ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Справа № 5011-13/3633-2012 03.07.12
За позовом Прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю " Будекосервіс"
про розірвання договору
Головуючий суддя Курдельчук І.Д.
Суддя Спичак О.М.
Суддя Шаптала Є.Ю.
Представники:
Прокурор Лищук В.С. -посв. № 384 від 24.11.2011 р.
від позивача Кохан А.І. -дов. № 225-КР-770 від 14.05.2012 р.
від відповідача Єфімов М.А. -дов. № б/н від 21.05.2012 р.
В судовому засіданні 03.07.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
Прокурор Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.12 порушено провадження у справі № 5011-13/3633-2012, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.04.12, сторони зобов'язано вчинити дії.
Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з необхідністю отримання доказів по справі.
22.05.2012 року в судовому засіданні представники сторін подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи.
Ухвалою суду від 22.05.2012 року було продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 14.06.12 для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Курдельчук І.Д. (головуючий), Спичак О.М., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою суду від 18.06.2012 року колегією суддів справу № 5011-13/3633-2012 року було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 03.07.2012 року.
В ході розгляду справи прокурор підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.
Представник позивача підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та також наполягав на задоволенні позову.
Відповідач проти позову заперечував та наполягав на відмові у його задоволенні з підстав викладених у відзиві та поясненнях.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
Статтею 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою для представництва органами прокуратури України у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.
За змістом ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор чи його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і така заява, згідно ст. 2 ГПК України, є підставою для порушення справи в господарському суді.
Відповідно до ч.2 п.5 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп\99, поняття "органом, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Прокурор Дарницького району міста Києва в своєму позові визначив інтереси держави, які зачіпає спір.
Прокурором пред'явлений позов на захист прав держави в особі Київської міської ради на земельну ділянку площею 1,12 га за адресою: вул.. Архітектора Вербицького у Дарницькому районі м. Києва.
Рішенням Київської міської ради № 414/1075 від 29.03.2007 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" було передано в оренду (строкове платне користування) на 5 років земельну ділянку загальною площею 1,12 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з об'єктами соціально-побутового обслуговування та паркінгами.
На підставі зазначеного рішення 14.06.2007 між Київською міською радою (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будекосервіс" (надалі - відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки № 357 (кадастровий номер 8000000000:90:158:0002), який зареєстровано в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.06.2007 за № 63-6-00419 у книзі записів державної реєстрації договорів (надалі - Договір).
24.01.2012 року Головним управлінням земельних ресурсів у відповідності до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м. Києва головним спеціалістом відділу контролю управління по контролю за використанням та моніторингу земель Більовським І.В. на підставі плану перевірок на І квартал 2012 року було проведено обстеження земельної ділянки за адресою: вул.. Архітектора Вербицького у Дарницькому районі м. Києва, про що складено акт обстеження земельної ділянки № 58/02 від 2401.2012 року.
Як зазначає прокурор, перевіркою виявлено, що орендарем не виконані зобов'язання щодо забудови земельної ділянки, на час обстеження зазначена земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням визначеним, визначеним рішенням Київради та договором оренди, на земельній ділянці розташовано автостоянку гараж, тимчасові споруди шино монтажу та авто мийки.
Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на п. 5.1 Договору щодо цільового використання земельної ділянки та п. 8.4 Договору та зазначав, що одним з обов'язків відповідача є обов'язок приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений Договором, та після підписання Договору та Акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору. Крім того, позивач зазначав про обов'язок відповідача завершити забудову земельної ділянки в строки встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору, а зважаючи на порушення позивачем умов Договору, відповідно до п. 11.5 Договору, наполягав на його достроковому розірваний.
Зважаючи на викладене, прокурор звернувся до суду з позовом з вимогою про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення її позивачу.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем та про повернення земельної ділянки задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно п. 8.4 Договору, одними з обов'язків орендаря є:
- приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений Договором, та після підписання Договору та Акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору;
- завершити забудову земельної ділянки в строки встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору.
Відповідно до п.11.5 Договору, Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 Договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва №17/102 від 27.03.08 встановлено, що ТОВ "Будекосервіс" на земельній ділянці по вул. Ар.Вербицького (кадастровий номер -8000000000:90:158:0002), переданій в орендне користування ТОВ «Будекосервіс», фактично знаходиться нерухоме майно (будівлі та металеві конструкції) та автостоянка, що суперечить умовам договору оренди від 14.06.2007, укладеному між Київської міської радою та відповідачем ТОВ «Будекосервіс». Визнано майно, що розташоване на земельній ділянці за адресою: вул. Архітектора Вербицького у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер -8000000000:90:158:0002), самочинно побудованими. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» код 34480636) знести самовільно збудоване майно, що розташоване на земельній ділянці за адресою: вул. Архітектора Вербицького у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер -8000000000:90:158:0002), та привести земельну ділянку в стан придатний для її цільового використання. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс»код 34480636) демонтувати автомобільну стоянку, що розташована на земельній ділянці за адресою: вул. Архітектора Вербицького у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер -8000000000:90:158:0002).
