Постанова

від 20.06.2012 по справі 0870/4937/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2012 року Справа № 0870/4937/12

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЯСКА»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2011 № 0004562302, №0004572302,-

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участі представників сторін:

від позивача - Білий І.В. (наказ №1 від 19.04.2005)

від відповідача - Драч Б.В. (довіреність № 686/10/10*010 від 30.03.2012)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЯСКА" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2011 №0004562302, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 37 087,0 грн. та№0004572302, яким нараховані податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 32 249,0 грн. та штрафні санкції у сумі 1,0 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2012 відкрито провадження у адміністративній справі №0870/4937/12 та призначено до судового розгляду на 18.06.2012. Розгляд справи було відкладено на 20.06.2012.

Відповідно до ст.160 КАС України, 20.06.2012 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ ВКФ «ПЛУТОН ТРЕЙД». Правочини, укладені позивачем із вказаним підприємством не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат віднесено суми на підставі податкових накладних, які були надані зазначеними підприємствами, що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначає, що на його думку, інформація, викладена у акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти.

Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання та поставки товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проведеною перевіркою встановлено заниження податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року на 37 087,00 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 32 249,00 грн. (в тому числі: за травень 2011 року - 20 836,00 грн., за червень 2011 року - 11 413,00 грн.), зважаючи на те, що до складу валових витрат та податкового кредиту від операцій по придбанню товару у ТОВ ВКФ «ПЛУТОН ТРЕЙД», у якого відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Отже, підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тому, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно - відсутність права Позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі за текстом - «ДПІ» або «Відповідач») проведена документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Аляска" (далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ ВКФ „Плутон-Трейд" за період з 01.05.2011р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 09.12.2011р.№ 266/23-2/33004756 (далі за текстом - «Акт перевірки»).

В ході проведеної перевірки фахівцями ДПІ встановлені наступні порушення:

п. 138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2011 року на 37 087,00 грн.;

п. 198.6 ст. 198,- п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 32 249,00 грн. (в тому числі: за травень 2011 року - 20 836,00 грн., за червень 2011 року - 11 413,00 грн.).

Перевіркою встановлено, що ТОВ „Аляска" завищено валові витрати у 2 кварталі 2011 року на 161 246,00 грн. та податковий кредит з ПДВ на загальну суму 32 249,00 грн., у т. ч. травень 2011 року - 20 836,00 грн., червень 2011 року - 11 413,00 грн.

За результатом розгляду матеріалів перевірки, винесене:

податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011р. №0004562302, яким збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 37 087,0 грн. та по штрафним санкціям у сумі 0 грн., а також

податкове повідомлення-рішення від 23.12.2011р. №0004572302, яким нараховані податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 32 249,0 грн. та штрафні санкції у сумі 1,0 грн.

Так, під час проведення перевірки було встановлено що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ВКФ «ПЛУТОН ТРЕЙД», відповідно до яких останній постачав позивачу товарно-матеріальні цінності.

Під час перевірки перевіряючими було встановлено, що підприємством в порушення норм чинного законодавства,

до складу валових витрат підприємством включені суми витрат за ТМЦ (спецодяг) на загальну суму 161 246,34 грн. відповідно видаткових накладних (№ 40506 від 04.05.2011р. - 40 682,00 грн., № 40504 від 04.05.2011р. - 13 910,56 грн., № 50501 від 05.05.2011р. - 7 500,86 грн., № 60505 від 06.05.2011р. - 17 884,50 грн., № 120506 від 12.05.2011р. - 14 862,00 грн., № 240503 від 24.05.2011р. - 9 342,00 грн., № 10605 від 01.06.2011р. - 20 600.54 грн.,. № 010609 від 01.06.2011р. - 10 352,73 грн., № 030608 від 03.06.2011р. - 26 111,17 грн.) ;

