Рішення

від 05.07.2012 по справі 1661-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

05.07.2012Справа №5002-17/1661-2012

за позовом Приватного підприємства «Фірма «ВЕЛ»

до відповідача Фонду майна Автономної Республіки Крим

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кримська республіканська установа "Науково-методичний центр культури, мистецітв та народної творчості"

про визнання додаткової угоди № 1 від 30.05.2011 року до договору оренди від 30.09.2009 року, укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Приватним підприємством "Фірма "ВЕЛ" недійсною

Суддя В.І. Гайворонський

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - Жменько О.В., представник

Сутність спору: Позивач згідно з позовом просить визнати додаткову угоду № 1 від 30.05.2011 року до договору оренди від 30.09.2009 року, укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Приватним підприємством "Фірма "ВЕЛ" недійсною, у зв'язку з тим, що директор позивача при підписанні Додаткового угоди 3 1 до договору була в поганому фізичному та психологічному стані після перенесеної операції, а також балансоутримувач ввів позивача в оману, оскільки виставляв йому рахунки.

Позивач також посилається на те, що він не досяг з відповідачем згоди щодо зміни умов договору.

Відповідач у відзиві позов не визнав, та зазначає, що з метою приведення договору оренди від 30.09.2009 року у відповідність до діючого законодавства України, між сторонами за договором укладено і підписано додаткову угоду № 1, яка набула чинності у день її підписання. Позивачем додаткова угода підписана без будь-яких претензій чи зауважень до змісту. Ніяких дій, що вводили б позивача в оману при укладанні та підписанні спірної додаткової угоди з боку Фонду майна Автономної Республіки Крим не було. Посилання позивача на оманливі дії балансоутримувача до уваги прийняте бути не може, оскільки балансоутримувач не є стороною в договорі.

Позивач з засідання суду не з'являється, про слухання справи повідомлений належним чином.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір укладається на основі вільного волевиявлення сторін, після досягнення ними згоди по всіх істотних умовах.

Згідно п. 1.1 договору оренди нерухомого майна, що належить Автономній Республіці Крим від 30 вересня 2009 року Орендодавець (Фонд майна Автономної Республіки Крим) на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 18.09.2009 року № 619 «Про затвердження протоколу від 14.09.2009 № 2 засідання конкурсної комісії на право оренди - нежитлового приміщення площею 148,1 кв.м. в цокольному поверсі будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург 11а» передає, - нежитлові приміщення площею 148,1 кв.м. в цокольному поверсі будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург 11а, що знаходиться на балансі Кримської Республіканської установи «Науково-методичний центр культури, мистецтва та народної творчості» (Майно), а Орендар (ПП «Фірма «ВЕЛ») приймає його у строкове платне користування за актом приймання-передачі.

Згідно п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженою постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.1198 № 274-2/98 (зі змінами та доповненнями), та становить без ПДВ за базовий місяць оренди серпень 2009 року - 7216,70 грн., у тому числі: 30% - 2165,01 грн. (Балансоутримувачу), 70% - 5051,69 грн. (до бюджету Автономної Республіки Крим).

Згідно п. 3.6 договору орендна плата перераховується Орендарем щомісяця, не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, у розмірі:

30 % орендної плати та ПДВ на повну суму - Балансоутримувачу - Кримській республіканській установі «Науково-методичний центр культури, мистецтв та народної творчості - код ЄДРПОУ 02219547, банк отримувача - УДК в АРК м. Сімферополь, р/р 3541101001332, МФО 824026;

70 % орендної плати - до бюджету Автономної Республіки Крим, код ЄДРПОУ 23896447, банк отримувача - Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, р/р 33210870700001, МФО 824026, код платежу 22080400.

Згідно п. 10.1 договору договір укладено терміном на 2 роки 364 дні, діє з 30.09.2009 року до 28.09.2012 року.

Згідно п. 10.2 договору умови цього договору зберігають чинність протягом усього терміну дії, а також у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.

Згідно акту приймання-передачі від 30 вересня 2009 року позивачем отримано нежитлові приміщення площею 148,1 кв.м. в цокольному поверсі будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург 11-а.

Згідно додаткової угоди № 1 від 30 травня 2011 року до договору оренди нерухомого майна,що належить Автономній Республіці Крим від 30.09.2009 року з Приватним підприємством «ВЕЛ»:

Пункт 3.1. Договору викласти у наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.11.1998 за №274-2/98 (зі змінами та доповненнями) та згідно з пунктом 3 розділу II збільшується орендна ставка у 1.5 рази. Базова орендна плата (без ПДВ) за базовий місяць перерахунку орендної плати: квітень 2011 року 32065,02 грн., у тому числі:70% до бюджету Автономної Республіки Крим - 22445,51 грн., 30% Балансоутримувачу - 9619,51грн. (Додаток № 1 до додаткової угоди № 1).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за першій місяць перерахунку травень 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць квітень 2011 р на індекс інфляції за травень 2011 р.

Згідно з пунктом 7-1 розділу III Методики розрахунку, розподілу та порядку використання плати за оренду (суборенду) майна, що належить Автономній Республіці Крим, затвердженої постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19.11.1998 за №274-2/98 (зі змінами та доповненнями) додатково отримана орендна плата за оренду нерухомого майна яке відноситься к об'єктам культурної спадщини національного та місцевого призначення використовується виключно на охорону, утримання та ремонт об'єкта культурної спадщини.

Ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання та діє протягом терміну дії договору оренди.

Розрахунок Орендної плати, що є невід'ємним додатком до цієї додаткової угоди № 1, вводиться в дію з 01.05.2011.

Додаткова угода № 1, що є невід'ємною частиною Договору оренди від 30.09.2009 року.

Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, при цьому виходить з наступних обставин:

Позивач обґрунтовує позов тим, що він був введений відповідачем в оману, яку представник позивача не могла розгледіти внаслідок її плохого фізичного та психічного стану, а саме - представник відповідача в договорі показав суму 9619,51 грн., та сказав, що це сума орендної плати, а в договорі зазначена сума орендної плати вказана у розмірі 32 056,02 грн.

Однак, зазначена обставина позивачем не доведена.

Більш того, відповідач щодо введення в оману заперечує.

При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 35 ГПК України неможливість надання доказів не є обставиною, яка звільняє від доведення.

Більш того, не може бути прийняте до уваги посилання на те, що керівник позивача знаходився у поганому фізичному та психічному стані.

Так, якщо у керівника позивача був поганий фізичний та психічний стан, то він повинен був знаходитьсь на лікарняному.

Якщо лікарі не надали керівнику позивача лікарняний, значить стан його здоров'я дозволяє працювати.

Підстава щодо виставлення рахунків балансоутримувачем не є обґрунтованою.

Тобто, із обґрунтування позову вказаною обставиною незрозуміло, яким чином це вплинуло на оману щодо підписання додаткової угоди.

Необгрунтований позов не може бути задоволений.

При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може бути засноване на припущенні.

Також необхідно відмітити, що суд, виходячи із закріпленого ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності стоін, не має права з власної ініціативи обґрунтовувати вимоги за позивача.

Більш того, обґрунтування позовних вимог за ініціативою суду буде грубим порушенням Конституції України, та прав інших учасників процесу, оскільки вони вправі знати про підстави позову та заперечувати щодо них.

Більш того, якщо балансоутримувач ввів позивача в оману, щодо вказаної обставини відповідачем повинен бути балансоутримувач, однак, вимоги позивачем до нього не заявлені.

Також необхідно відмітити, що неуважність сторони, незнання нею законодавства або неправильне його тлумачення не може вважатися поважною причиною, що також відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

Також необхідно відмітити, що залучення іншого відповідача згідно ст. 24 ГПК України є правом суду, а не обов'язком.

Тобто, використовуючи надане законом суду право не залучати іншого відповідача у даному випадку, суд процесуального законодавства не порушує.

При цьому також необхідно відмітити, що відсутні обставини для скасування чи зміни рішення з цієї обставини, оскільки при його прийнятті суд матеріального та процесуального законодавства щодо вказаної обставини не порушує.

Більш того, таке залучення за ініціативи суду буде грубим порушенням закріпленого в ст. 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін.

Згідно ст. 8 Конституції України вона має вищу юридичну силу та її норми є нормами прямої дії.

Ст. 54 ГПК України передбачено, що відповідача визначає позивач.

Таким чином, по тим підставам позову, якими він обґрунтовується, позов задоволений бути не може, та, відповідно, у позові відмовляється.

Також необхідно відмітити, що згідно статті 22 ГПК України позивач вправі змінити підставу позову лише до початку розгляду справи по суті.

Окрім цього, частиною 2 статі 36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Однак, додані до позову копії документів, якими позов обґрунтовується, не засвідчені належним чином.

Так, на копіях документів, доданих до позовної заяви відсутнє прізвище та посада особи, яка засвідчила копії.

Тобто, копії засвідчені невідомою особою з невідомими повноваженнями.

При цьому необхідно відмітити, що рішення суду не може засновуватись на припущенні. Тобто, оскільки особа, що засвідчила копії, не вказана, суд не має права припускати таку особу.

Таким чином, існує декілька обставин, кожна із яких є самостійною підставою для відмови у позові.

Посилання позивача на те, що він не досяг згоди відповідача на зміну умов договору, не має правового значення, оскільки це може стосуватись вимоги про зміну договору, та не може відноситись до вимог щодо визнання додаткової угоди недійсною.

Обставин для відшкодування судових витрат згідно ч. 5 статті 49 ГПК України не існує.

Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 605 від 22 травня 2012 року на суму 1094,00 грн.

Зайво сплачені судові витрати підлягають поверненню позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується в розмірі одного розміру мінамільної заробітної плати.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» мінімальну заробітну плату з 01.01.2011 року встановлено в розмірі 1073 грн.

Позов подано до суду 23 травня 2012 року.

Тоді як позивачем сплачено судовий збір в сумі 1094,00 грн.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в сумі 21,00 грн. згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Необхідно також зазначити, що статтею 10 Закону України «Про судовий збір» (Прикінцеві та перехідні положення) статтю 47 ГПК України (згідно з якою при поверненні судових витрат видавався наказ чи довідка) - виключено. Згідно листа Державної судової адміністрації України (від 08.02.2012 року № 11-697/12) Кошти, помилково або надміру сплачені для оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах та державного мита, пов'язаного з розглядом судових справ повертаються органом Державної казначейської служби України, до якої вони були зараховані, при наявності рішення суду про їх повернення та відповідно до статей 18 - 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 10.07.2012 року.

На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повернути Приватному підприємству «Фірма «ВЕЛ» із Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 21,00 грн.

Суддя В.І. Гайворонський