З аналізу судових рішень у справі господарського суду міста Києва №36/145-2/214 вбачається, що земельна ділянка за адресою: вул. Архітектора Вербицького у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер -8000000000:90:158:0002) передана з обтяженнями, з огляду на таке.
"14.12.1989 ГО «Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів»отримала право користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №1106, яким було вирішено «Передати до 01.01.1990 р. всі відкриті автостоянки виробничого підприємства гаражного та технічного обслуговування міської ради добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР»на баланс районних рад добровільного товариства «Автомотолюбитель УРСР»за територіальною приналежністю згідно з додатком». Згідно додатку серед іншого передбачена і автомобільна стоянка № 41.
Протягом 1989 - 1992 років назва добровільного товариства «Автолюбитель УРСР»декілька разів змінювалась. 26 листопада 1992 року - було зареєстровано чергові зміни в назву об'єднання в результаті яких була зареєстровано нову назву - Громадська організація «Всеукраїнська спілка автомобілістів».
Через зміну назви головної організації, були змінені і назви місцевих осередків, зокрема, у місті Києві назва місцевої організації була змінена на Київську міську організацію Всеукраїнської спілки автомобілістів.
У 1995 році - Київською міською організацією Всеукраїнської спілки автомобілістів з метою оформлення безстрокового права користування земельної ділянки було виготовлено та погоджено Технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування Київської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів по автостоянці № 41 по вул. Архітектора Вербицького, 1 (т.2 а.с.59).
В 2004 р. керівництвом ГО «Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів»було проведено позачергові конференції з порушенням встановленої Статутом громадської організації та чинного на той час законодавства України процедури їх проведення щодо порядку скликання позачергових конференції та ухвалення ними рішень.
Як свідчать матеріали справи, результатом протиправної діяльності керівництва ГО «Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» стало припинення даної організації і створення замість неї нової, а саме: ГО «Київська міська спілка автомобілістів».
Відповідача було включено в Статут, п. 1.1 Статуту згідно якого було визначено Відповідача як правонаступника у майнових та немайнових правах ГО «Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів», що і надало можливість Відповідачу деякий час зазначати, що саме він є користувачем автомобільної стоянки № 41, як правонаступник ГО «Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів».
Рішенням від 13.10.2008 по справі № 6/279 у судовому порядку дане положення статуту було визнане незаконним за позовом ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів»до ГО «Київська міська спілка автомобілістів»про визнання частково недійсним статут. Згідно резолютивної частини рішення було визнано недійсним абзац 1 п. 1.1 статуту громадської організації «Київська міська спілка автомобілістів»в редакції від 19.01.2007 р., яким визначено, що громадська організація «Київська міська спілка автомобілістів»є правонаступником у майнових, немайнових та інших правах Київської міської організації Всеукраїнської спілки автомобілістів, яка була самостійною юридичною особою, зареєстрованою Київською міською державною адміністрацією 29.04.1993 р. (свідоцтво № 10), і припинило свою діяльність шляхом перетворення (реорганізації) та внесення термінологічних змін у назву.
Дане Рішення Господарського суду м. Києва № 6/279 від 13.10.2008 р. було залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 р. та постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2009 р., а Верховним Судом України було відмовлено ГО «Київська міська спілка автомобілістів»у відкритті касаційного провадження.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що ГО «Київська міська спілка автомобілістів»не є належним відповідачем по справі № 36/145-2/414 тому, що земельна ділянка на якій розташоване майно яке є предметом спору ніколи не було в користуванні ГО «Київська міська спілка автомобілістів», а отже Відповідач ніколи нічого на ній не будував та не може нести відповідальність за те, що невстановлені судом особи збудували на ній нерухоме майно.
Земельна ділянка на якій розташоване майно, яке було визнане самочинно побудованим, була в користуванні у ГО «Київська міська організація Всеукраїнська спілка автомобілістів»на правах оперативного управління, як у територіального осередку ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів».
В матеріалах справи міститься акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А4327/46 від 26.12.2007, в якому зазначено, що станом на 26.12.2007 на вищезазначеній земельній ділянці розміщено автостоянку ГО „Київська міська спілка автомобілістів" , що є порушенням ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення тобто, використання земель не за цільовим призначенням. Суд першої інстанції прийняв даний акт як доказ того, що ГО „Київська міська спілка автомобілістів" є належним відповідачем по справі, оскільки фактично користувалась земельною ділянкою, для організації та облаштування автомобільної стоянки.
Колегія суддів вважає, що даний акт не є достатнім доказом того, що стоянка та споруди які на ній знаходяться облаштована саме ГО „Київська міська спілка автомобілістів".
Частиною 1 ст. 376 ЦК України визначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Вказана норма стосується лише нерухомого майна. Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належить земельні ділянки, а також об'єкти , розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
В матеріалах справи відсутні докази, про те, чи є спірні у справі споруди об'єктами нерухомості і взагалі , про які споруди йдеться.
Позивач в позовній заяві зазначав, що спірне майно є самочинним будівництвом, та заявив вимоги про застосування до нього наслідків, передбачених ч. 4 ст. 376 ЦК України.
Згідно з цією нормою якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно особою, яка здійснила (здійснює самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом при розгляді справи не встановлено обставини щодо відповідності спірного майна поняттю самочинного будівництва та наявності підстав для застосування ч.4 ст. 376 ЦК України.
Окрім того, судом не встановлювалась особа, яка ці споруди створила. З огляду на викладене заслуговують на увагу доводи апелянта, стосовно того, що відповідач по справі, а саме ГО „Київська міська спілка автомобілістів" не був користувачем спірної земельної ділянки та не здійснював будівництва. Скаржник зазначає, що спірна земельна ділянка знаходилась в користуванні на праві оперативного управління ГО „Київська міська організація Всеукраїнська спілка автомобілістів", як територіального осередку ГО „Всеукраїнська спілка автомобілістів". При цьому скаржник вказує, що ГО „Київська міська організація Всеукраїнської спілки автомобілістів" ліквідована у 2005 році."
Названі рішення прийняті судом в порядку ст.35 ГПК України.
Висновки відповідача, що автомобільна стоянка, забудова гаражним комплексом і житлова забудова є тотожними поняттями в цілях землекористування за цільовим призначенням спростовуються вищенаведеним.
Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1631 від 25.11.2008 року «Про призупинення будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-побутового обслуговування та паркінгами на вул.. Архітектора Вербицького, 1 у Дарницькому районі»було призупинено будівництво житлових будинків з об'єктами соціально-побутового обслуговування та паркінгами на вул.. Архітектора Вербицького, 1 у Дарницькому районі з метою проведення державної експертизи з питань техногенної безпеки проекту будівництва згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 767 від 20.08.2008 року.
Отже, зважаючи на те, що Договір оренди земельної ділянки від 14.06.2007 року було укладено строком на 5 років, а станом на час проведення Головним управлінням земельних ресурсів перевірки та складання Акту обстеження земельної ділянки, а саме 24.01.2012 року, забудова спірної земельної ділянки була заборонена Київською міською державною адміністрацією у зв'язку з проведенням державної експертизи, відповідач не мав змоги виконати вимоги п. 8.4 Договору щодо завершення забудови земельної ділянки в строки встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору.
Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність порушень відповідачем умов Договору, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки № 357 (кадастровий номер 8000000000:90:158:0002), площею 1,12 га на вул. Архітектора Вербицького у Дарницькому районі м. Києва задоволенню не підлягають як безпідставні та необґрунтовані.
Оскільки вимога про розірвання договору визнана такою, що не підлягає задоволенню, то похідна від неї - про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу з підстав розірвання договору є також такою, що не підлягає задоволенню.
При цьому господарський суд звертає увагу на таке
Відповідно до ч. 2 ст. 759 і ч. 2 ст. 792 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди), а відносини по найму (оренді) земельної ділянки регулюються законом. Частиною 6 ст. 93 ЗК України також передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі" термін дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. В силу ч. 1 ст. 31 цього закону договір оренди землі припиняється, зокрема, у випадку закінчення строку, на який він був укладений.
Щодо поновлення договору оренди земельної ділянки Закон України "Про оренду землі" містить положення, які не є тотожними відповідним нормам ЦК України і ГК України.
Стаття 33 зазначеного закону передбачає, що після закінчення строку, на який був укладений договір оренди землі, орендар, що належним образом виконував свої обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У випадку поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У випадку, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Тобто, цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки у випадку відсутності заперечень сторін, а лише визначено, що в цьому випадку договір підлягає поновленню.
До того ж, згідно п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі, надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні сесії ради, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій або бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, що здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин є ухвалення рішення сесією ради.
Як встановлено в судовому засіданні Договір оренди земельної ділянки від 14.06.2007 року було укладено строком на 5 років і зареєстрований 22.06.07, радою рішення про поновлення договору від 14.06.07 не приймалося. За таких обставин, укладений сторонами договір оренди земельної ділянки від 14.06.07 не міг бути поновлений автоматично на попередніх умовах. З врахуванням вищевикладеного, термін дії договору оренди земельної ділянки від припинився 22.06.12.
Отже, на час вирішення даного спору припинив дію договір оренди земельної ділянки № 357 (кадастровий номер 8000000000:90:158:0002), який зареєстровано в Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 22.06.2007 за № 63-6-00419 у книзі записів державної реєстрації договорів враховуючи строки на який його було укладено, за відсутності волі про його поновлення( продовження).
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, позов подано Прокурором Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради.
В силу п.11 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.
Керуючись ст.ст. 22, 29, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя Курдельчук І.Д.
Суддя Спичак О.М.
Суддя Шаптала Є.Ю.
дата складення 07.07.2012
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 03.07.2012 |
Оприлюднено | 24.07.2012 |
Номер документу | 25159075 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Курдельчук І.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні