Постанова

від 15.06.2012 по справі 4068/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2012 р. Справа № 2а-4068/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.

за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,

представників сторін:

позивача: ОСОБА_2відповідача: Шляхти В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова, в якому просить суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення №810/10/17-114 від 31 січня 2012 року Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про відмову у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку;

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо невидачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м. Харкова видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив наступне.

ФОП ОСОБА_1 було подано до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій зазначено наступні види діяльності: 51.90.0. Інші види оптової торгівлі; 52.48.2 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова було надіслано на адресу позивача рішення №810/10/17-114 від 31 січня 2012 року про відмову у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку.

Позивач вважає, що обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою споживчою продукцією.

На думку позивача, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, має право здійснювати продаж ювелірних виробів, і Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова зобов'язана видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку.

Тому рішення №810/10/17-114 від 31 січня 2012 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку позивач вважає протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, а також вважає протиправними дії Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо невидачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському районі м.Харкова його правонаступником - Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні та наданих до суду запереченнях представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.

Тому представник відповідача вважає оскаржуване рішення про відмову у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку таким, що прийнято правомірно, а дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова щодо невидачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку - такими, що вчинені податковою інспекцією на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем та перебуває на податковому обліку в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

25.01.2012 року позивач звернувся до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій зазначено наступні види діяльності: 51.90.0. Інші види оптової торгівлі; 52.48.2 Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами.

На зазначену заяву ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було надіслано на адресу позивача рішення №810/10/17-114 від 31 січня 2012 року про відмову у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку.

Із ваказаного рішення вбачається, що підставою для його прийняття стало те, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.

Пунктом 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно пп. 2 п. 291.4 зазначеної статті, друга група суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності це фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005).

Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.

За приписами підпунктів 298.1.1 та 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.

Згідно пунктів 299.1. та 299.5 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

Пунктом 299.8 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

У відповідності до пп. 1 п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України, підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави.

Підпунктом 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що:

- дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);

- дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах);

- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді;

- видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами;

- видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами;

- виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів;

- афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок.

Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 "Добування руд інших кольорових металів", а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 "Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань".

Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:

- виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);

- виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).

Жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.

Таким чином, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними"та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.

Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:

- підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г.". Цей підклас включає:

- оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами та нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками, годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами, їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення;

- підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами";

- підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами", що включає оптову торгівлю коштовним камінням;

- підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає:

- роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо;

- підклас 52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами".

При цьому, Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Крім того, зі змісту ч. 2 ст. 4 та також ст. 22 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" вбачається, що законодавець розмежує операції дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням та операції з ювелірними виробами з них.

Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу України є здійснення виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності фізична особа - підприємець зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, згідно якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У відповідності до пп. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи наведене, суд вважає, що суб'єкти господарювання при здійсненні ними оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платниками єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.

На підставі наведеного, суд вважає, що відмова відповідача у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладена у рішенні №810/10/17-114 від 31 січня 2012 року є необґрунтованою, а тому вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про відмову у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним дій та зобов'язати відповідача видати йому свідоцтво платника єдиного податку, суд зазначає наступне.

З системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст. 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. При цьому, суд зауважує, що з приписів перелічених норм права вбачається неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача протиправними та покладення на відповідача обов'язку видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку, а тому в цій частині позовних вимог позивачеві належить відмовити.

Проте згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи приписи ст. 8 Конституції України та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд може вийти за межі позовних вимог шляхом постановлення судового рішення про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова №810/10/17-114 від 31 січня 2012 року про відмову у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 25.01.2012 року щодо видачі Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва про застосування спрощеної системи оподаткування.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №810/10/17-114 від 31 січня 2012 року Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про відмову у видачі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку.

Зобов'язати Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (ідент. код 38159988; місцезнаходження: вул.Бекетова, 1, м.Харків, 61007) розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 16,10грн. (шістнадцять грн. десять коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 22 червня 2012 року.

Суддя Р.В. Мельников