Рішення

від 09.07.2012 по справі 5011-36/6899-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/6899-2012 09.07.12

За позовом Полку спеціального підрозділу міліції охорони «Титан»Управління

Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МХОСТ ДЦ»

про стягнення 38 093, 64 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача : Колісник О.М. -по дорв. №24/24-268/Т від 07.05.2012р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Полку спеціального підрозділу міліції охорони «Титан»Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МХОСТ ДЦ»38 093, 64 грн., із яких: 33 840,00 грн. основний борг по договору №194-Д/2011/Т від 01.09.2011р., 4 253, 64 грн. -пені за прострочку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2012 порушено провадження у справі № 5011-36/6899-2012 та призначено її до розгляду на 25.06.2012р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представник відповідача, розгляд справи було відкладено на 09.07.2012р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та зважаючи на відсутність будь-яких клопотань з його боку, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

В судовому засідання 09.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.09.2011 р. між Полком спеціального підрозділу міліції охорони «Титан»Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МХОСТ ДЦ»(надалі відповідач) був укладений договір №194-Д/2011/Т про надання послуг охорони.

Відповідно до п. .1 1 відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов'язання з забезпечення охорони громадського порядку на об»єкті, що вказаний в дислокації.

В дислокації визначено об»єкт за адресою: м. Київ, вул.. Червоноармійська, 124, оф. 3..

Відповідно до п. 2.2 договору оплата послуг відповідно до визначених тарифів та кількості годин здійснюється щомісячно, на умовах попередньої оплати, не пізніше 05-го числа поточного місяця на підставі отриманого відповідачем рахунку.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено повністю вартість наданих послуг по охороні за вересень 2011 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 33 840 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата послуг відповідно до визначених тарифів та кількості годин здійснюється щомісячно, на умовах попередньої оплати, не пізніше 05-го числа поточного місяця на підставі отриманого відповідачем рахунку.

В матеріалах справи наявний підписаний та скріплений печатками обох сторін договору акт здачі прийняття робіт (надання послуг) за вересень 2011 року №000000521 від 30 вересня 2011 року на суму 33 840,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.2 договору сторони визначили, що оплата за послуги охорони відповідно до визначених тарифів та кількості годин здійснюється щомісячно, на умовах попередньої оплати, не пізніше 05 -го числа поточного місяця на підставі отриманого відповідачем рахунку.

При розгляді справи судом встановлено, що позивач не направляв на адресу відповідача рахунок на оплату послуг за вересень 2011 року на суму 33 840, а 01.12.2011р. направив на адресу відповідача претензію за № 24/24-530 від 01.12.2011р. з вимогою сплатити борг в сумі 33 840 грн. Дану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 33 840,00 грн. підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату послуг охорони відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті вартості наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.3 договорів та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за розрахунком суду за період з 20.12.2011р. по 31.0.12012р. (з моменту направлення претензії з урахуванням поштового пробігу) становить 330 грн. 98 коп. В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені необґрунтовані, оскільки позивачем не надано доказів направлення на адресу відповідача рахунку на сплату послуг за вересень 2011року.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МХОСТ ДЦ»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 124, оф. 3, код ЄДРПОУ 37166205) на користь Полку спеціального підрозділу міліції охорони «Титан»Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві (03065, м. Київ, вул. Чумака, 8-А, код ЄДРПОУ 37593420) 33 840 грн. 00 коп. основного боргу, 330 грн. 98 коп. пені за прострочку платежу, 1 443 грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

10.07.2012р.