Постанова

від 10.07.2012 по справі 2а-1670/4167/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4167/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,

при секретарі - Яремин Н.І.,

за участю:

представника позивача - Ровної Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю" Автоцентр Лубни" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2012 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю"Автоцентр Лубни" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 6134,21 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ", а саме в 2011 році підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6055,56 грн та пені у розмірі 78,65 грн у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, хоча в справі наявні докази, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заперечень суду не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " від 21.03.1991, № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця /частина 1/; підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення /частина 2/.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.2007 №70 затверджений, зокрема, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Вказаний Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 даного Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53),середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2011 рік становила 09 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 109 000,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 12111,00 грн. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02) - 1 особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (рядок 03) - 1 особа /а.с.4/.

Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік поданий відповідачем, заповнено з порушенням вимог Порядку заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів та частини 4статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: відомостей графи 2 "середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність" та графи 6 "сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів".

Відповідно до пп. 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. №286 (далі - інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.11.2005 р. за № 1442/11722 "середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовуванням середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у звітному періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Таким чином, середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів, які працювали в 2011 році в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Лубни", визначається діленням кількості місяців, відпрацьованих інвалідами на 12 місяців звітного періоду - року : (4 міс. : 12 міс. = 0.33, що округлюється до 0), що свідчить про невірне заповнення звіту.

19.01.2012 Полтавським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу позивача направлено акт звіряння розрахунків від 23.03.2012 №03-15/749, з роз'ясненням щодо заповнення рядків звіту, в тому числі і рядка 06 в якому зазначається сума адміністративно-господарських санкцій для надання можливості позивачу самостійно (без звернення до судової інстанції) виконати вимоги статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Непогодившись з діями Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в процесі перевірки звіту про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форими № 10-ПІ реєстраційний номер 53 відповідач звернувся до суду.

10.05.2012 постановою Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 2а-1670/2059/12, яка набрала законної сили 29.05.2012, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Лубни" до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання дій неправомірними відмовлено.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу наведених норм процесуального закону обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 в адміністративній справі № 2а-1670/2059/12 мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, ухвалюючи таку постанову, суд встановив, що жодних дій, які б свідчили про факт порушення законодавчих норм з боку Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в процесі здійснення даної перевірки не виявлено.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею ж 18 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормами цієї статті встановлені конкретні обов'язки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, установ, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю /далі по тексту - роботодавців/ стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, виконання яких роботодавцями презумує виконання їх обов'язку щодо самостійного працевлаштування інвалідів, встановленого частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ". А, оскільки працевлаштування інвалідів роботодавцями неможливе без відповідного волевиявлення інвалідів, то норми статті 18 також визначають, хоч і опосередковано, обов'язок інвалідів звернутися з метою працевлаштування або до роботодавців безпосередньо, або до центру зайнятості. В свою чергу альтернативний спосіб реалізації прав інвалідів на працевлаштування зумовлює обов'язок роботодавців звітувати до центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення " формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій ", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення " подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця -про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов'язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " та пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення ".

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацем 4 пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення " від 01.03.1991, № 803-XII Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Згідно листа Лубенського міськрайонного центру зайнятості від 17.05.2012 року № 712, копія якого залучена представником позивача до матеріалів справи, відповідачем впродовж усього 2011 року звіти про наявність вакансій (форми 3-ПН) із заповненням графи 15 звіту не подавались (а.с.13).

Таким чином, відповідач не вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, не інформував інші органи про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ".

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У відповідача в 2011 році працювало 9 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 109 000,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 109 000,00 грн : 9 = 12111,11 грн.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2012 (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 вказаного Закону -до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6055,56 грн (12111,11 грн : 2) х 1-0 = 6055,56 грн).

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було зараховано пеню в сумі 78,65 грн = (6055,56 грн х 0,02%)х 65 дн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

У відповідності до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Лубни" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр Лубни" (м. Лубни, вул. Вишневецьких, 4 Б; р/р 26000060724064 КБ "Приват-банк", МФО 331404, код ЄДРПОУ 36099827) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, 1; р/р 31210230700011 в ГУДКС України в Полтавській області, МФО 831019, отримувач - УДКСУ у Лубенському районі, код ЄДРПОУ 37710415) адміністративно- господарські санкції у розмірі 6055,56 грн (шість тисяч п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят шість копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 78,65 грн (сімдесят вісім гривень шістдесят п'ять копійок)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2012 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко