Постанова

від 06.07.2012 по справі 6154/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 липня 2012 р. Справа № 2-а-6154/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю:

представника позивача - Лисяк О.В.,

представника відповідача - Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тая" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тая" (надалі за текстом - ТОВ "Тая", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000860700 від 28.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок проведеної камеральної перевірки підприємства позивача ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено акт від 16.12.2011 р. за № 6062/07-0/32134598, на підставі якого відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0000860700 від 28.12.2011 р., яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток. Дане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, при складанні декларації з податку на прибуток за жовтень 2011 року підприємство, згідно розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, керувалось нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а не п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України. Відповідач помилково застосував положення п. 102.5 ст. 102 ПК України. Норми п. 102.5 ст. 102 ПК України не мають жодного відношення до ТОВ "Тая", оскільки товариство не приймало рішень про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та не подавало заяв про їx повернення, а відображало залишок від'ємного значення податку на додану вартість в рахунок погашення поточних зобов'язань з ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог, так як оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято із дотриманням норм чинного законодавства. Крім того, зазначив, що при заповненні декларації з податку на прибуток за жовтень 2011 року підприємством порушено п. 1 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, яким визначено, що розділ IІІ ПК України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Крім того, п. З підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України, визначено, що пункт 150.1 статті 150 ПК України, застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

У зв'язку із набранням 01.04.2011 року чинності розділу III ПК України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у жовтні 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування за жовтень 2008 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94 - ВР до складу від'ємного значення за жовтень 2011 року не включається.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

ТОВ «Тая» (місцезнаходження: 61022, м. Харків, площа Свободи, буд. 7) код ЄДРПОУ 32134598, зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 21.08.2002 року за № 1 480 120 0000 008566, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 497583, є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 28305786 від 04.09.2002 року, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер - 321345920305.

На підставі п.п..20.1.4. п.20.1 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-УІ, податковим органом проведена камеральна перевірка ТОВ «Тая», код ЄДРПОУ 32134598, щодо даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 6062/07-0/32134598 від 16.12.2011року.

Відповідно до висновку Акта перевірки відповідачем встановлено, що згідно п. 102.5. ст. 102 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, з урахуванням позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань i податкового кредиту (рядок 18 декларації з ПДВ за жовтень 2011 р.), зменшується сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за жовтень 2011 року на 45404,00 грн..

В обґрунтування наведених висновків, податковим органом наведено у Акті перевірки посилання на п. 102.5 ст. 102 ПК України та зазначено, що Позивач порушив граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або на ix відшкодування у випадках, передбачених ПК України, згідно яких заяви можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Наслідки проведеної перевірки знайшли своє відображення в прийнятому податковим органом податковому повідомленні-рішенні від 28.12.2011 року за № 0000860700, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 45404,00 грн.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України, зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до ДПА у Харківській області в адміністративному порядку до контролюючих органів вищого рівня. Остаточне рішення було винесено ДПС України 19.04.2012 року, та отримано позивачем 24.04.2012 року.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та доказів, наданих у справу, суд виходить із наступного.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.39. ПК України).

Згідно п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їx відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Положеннями пп. 14.1.115 п.14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату. Обов'язковою умовою для здіснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми.

Аналізуючи надані документи, суд приходить до висновку, що сума ПДВ вказана позивачем у декларації, що визначається як залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24 декларації, не є сумою надмірно сплачених до бюджету грошових зобов'язань i не є сумою відшкодування таких грошових зобов'язань, так як відшкодування цих сум із бюджету може бути здійснене тільки в майбутньому (в наступних податкових періодах) при виконанні певних законодавчо передбачених умов.

Суд вважає, що податковим органом помилково застосовано положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, оскільки вони не мають відношення до ТОВ "Тая", оскільки товариство відобразило в декларації залишок від'ємного значення податку на додану вартість в рахунок погашення поточних зобов'язань з ПДВ, що підтверджується наявними у справі матералами.

Суд наголошує, що ПК України не регламентує обмежень в чaci щодо можливості віднесення платниками податків залишку від'ємного значення податку на додану вартість до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом ПК України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення ПДВ, задекларованих позивачем в податковій декларації за жовтень 2011 року.

Відповідно до п.200.3 ПК України від'ємне значення ПДВ, розраховане за відповідний період враховується в зменшення суми податкового боргу, а при відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного званого (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ПК України, якщо в наступному податковому періоді також отримано від'ємне значення ПДВ, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченні отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товар1в/послуг або до Державного бюджету України; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому ніяких обмежень на таке зарахування та зобов'язань щодо подання заяв для подальшого декларування Податковим кодексом України не встановлено.

Крім того, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 15 травня 2009 року проведено документальну невиїзну перевірку достовірності заявленої Позивачем у І кварталі 2009 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Під час проведення зазначеної перевірки, податковим органом досліджені податкові декларації з податку на додану вартість за 4 квартал 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року; завірені копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за 4 квартал 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

За результатами аналізу контрагентів ТОВ "Тая" податковим органом встановлено, що вci постачальники є діючими платниками ПДВ, мають стан «основний платник». В Акті про результати документальної невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (Додаток 10) відсутні заперечення підприємства стосовно правомірності та правильності декларування досліджуваних сум податку на додану вартість за 4 квартал 2005 року, січень-грудень 2006 року, січень-грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року. Також відсутні заперечення платника податків стосовно самих задекларованих сум i в акті про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 6062/07-0/32134598 від 16.12.2011р..

Позивачем було надано заперечення на акт перевірки, з відповіді на який вбачається, ТОВ «Тая» не має права на отримання бюджетного відшкодування, яке задеклароване згідно податкової декларації з податку на додану вартість за I квартал 2009 р. у cyмі 1 862 302 грн., оскільки обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Зазначена сума повинна бути відображена в р. 26 податкової декларації з податку на додану вартість наступного звітного податкового періоду «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Рядок 26 декларації на додану вартість, що діяла на той момент - це рядок 24 податкової декларації, поданої за жовтень 2011 року.

Так, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно із пунктом 22.4 ст. 22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Що стосується вимог позивача щодо визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, суд наголошує, що вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування) може стосуватися тільки індивідуального акту. У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття. При чому, усі ці вимоги фактично є одним і тим же способом захисту, сформульованим у різних словесних формах. Таким чином, помилкове визначення позивачем предмету позову як визнання акта індивідуальної дії протиправним та його скасування не змінює суті предмету адміністративного позову і не робить даний позов таким, що поданий з іншого спору, а тому не вбачає підстав для їх задоволення в частині протиправності рішення.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, приймаючи оскаржуване рішення, діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак воно підлягає скасуванню.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведених висновків.

Судові витрати суд розподіляє на підставі ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тая" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.12.2011 року № 0000860700.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тая" (61022, м. Харків, площа Свободи, 7, код ЄДРПОУ 32134598) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривень 02 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 11.07.2012 року.

Суддя Ю.О.Супрун