до податковою кредиту ПДВ на загальну суму 32 249.00 грн. згідно податкових накладних: (№40506 від 04.05.2011р. - 8 136,40 грн., № 40504 від 04.05.2011р. - 2 782,11 грн., № 50501 від 05 05.2011р. - 1 500,17 грн., № 60505 від 06.05.2011р. - 3 576,90 грн., № 120506 від 12.05.2011р; - 2 972,40грн., № 240503 від 24.05.2011р. - 1 868,40 грн., № 10605 від 01.06.2011р. - 4 120,11 грн., № 010609 від 01.06.2011р. - 2 070,55 грн., № 030608 від 03.06.2011р. - 5 222,23 грн.). наданих ТОВ ВКФ «Плутон Трейд» на підставі укладеного договору № 010511 від 01.05.2011р.

Оплата за ТМЦ відбувалася у безготівковій формі, згідно з наданими банківськими документами.

До перевірки не надані довіреності на отримання спецодягу та товарно-транспортні накладні, талони замовника та путьові листи, які підтверджують транспортування товару

Під час перевірки перевіряючими було враховано акт перевірки ТОВ ВКФ «Плутон Трейд» від 02.08.2011р. № 3547/2302/37458020, надісланий ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, яким визнана діяльність ТОВ ВКФ «Плутон Трейд» фіктивною.

Враховуючи те, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договорів підряду та субпідряду, то угоди укладені із ними не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін, підставами донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість стали первинні документи виписані контрагентом позивача - ТОВ ВКФ «ПЛУТОН ТРЕЙД» на підставі вчинених нікчемних правочинів.

Така позиція сформована на підставі того, що в акті перевірки перевіряючими досліджені первинні документи господарських взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом по поставці товару та встановлено, що у ТОВ ВКФ „Плутон Трейд" відсутні основні та транспортні засоби, управлінський та технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи. За юридичною адресою вказане підприємство не знаходиться. Згідно висновку НДЕКЦ при ГУМВСУ у Харківській області від 07.06.2011р. № 220 підписи на податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень 2011 року, розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2011 року, реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за травень 2011 року від імені керівника ТОВ „ВКФ „Плутон Трейд" Бабієнка Д.В. виконані іншою особою. Проведеними співробітниками ВПМ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова заходами не вдалося встановити місцезнаходження директора та засновника ТОВ „ВКФ „Плутон Трейд" Бабієнка Дениса Володимировича та опитати його за даними АДБ при ГУМВС України в Харківській області він не зареєстрований. Крім того, перевіркою встановлено, що згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту встановлені розбіжності між сумою задекларованого податкового зобов'язання ТОВ „ВКФ „Плутон Трейд" та сумою податкового кредиту, задекларованого ТОВ „Аляска" за травень - червень 2011 року у розмірі 32 249.00 грн., причиною розбіжностей є недекларування обсягів продажу товарів (матеріалів) ТОВ ВКФ „Плутон Трейд", що були реалізовані на ТОВ „Аляска".

З врахуванням вказаного перевіркою зроблено висновок, що наданими первинними документами фактично не підтверджено постачання товарів від постачальника до ТОВ „Аляска".

Саме тому перевіряючі дійшли висновку про безпідставність завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат при взаємовідносинах із зазначеним контрагентом, щодо придбання товару на підставі нікчемних договорів поставки.

Однак, за приписами п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З положеннями цієї норми кореспондуються і приписи п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, а саме, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1. ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

А згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Реєстрація платником податку на додану вартість, в силу приписів Податкового кодексу України, підтверджується Свідоцтвом.

ТОВ ВКФ «ПЛУТОН ТРЕЙД» на момент вчинення правочинів та їх виконання був за реєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість, і.п.н.374580220306, дата реєстрації 04.03.2011р..

Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Закон не ставить в залежність право на податковий кредит від наявності або відсутності інших документів первинного обліку, і від того, яким чином господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку контрагента.

