Рішення

від 27.06.2006 по справі 173/12-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

173/12-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.06.06                                                                                    Справа №  173/12-06

    Суддя господарського суду Київської області Писана Т.О. розглянувши матеріали справи

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Кононівський елеватор”, с. Кононівка, Драбівський район

до товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Еліта”,

м. Яготин

про стягнення 28053,56грн.

В засіданні приймали участь:

від позивача  Кононенко З.В. довіреність б/н від 28.05.2006р.

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

До господарського суду Київської області заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Кононівський елеватор” до товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Еліта” про стягнення 28053,56грн.   

Позовні вимоги позивача полягають у тому, що відповідач не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за отримані від позивача послуги за договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Відповідач відзив  на позовну заяву не надав, в судове засідання, яке відбулось 27.06.2006р. свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 ГПК України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги, що господарський суд повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області  та відповідною відміткою на першому примірнику ухвали про порушення провадження у справі, що міститься в матеріалах справи, тому відповідно до ст. 75 ГПК України господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов  підлягає частковому задоволенню враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 27.09.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №76 складського зберігання, відповідно до умов якого Поклажодавець (відповідач) зобов'язаний передати сільськогосподарську продукцію, а Зерновий склад (позивач) прийняти її на зберігання та відповідно до п 4.1. надати відповідачу додаткові послуги, пов'язані із зберіганням продукції, для уникнення псування і втрати його якості протягом усього часу знаходження продукції на зберіганні для доведення якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим довготривалого зберігання.

Відповідно до умов п.п. 3.2.5. п.3.2. договору відповідач зобов'язаний своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних із збереженням продукції.

Згідно із п.6.1. оплата послуг з приймання, очищення та сушіння здійснюється підприємством шляхом передачі Зерновому складу частини продукції. За згодою Зернового складу оплата вказаних послуг проводиться у грошовій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Зернового складу. Оплата послуг за зберігання продукції здійснюється підприємством таким же чином.

Відповідно до п.6.3. Договору оплата послуг за схов продукції здійснюється Підприємством шляхом передачі Зерновому складу відповідної, частини продукції, яка знаходиться на збереженні, або грошовими коштами.

Згідно із п.6.4. - послуги Зернового складу повинні бути оплачені підприємством продукцією, або грошовими коштами протягом 2-х днів з дня отримання рахунку-фактури.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, з 29 вересня 2005 року по 4 жовтня 2005 року відповідач завіз на зберігання на Зерновий склад насіння соняшника в кількості 129,797 т. фізичної ваги.

19 жовтня 2005 року ТОВ «Агрофірма «Еліта» продала насіння соняшника ТОВ «Кернел-Трейд»в кількості 116,494 т., та 13 т.303 кг, що підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000461 від 19.10.2005р. на суму разом з ПДВ 2658,70грн.

30 вересня 2005 року позивачем був виставлений рахунок на суму 9300,68 грн., за надані послуги згідно доповнення № 76 від 27 вересня 2005 року, який є невід'ємною частиною договору, так як в ньому закладені розцінки за надані послуги по зберіганню насіння соняшника.

Згідно із зазначеним п.6.4. договору складського зберігання відповідач зобов'язаний був заплатити суму в розмірі 9300,00 грн. 1 або 2 жовтня 2005 року. Оплата проведена не була.

19 жовтня 2005 року позивачем був виставлений додатковий рахунок за надані послуги відповідачу на загальну суму 2658,70 грн., який був оплачений останнім 21.10.2005 року.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача по основній сумі боргу складає 9300,68грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст.ст.525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або активів цивільного законодавства.

Позивачем була пред'явлена вимога у виді претензійного листа від 07.12.2005р. №255.

22 грудня 2005 року відповідачем був наданий позивачу лист-відповідь на претензію в якому відповідач визнав 9300,68 гривень суми боргу і зобов'язався погасити наявну заборгованість протягом одного місяця, що не було ним виконано.

Відповідно до п.7.2. Договору в разі невиконання п.6.4. цього договору Поклажодавець за прострочення платежу 3ерновому складу сплачує неустойку у розмірі 1% від вартості наданих послуг, за кожен день прострочення.   

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з цим судом перерахована нарахована позивачем сума неустойки за період з 03 жовтня 2005р. по 03 квітня 2005р., яка складає 16926,00грн. (93х182 = 16926,00грн).

За період з 3 жовтня 2005 року по 20 квітня 2006 року позивачем нараховано 152,88грн. 3% річних за 200 днів прострочення (9300,68 х (3% : 365 х 200) : 100 = 152,88грн.), яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню.                                  

За таких обставин, суд визнав такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 9300,68 суми боргу, 152,88грн. 3% річних та 16926грн. неустойки і відмовляє в задоволенні решти позовних вимог, як безпідставно нарахованих.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 22,33,38,44,49, 82-85 ГПК  України, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Еліта” (Київська область, м. Яготин, вул. Київська, 1-А, р/р 2600840 а АППБ „Аваль” м. Яготин, МФО 321745, код №25297946, св. №14107130, Інд.п. №252979410258) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Кононівський елеватор” (19810, Черкаська область, Драбівський район, с. Кононівка, вул. Поштова, 2, р/р 26009725207240 в ПОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 331014, код №32284263, св. №32323913, Інд п. №322842623107) 9300,68 суми боргу, 152,88грн. 3% річних, 16926грн. неустойки, 263,53грн. державного мита та 110,95грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                Писана Т.О.