Рішення

від 10.07.2012 по справі 5015/2045/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.12 Справа№ 5015/2045/12

За позовом: Прокурора Галицького району м. Львова і інтересах держави в особі: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів, до відповідача:Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста, м. Львів, про: Стягнення 7'320,58 грн. Суддя М. М. Синчук При секретарі Григорчук Н.В. За участю представників: прокуратури:Щербаков О.В. -прокурор прокуратури Галицького району м. Львова, позивача:Негря Г.Ю. -довіреність б/н від 04.01.2011 р., відповідача:Не з'явився. Представнику позивача та прокурору роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Галицького району м. Львова і інтересах держави в особі: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»до Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста про стягнення 7'320,58 грн. Ухвалою від 24.05.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 06.06.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №580/Ш від 01.10.2011 р. не провів повної оплати за надані послуги внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 7'161,94 грн. Крім того, відповідачу нараховано 113,82 грн. пені, 26,37 грн. -3% річних, 18,45 грн. інфляційних збитків.

В судове засідання 06.06.2012 р. прокурор не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення №07234688 від 28.05.2012 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

В судове засідання 06.06.2012 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення №07234661 від 29.05.2012 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 24.05.2012 р. не виконав.

В судове засідання 29.05.2012 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить повідомлення про вручення №07234653 від 30.05.2012 р., причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 24.05.2012 р. не виконав.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 19.06.2012 р.

В судовому засіданні 19.06.2012 р. прокурор позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 19.06.2012 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по суті позовних вимог. Позовні вимоги підтримав. Вимоги ухвали суду від 24.05.2012 р. виконав частково.

В судове засідання 19.06.2012 р. представник відповідача повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 24.05.2012 р. не виконав.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 10.07.2012 р.

В судове засідання 10.07.2012 р. прокурор та представник позивача з'явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві.

В судове засідання 10.07.2012 р. представник відповідача повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 24.05.2012 р. не виконав, без поважних причин.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №580/Ш від 01.10.2011 р. (надалі -Договір). Відповідно до умов якого теплопостачальна організація (позивач у справі) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач у справі) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору у вигляді гарячої води для опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання -протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади.

Зобов'язання відповідача щодо своєчасного та повного внесення плати за спожиту теплову енергію, відповідно до встановлених тарифів, є істотними умовами укладених між сторонами договорів на постачання теплової енергії в гарячій воді.

Порядок розрахунків за договором передбачено у розділах "Права та обов'язки споживача", "Порядок розрахунків", "Відповідальність сторін" договору.

Відповідно до п. 6.3. Договору споживач (відповідач у справі) до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації (позивач у справі) вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до п. 3.2.2. Договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені даним Договором.

Відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконав. Всупереч вимогам чинного законодавства та умов Договору, відповідач допустив заборгованість перед позивачем за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 р. у розмірі 7'161,94 грн.

Відповідно до п. 7.2.3. Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач заборгованість в розмірі 7'161,94 грн. не погасив, доказів зворотнього суду не представлено.

При винсененні рішення суд виходив з наступного.

На органи прокуратури, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", покладено представництво інтересів Держави в суді у випадках, визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах Держави передбачено п. 6 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що "інтереси Держави" є оціночним поняттям, саме прокурор, згідно зі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року, інтереси Держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Відтак, оскільки ЛМКП "Львівтеплоенерго" створене Львівською міською радою та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам Держави в особі органу місцевого самоврядування - Львівської міської ради.

Також, підтвердженням того, що позов заявлено в інтересах Держави, є те, що виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією з пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

Враховуючи те, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" належить до комунальної власності, його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як в місцевий бюджет, так і в бюджет України, зазначене підприємство несе великі збитки за несвоєчасну сплату боржниками послуг, які воно надало, і, відповідно, не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного Фонду, до інших цільових фондів України, а також виплату заробітної плати працівникам та інших відрахувань, невиконання відповідачем зобов'язань призводить до зменшення фінансових надходжень в бюджети різних рівнів, що веде до заподіяння шкоди інтересам Держави.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але, за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 6.3. Договору споживач (відповідач у справі) до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує енергопостачальній організації (позивач у справі) вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом, відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства та умов Договору, допустив заборгованість перед позивачем за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 р. у розмірі 7'161,94 грн.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази повного погашення боргу, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7'161,94 грн. основної заборгованості є обґрунтованими.

Відповідно до п. 7.2.3 Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 113,82 грн. пені є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовзання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прстроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 26,37 грн. -3% річних, 18,45 грн. інфляційних втрат є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру -2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста (адреса: вул. Словацького, 14, м. Львів, 79000; ідентифікаційний код 02940262 ) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (адреса: вул. Д. Апостола, 1, м. Львів, 79040; ідентифікаційний код 05506460 ) 7'161,94 грн. основної заборгованості, 113,82 грн. пені, 26,37 грн. -3% річних, 18,45 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Львівської обласної організації Товариства Червоного Хреста (адреса: вул. Словацького, 14, м. Львів, 79000; ідентифікаційний код 02940262 ) в доход Державного бюджету 1'609,50 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.