Разом з тим, позивачем надано до перевірки та в судовому засіданні як сам договір поставки, так і докази на йог о виконання, як то видаткові накладні на придбання товару №40506, №40504, №50501,60505, №120506, №240503, №10605, №010609, №030608, податкові наклад ні №40506, №40504, №50502, №60508, №120506, №240503, №10606, №10614, №30608, банківські виписк про проведення розрахунків за отримані товари №219 від 13.05.11, №220 від 16.05.11, №225 від 20.05.11, №226 від 23.05.11, №227 від 26.05.11, №231 від 07.06.11, №232 від 07.06.11, №236 від 17.06.11, №230 від 22.06.11.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «АЛЯСКА» правомірно, у відповідності з приписами Податкового кодексу України, включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 99387 грн., а тому висновки перевіряючих про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201ПК України є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

За приписами Податкового кодексу України, зокрема п.п. 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140. статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складну валових витрат, згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Саме витрати пов'язані з придбанням у ТОВ ВКФ «ПЛУТОН ТРЕЙД» послуг, використовувались ТОВ АЛЯСКА» у власній господарській діяльності.

ТОВ «АЛЯСКА» факт використання придбаних у ТОВ ВКФ «ПЛУТОН ТРЕЙД» товарів у власній господарській діяльності підтверджено відповідними доказами - договорами купівлі-продажу, а саме: договором №020-032-AG11 від 21.02.2011р. з ТВВПХЗ «Коагулянт»; договором №111 01 678 від 06.01.2011р. з ПАТ «Електро-металургійний завод «Дніпроспецсталь» ім..А.М.Кузьміна»; договорами №169/10 від 30.08.2010р. та №181/11 від 29.09.2011р. з ДП «Морський торговельний Бердянський порт»; договорами №306 від 12.06.2009р. та №475 від 27.07.2011р. з ПАТ «Запорізький оліяжир комбінат»; договором №7 від 04.01.2011р. з ТОВ ПК «Техноліт»; договором №12 від 04.04.2011р. з фізичною особою-підприємцем Гончар В.М.; договором №12328 від 02.06.2011р. з ТОВ «Дебют».

Факти використання придбаних товарів саме у господарській діяльності, підтверджується самим актом перевірки та валовим доходом, задекларованим ТОВ «АЛЯСКА».

Тобто мали місце правочини, між ТОВ АЛЯСКА» та вказаним підприємством, виконання таких послуг підтверджується договором, видатковими та податковими накладними.

Правочин між ТОВ «АЛЯСКА» та ТОВ ВКФ «ПЛУТОН ТРЕЙД» відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвим умов, предметом правочину є товари, що не обмежені в цивільному обороті України; правочини сторонами було виконано - товар передано, грошові кошти сплачено, що стало підставою для формування валових витрат у відповідних звітних періодах.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Як було зазначено вище, контрагент позивача ТОВ ВКФ «ПЛУТОН ТРЕЙД» на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульовано, правочини з цим господарським суб'єктом, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, ТОВ АЛЯСКА» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тож, за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних операціях, ТОВ «АЛЯСКА» не має відповідати за допущені з боку його контрагентів, порушення вимог законодавства. Позивачем були дотримані всі вимоги податкового законодавства щодо відображення податкового кредиту та формування валових витрат по спірним операціям в обліку товариства.

Зважаючи на усе викладене, за результатом розгляду справи суд приходить до висновку стосовно того, що ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя неправомірно та необґрунтовано зроблено висновки про непідтвердженість поставок товарів ТОВ «Аляска» від ТОВ ВКФ «Плутон-Трейд», що призвело до нарахування податків та прийняття оскаржуваних рішень, а відтак вважає за необхідне їх скасувати.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення позивачем приписів п.138.2 ст. 138, п. 139.1 ст. 139, п. 198.6, п. 198.2 ст. 198, п. 201.4 ст. 204 Податкового кодексу України, а тому необґрунтовано виніс податкові повідомлення-рішення від 23.12.2011 № 0004562302, № 0004572302.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ "АЛЯСКА" підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 23.12.2011 № 0004562302, № 0004572302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЯСКА» (код ЄДРПОУ 33004756) судові витрати у розмірі 693,37грн. (шістсот дев'яносто три гривні 37 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 12.07.2012.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко