грн., а тому своїм рішенням державна податкова служба у Дніпропетровській області скасувала податкове повідомлення-рішення від 02.12.2011 року № 0001331701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3,25 грн. (3,25 грн. = (23,05грн. - 1,36 грн.) х 15%).

Щодо факту завищення валових витрат у сумі 86 759,50 грн. суд перевірив обставини, наведені у акті перевірки та зазначає, що дійсно позивачем не було здійснено у звітний період розрахунки з постачальниками, а тому, в силу положень статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», висновки податкового органу про завищення складу валових витрат є правомірними. Отже, рішення податкового органу збільшити позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 13 014, 13 грн. (13 014, 13 грн. = (86 759,50 + 1,36 грн.) х 15 %) є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Суд критично ставиться до тверджень позивача, що податковим органом не включено до складу валових витрат витрати у сумі 76 275,13 грн., які документально підтверджені та зазначені у позовній заяві, оскільки, по-перше, позивачем не надано доказів зв'язку понесених витрат з отриманим доходом, а, по-друге, до вказаного переліку включені суми, які сплачені по правочинах з ТОВ «Лотос 2000», вчинення яких позивачем не було доведено у судовому засіданні.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення № 0001331701 від 02.12.2011 року.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача суми сплачених судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) лише якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі складено 18.06.2012 року.

Суддя В.В. Горбалінський