Рішення

від 05.07.2012 по справі 5011-3/8222-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/8222-2012 05.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром»

До Спільного Українсько-Бельгійського підприємство у формі Товариства з

обмеженою відповідальністю «Велес»

Про стягнення 185 119,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Максименко І.О. -по дов. № б/н від 11.06.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром»про стягнення з Спільного Українсько-Бельгійського підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»126 109,00 грн. боргу по орендній платі, 59 992,91 грн. пені, 2 017,74 грн. -3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди приміщень № 04/01 від 04.01.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/8222-2012 та призначено її до розгляду на 05.07.2012.

Позивач в судовому засіданні 05.07.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 05.07.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.06.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала суду надсилалась відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві : м. Київ, просп.. Миру, 15, офіс 201, яка згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 05.07.2012 є юридичною адресою відповідача, а також за адресою м. Київ, вул.. Алма-Атинська, 74.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Оскільки, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

04.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром»(орендодавець) та Спільним Українсько-Бельгійського підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»(орендар) було укладено договір оренди приміщень № 04/01 (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове користування наступні нежилі приміщення : (утеплений ангар -виробниче-складське приміщення) та вбудоване нежиле (офісне приміщення), далі об'єкт оренди за адресою м. Київ, вул. Червоноткацька, 82.

Згідно п. 1.1.2. договору загальна площа орендованих приміщень складає 1072 кв. м. (з яких 1056 кв. м. -складське приміщення та 16 кв. м. -офісні приміщення).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди у період з 01.11.2011 по 31.05.2012, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 126 109,00 грн. та за неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань нарахована пеня в розмірі 56 992,91 грн. та 3% річних в сумі 2 017,74 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 5.1. договору об'єкти оренди повинні бути передані орендодавцем та прийняті орендарем не пізніше 04.01.2010 на підставі акту прийому-передачі, підписання якого свідчить про фактичну передачу їх в оренду.

На підставі акту приймання-передачі від 04.01.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування приміщення загальною площею 1072 кв. м., розташовані за адресою : м. Київ, вул. Червоноткацька, 82.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 9.1. договору термін оренди складає дванадцять місяців з 04.01.2010 по 03.01.2011 включно.

Положеннями статті 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення не бажання договірних правовідносин не подано.

Пункт 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п. 3.1. договору орендна плата за користування об'єктом оренди 25 000,00 грн. за один місяць оренди.

Додатковою угодою від 26.09.2011 сторонами внесено зміни до п. 3.1. договору визначивши розмір орендної плати у період з 01.10.2011 по 31.12.2011 на місяць в сумі 12 000,00 грн.

Пунктом 3.2. договору визначено, що орендна плата сплачується помісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа поточного місяця, про що складається відповідний акт.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1.2. договору орендар зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати у період з листопада 2011 по травень 2012 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем та становить 126 109,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі 126 109,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.6. договору передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів та інших платежів пов'язаних з орендною, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.2. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендні платежі щомісяця до 15 числа наступного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.6. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за розрахунками суду із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ на суми боргу та періоди зазначені позивачем становить 4 486,36 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 486,36 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині ж розміру пені в сумі 52 506,55 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 2 017,74 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками суду 3% річних на зазначені позивачем суми боргу та періоди нарахування становить 888,65 грн., а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. В частині нарахування 3% річних в сумі 1 129,09 грн. в позові слід відмовити, оскільки нараховані з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного Українсько-Бельгійського підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес»(м. Київ, просп. Миру, 15, офіс 201, код ЄДРПОУ 21653611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхімпром»(м. Київ, вул. Червоноткацька, 59, код ЄДРПОУ 32913970) 126 109 (сто двадцять шість тисяч сто дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 4 486 (чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 36 коп. пені, 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 65 коп. -3% річних, 2 630 (дві тисячі шістсот тридцять) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова

Рішення підписано 11.07.2012.