Рішення

від 20.06.2012 по справі 5016/553/2012(7/43)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 5016/553/2012(7/43)

м. Миколаїв

За позовом: Миколаївської обласної спілки споживчих товариств, 54001, м.Миколаїв, вул. Велика морська, 49

До відповідача: Очаківського районного споживчого товариства, 57550, Миколаївська область, Очаківський район, с.Куцуруб, вул. Очаківська, 118

Про: визнання права власності.

Суддя Семенчук Н.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Мачула О.М. дов. №01-01/680 від 19.09.2011 року.

Від відповідача: Колесник І.І. -керівник.

СУТЬ СПОРУ: Миколаївська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду з позовними вимогами про визнання права власності на нежитлову будівлю магазину "Госптовари" загальною площею 263 кв.м., що розташована за адресою: Миколаївська область, м.Очаків, вул.Луначарського, буд.32-Р-1, за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує на добросовісному, безперервному (з 2000 року), відкритому, володінні та користуванні спірним майном, що на його думку, є підставою для визнання за ним права власності на це майно за набувальною давністю. При цьому, позивач вказує на те, що спірне майно перебуває на його балансі. Позов обґрунтований приписами статей 334, 344, 392 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судовому засіданні та в поясненнях № 58 від 19.06.2012 року зазначає що позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти визнання права власності Миколаївської Облспоживспілки на предмет спору не заперечує з наведених у позовній заяві позивачем підстав. Вказує на те, що з моменту підписання договорів купівлі-продажу зазначеної будівлі в грудні 2000р. та передачі її на баланс Облспоживспілки Очаківське РСТ не зверталось у встановленому законом порядку з заявами про витребування спірного майна, в тому числі з відповідним позовом до господарського суду, і не має наміру робити це в майбутньому. Пояснює, що на момент підписання угод про відчуження магазину «Госптовари»в грудні 2000р. у Облспоживспілки не могло бути будь-яких підстав для сумнівів у тому, що вказане майно не належить Очаківському РСТ тому Облспоживспілка 28.12.2000р. добросовісно заволоділа зазначеним майном і до цього часу відкрито, вільно і безперешкодно володіє та користується вказаною будівлею магазину шляхом здачі її в оренду різним особам для здійснення господарської діяльності. Відповідач зазначає, що Очаківське РСТ з початку 2001 р. по теперішній час не має доходів та не несе ніяких витрат, пов'язаних з утриманням та експлуатацією будівлі магазину, в тому числі ремонтом, оплатою комунальних послуг (користування електроенергією, водопостачання, водовідведення, газопостачання, вивіз сміття). Вказує на те, що будівництво даного магазину здійснювалось Очаківським РСТ на земельній ділянці, що знаходилась у безпосередньому володінні Очаківського ринку, який в свою чергу був і є до нинішнього часу підприємством Миколаївської облспоживспілки, оскільки всі перелічені організації входили в одну систему споживчої кооперації, зокрема, до Миколаївської обласної спілки споживчих товариств, будь-яких питань щодо попереднього оформлення земельної ділянки на Споживче товариство ні на момент будівництва та прийняття його в експлуатацію, ні на момент передачі магазину Облспоживспілці за борги перед третіми організаціями системи кооперації (УТБ, «Облкооплісгоспторг»), не виникало. Відповідач зазначає, що на даний час Очаківське РСТ відповідно до ст. 347 ЦК України готує заяву до БТІ про скасування держаної реєстрації свого права власності на будівлю магазину «Госптовари».

07.06.2012 року сторони звернулись до суду з заявою про затвердження мирової угоди № 01-01/320 від 06.06.2012 року, в якій зазначають, що в процесі розгляду справи судом сторони прийшли до наступного:

Позивач 28.12.2000р. добросовісно заволодів майном відповідача - нежитловою будівлею магазину «Госптовари»загальною площею 263 м 2 , розташованою за адресою: Миколаївська область, м.Очаків, вул.Луначарського, будинок № 32-Р-1, і до цього часу продовжує відкрито та безперервно володіти зазначеним нерухомим майном, що відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України є підставою для набуття права власності за набувальною давністю. З грудня 2000 р. спірне майно перебуває на балансі позивача. Станом на 1 січня 2012 р. його балансова вартість становить 38699,64 грн. Та просять суд затвердити мирову угоду наступного змісту:

«Миколаївська обласна спілка споживчих товариств набуває право власності на нежитлову будівлю магазину «Госптовари»загальною площею 263 м., що розташована за адресою: Миколаївська область, м. Очаків, вул. Луначарського, будинок № 32-Р-1, балансовою вартістю 38699,64 грн., на підставі частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України - за набувальною давністю».

Так, одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Заява сторін про затвердження мирової угоди судом відхиляється, оскільки вона не містить прав та обов'язків сторін щодо предмету позову, тобто за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України в судових засіданнях 07.04.2012 року та 22.05.2012 року оголошувались перерви.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

Спірна нежитлова будівля магазину "Госптовари" була побудована Очаківським районним споживчим товариством та прийнята в експлуатацію 30 грудня 1987 року про що Державною приймальною комісією 30.12.1987 року був підписаний акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту магазину "Госптовари".

Позивач зазначає,що станом на 01.10. 2000 року Очаківське районне споживче товариство мало заборгованість перед Універсальною торговою базою Миколаївської облспоживспілки та торгівельним підприємством позивача «Облкооплісгоспторг»за раніше відпущені товари. В свою чергу названі суб'єкти господарювання мали заборгованість перед Облспоживспілкою по внутрішньогосподарським розрахункам. Погашення боргових зобов'язань у розмірі 54634,72 грн. було зроблено без участі їх проміжних ланок: УТБ та ТП «Облкооплісгоспторг»шляхом передачі в кінці грудня 2000 року Очаківським РСТ безпосередньо на баланс Миколаївської облспоживспілки будівлі магазину «Госптовари»загальною вартістю 54634,72 грн.

Так, 28.12.2012 року між Очаківським РСТ та Миколаївською обласною спілкою споживчих товариств було укладено два договори продажу основних засобів, а саме про продаж Очаківським РСТ Миколаївській облспоживспілці нежитлової будівлі магазину "Госптовари" окремими частинами вартістю відповідно 26543,72 грн. та 28091 грн. Як вказує позивач необхідність оформлення продажу магазину саме двома окремими частинами (двома різними угодами) була викликана наявністю у відповідача боргів перед двома різними кредиторами, які в свою чергу були не тільки боржниками позивача, а й утвореним ним та підпорядкованими йому підприємствами.

На виконання вказаних договорів купівлі-продажу від 28.12.2000 року між відповідачем та позивачем були оформлені двосторонні акти прийняття-передачі будівлі магазину «Госптовари»і вказаний об'єкт нерухомості був знятий Очаківським РСТ зі свого балансу та поставлений на баланс Миколаївською облспоживспілкою, що підтверджується актами приймання-передачі основних засобів від 28.12.2000 року, бухгалтерською довідкою про перебування будівлі магазину на балансі позивача з четвертого кварталу 2000р., витягом із книги К-26 «Аналітичний облік основних засобів»Миколаївської облспоживспілки.

Представники сторін в судовому засіданні зазначають, що між позивачем та відповідачем фактично відбувся розрахунок по багатостороннім борговим зобов'язанням шляхом передачі майна (будівлі магазину) та заліку (списання) позивачем боргів відповідача перед третіми особами, які в свою чергу мали відповідні борги перед Облспоживспілкою.

