Рішення

від 11.07.2012 по справі 17/5005/4149/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.12р. Справа № 17/5005/4149/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Портал ЮК", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Степ", с. Єлізаріве Солонянського району Дніпропетровської області

про стягнення 7 194,83 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Бабаскін В.В., довір. б/н від 20.04.12р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Портал ЮК" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Степ" (далі - відповідач) суму 6 264,36 грн. основного боргу, 90,61 грн. пені, 318,21 грн. 3% річних, 521,65 грн. інфляційних, а всього 7 194,83 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов'язань по договору оренди землі від 15.01.09р.

Відповідач, втретє, у судове засідання не з'явився. В той же час, останній належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи (свідченням чого є документи долучені до матеріалів справи), але не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і не направив свого представника у призначене судове засідання.

Зважаючи на те, що відповідач мав всі можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень за їх наявності, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

15.01.2009 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди землі (далі - Договір), у відповідності з умовами якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку для введення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новопокровської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області та належить орендодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯЕ № 469875 (п. 1 Договору). В оренду передана земельна ділянка загальною площею 7,3940 га, у тому числі 7,3940 га ріллі, кадастровий номер 1225055400-02-016-0128 (п. 2 Договору), що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 10).

Відповідно до п. 4 Договору, строк дії цієї угоди встановлений на 5 років.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір зареєстрований у Солонянському відділі ДРФ ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 січня 2010 року за № 041013200063.

Пунктом 5 Договору встановлено, що орендна плата вносить орендарем у грошовій формі -3,142% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; нарахування орендної плати починається з 01.01.2009 р. і до кінця дії цього договору, що складає 2 541,47 грн. за календарний рік.

Орендна плата сплачується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в наступному порядку: до 20-го числа місяця, який слідує за звітним поточного року дії Договору (п. 7 Договору). Нарахування орендної плати здійснюється кожного місяця (п. 8 Договору).

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що відповідач зобов'язання по Договору в частині розрахунків за оренду спірної земельної ділянки не здійснив своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість орендаря перед позивачем за період з 01.01.2010 по 31.03.2012 складає 6 264,36 грн.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Положеннями ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити інфляційні і річні за весь час прострочення. Зобов`язання з оплати інфляційних та річних не обумовлено вимогою кредитора, а існує протягом всього часу прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи допущення з боку відповідача порушення строків розрахунків за оренду, позивачем на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано на основну заборгованість відповідача за період з лютого 2010 року по березень 2012 року суму 521,65 грн. інфляційних, а також за період з 21.01.10р. по 31.03.12р. суму 318,21 грн. 3% річних.

Перевіривши здійсненні позивачем нарахування розміру інфляційних та 3% річних, за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи «Законодавство», господарський суд визнає їх обґрунтованими частково та задовольняє інфляційні у сумі 521,65 грн., а 3% річних у сумі 128,80 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до п. 10 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цією угодою, справляється пеня у розмірі 0,001% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 90,61 грн. за період прострочення з 21.01.2011 року по 31.03.2012 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку позивача, нарахування пені здійснювалось у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожен день прострочення, в той час, як Договором встановлений розмір пені 0,001%.

Крім того, при розрахунку пені позивачем не враховано, що 01.04.2011 було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача № 5005/4175/2011 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

12.09.2011 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області провадження у справі про банкрутство відповідача № 5005/4175/2011 припинено.

Так, господарський суд перевіривши нарахування заявленої позивачем пені з врахуванням названої вище дії мораторію в задоволенні щодо стягнення розміру 90,61 грн. пені відмовляє за безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Степ" (52433, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Єлізаріве, вул. Центральна, 9; ЄДРПОУ 35112158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Портал ЮК" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; ЄДРПОУ 34823821) суму 6 264,36 грн. (шість тисяч двісті шістдесят чотири грн. 36 коп.) основного боргу, 128,80 грн. (сто двадцять вісім грн. 80 коп.) 3% річних, 521,65 грн. (п'ятсот двадцять одна грн. 65 коп.) інфляційних, 1 546,86 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок шість грн. 86 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог -відмовити .

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров