Рішення

від 04.07.2012 по справі 5011-13/7239-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/7239-2012 04.07.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Медіа"

про стягнення 68 576,17 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача: Куликовський Є.О. -дов. № 05-12 від 01.05.2012

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 04.07.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Медіа" про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2012 року порушено провадження у справі 5011-13/7239-2012, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 04.07.2012.

04.07.2012 року в судове засідання з'явився представник позивача, на виконання вимог ухвали суд надав витребувані документи по справі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, поважних причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання .

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" (надалі -позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Медіа" (надалі -відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 18/08 від 18.08.2011 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити плазмові телевізори LG 50 pv 350 у кількості 5 одиниць.

Згідно п. 3.2 Договору, розрахунки за Договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, в порядку 100% передоплати загальної вартості товару з моменту отримання від продавця рахунку фактури.

Як передбачено п. 4.2 Договору, строк передачі товару складає 10 календарних днів з моменту отримання від покупця попередньої оплати за Договором.

Судом встановлено, що на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № 0000007 від 18.08.2011 року на виконання умов Договору позивачем було перераховано грошові кошти на поточний рахунок відповідача в розмірі 54 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 330 від 18.08.2011 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором щодо поставки оплаченого відповідачем товару не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 54 500,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору мирним шляхом позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № б/н від 21.12.2012 року з вимогою повернення сплачених відповідачу за Договором грошових коштів.

Проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.

Зважаючи на викладене позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення заборгованості.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до п. 1 ст. 693 ЦК України договором купівлі-продажу може бути встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем 54 500,00 грн., суд вважає належним чином доведеним та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 54 500,00 грн. суми основного боргу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 4 212,00 грн. пені та 3 812,00 грн. штрафу.

Згідно п. 9.3 Договору, у разі порушення строку передачі товару продавець виплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 % від суми вартості не переданого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів продавець додатково сплачує покупцеві штраф у розмірі 7% від вартості не поставленого товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок розміру пені, з урахуванням ст. 232 ГК України та ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та штрафу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 4 212,00 грн. пені та 3 812,00 грн. штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу та пені, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 602,17 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 602,17 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 599,50 грн.

Крім того, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 10% від суми заборгованості за користування грошовими коштами позивача, а саме 5 450,00 грн.

Згідно п. 6.3 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної поставки товару, неналежної кількості та/або ненадання товару у строк, передбачений Договором, продавець зобов'язується повернути сплачені покупцем грошові кошти за товар у повному розмірі протягом 5 календарних днів. При цьому, якщо кошти не будуть повернені покупцю в зазначений строк, продавець зобов'язується сплатити покупцю 10% від неповернутої суми за користування його грошовими коштами, за весь період користування.

Суд погоджується з розрахунком позивача та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 10% від суми заборгованості за користування грошовими коштами позивача, а саме 5 450,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 54 500,00 грн. основного боргу, 4 212,00 грн. пені, 3 812,00 грн. штрафу, 5 450,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги в частині стягнення 602,17 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 599,50 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Медіа" (01103, м. Київ, вул.. Драгомирова, 10/10, кімната 61, код ЄДРПОУ 35692410) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" (83001, м. Донецьк, вул.. Університетська, б. 2а, офіс 304, код ЄДРПОУ 30075981) 54 500,00 грн. основного боргу, 4 212,00 грн. пені, 3 812,00 грн. штрафу, 5 450,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 599,50 грн. інфляційних втрат, 1609,44 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 06.07.2012