Позивач вказує на те, що через відсутність у відповідача належним чином оформлених правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно нотаріальне чи будь-яке інше належне оформлення зазначених угод, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом про визнання їх дійсними чи права власності за позивачем з інших підстав, до прийняття та введення в дію з 1 січня 2004р. нового ЦК України було практично неможливим, оскільки відповідач отримав лише 18.02.2009 року свідоцтво про право власності на будівлю магазину, тобто позивач фактично (безтитульно) володів спірним майном. Таким чином Миколаївська облспоживспілка по суті була позбавлена можливості не тільки отримати судове рішення про визнання договорів купівлі-продажу від 28.12.2000р. дійсними через відсутність на момент їх укладення свідоцтва про право власності продавця на предмет угоди, а й укласти новий договір, посвідчити його нотаріально та здійснити державну реєстрацію, оскільки предмет угоди з 2000 року перебуває у позивача на балансі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в 2000 році добросовісно заволодів спірною нежитловою будівлею магазину "Госптовари" загальною площею 263 кв.м., що розташована за адресою: Миколаївська область, м.Очаків, вул.Луначарського, буд.32-Р-1 та продовжував відкрито, безперервно володіти нею. Позивач, вважаючи себе власником спірної будівлі укладав з іншими суб'єктами господарювання договори оренди магазину "Госптовари", відповідно до умов яких орендарі за власний рахунок здійснювали оплату спожитої електроенергії, послуг з водопостачання, водовідведення, газопостачання та вивезення побутових відходів, а також поточні ремонти приміщень. Рішенням Очаківської міськради від 03 вересня 2004р. № 20 було надано дозвіл на виконання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду саме Миколаївській облспоживспілці в м.Очаків, вул.Луначарського, буд. 32 для розташування Очаківського центрального ринку,площею 0,761 га. Рішенням Очаківської міськради від 15 грудня 2006р. № 23 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду. На виконання зазначеного рішення 1лютого та 12 лютого 2007 року між Очаківською міськрадою та Миколаївською облспоживспілкою були укладені два договори оренди земельних ділянок по вул. Луначарського, 32, в м.Очакові загальною площею 0,629 га., а 01.04.10р. - договір суборенди між Миколаївською обласною спілкою споживчих товариств і Підприємством споживчої кооперації КП «Очаківський ринок».

Предметом даного судового розгляду є вимога Миколаївської обласної спілки споживчих товариств заявлена до Очаківського районного споживчого товариства про визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю магазину "Госптовари" загальною площею 263 кв.м., що розташована за адресою: Миколаївська область, м.Очаків, вул.Луначарського, буд.32-Р-1.

При цьому, позивач посилається на те, що він упродовж встановленого законом строку безперешкодно, безперервно володіє та користується спірним майном, і це, на його думку, є підставою для визнання за ним права власності за набувальною давністю на спірне майно.

Так, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статті 328 цього ж Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Набуття права власності за давністю добросовісного володіння, унормоване приписами статті 344 Цивільного кодексу Украйни. Так, відповідно до приписів частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Наведена норма визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Так, володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Встановлення характеру володіння (добросовісне й недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов'язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю. Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна упродовж 10 років, а для рухомого майна - 5 років). Відтак, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю, окрім безперервного відкритого володіння упродовж 10 років нерухомим майном, є встановлення обставин добросовісного заволодіння у розумінні приписів частини 1 статі 388 Цивільного кодексу України, тобто коли особа не знала і не могла знати, що вона заволоділа чужим майном. Фактичне володіння чужим майном згідно зі статтею 397 Цивільного кодексу України вважається правомірним якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду, а володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Як вже зазначалося, та підтверджено матеріалами справи, позивач є добросовісним володільцем спірної будівлі магазину «Госптовари»у розумінні приписів статті 344 Цивільного кодексу України. Позивач відкрито користувався спірною будівлею і це було очевидним для всіх третіх осіб; він передавав в оренду, обслуговував, тобто здійснював правомочності власника відносно спірного майна. Позивач упродовж встановленого законом строку безперервно (з 2000 року) володів спірним майном, не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 78, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Миколаївською обласною спілкою споживчих товариств право власності на нежитлову будівлю магазину "Госптовари" загальною площею 263 кв.м., що розташована за адресою: Миколаївська область, м.Очаків, вул.Луначарського, буд.32-Р-1, за набувальною давністю.

3. Стягнути з Очаківського районного споживчого товариства (57550, Миколаївська область, Очаківський район, с.Куцуруб, вул.Очаківська, 118, рах. № 26008332245001 в МФ КБ «Приватбанк»МФО 326610, код ЄДРПОУ 01760115) на користь Миколаївської обласної спілки споживчих товариств (54001, м.Миколаїв, вул.Велика морська, 49, рах. № 26007101013005 МФ КБ «Укоопспілка», МФО 326494, код ЄДРПОУ 01759796) 1609,50 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 25.06.2012 року.

Суддя Н.О.Семенчук