Рішення

від 02.07.2012 по справі 5017/1219/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2012 р.Справа № 5017/1219/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кравченко І.В. за довіреністю № 7/11 від 07.11.2011р.

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ільяс" до товариства з обмеженою відповідальністю „Анастасія" про стягнення 61 220,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ільяс" (далі по тексту -ТОВ „Ільяс") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Анастасія" (далі по тексту -ТОВ „Анастасія") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 61 220,86 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 43 298,56 грн., збитків від інфляції в сумі 1 928,37 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 650,81 грн., пені в сумі 8 511,26 грн. та штрафу в сумі 5831,86 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, які були надіслані в тому числі на адресу ТОВ „Анастасія", що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у відповідності до спеціального витягу з цього реєстру від 30.05.2012р. /а.с. 28 -30/. Однак, незважаючи на це, відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14.02.2011р. між ТОВ „Ільяс" (Продавець) та ТОВ „Анастасія" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 14/02, у відповідності до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених даним договором.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з положень п.п. 1.2, 1.4, 2.1 -2.3 договору купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011р. найменування, асортимент, кількість, ціна, загальна вартість товару визначаються в рахунках-фактурах та накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складається з суми всіх поставок в період дії договору. Поставка здійснюється за рахунок Покупця. При відвантаженні товару Продавець надає Покупцю на кожну партію товару наступні документи: рахунок -фактура; видаткова накладна; податкова накладна; сертифікат якості. Приймання-передача, претензії до кількості та якості товару здійснюються згідно інструкції про порядок приймання продукції за кількістю та за якістю (№ П-6, П-7).

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних № РН-0000020 від 17.02.2011р. та № РН-0000024 від 22.02.2011р. позивачем на виконання договору купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011р. було передано у власність ТОВ „Анастасія" товар на загальну суму 58 318,56 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується підписами представників сторін та відповідними печатками на названих товаросупровідних документах. З метою отримання плати за проданий товар позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000046 від 17.02.2011р. та № СФ-0000049 від 22.02.2011р.

Згідно з п. 3.1 договору купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011р. Покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи, а саме з виписок з особового рахунку ТОВ „Ільяс", вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе за договором купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011р. грошових зобов'язань, було сплачено на користь позивача вартість придбаного товару лише частково на суму 15 020 грн. із порушенням строків внесення даних платежів , внаслідок чого у ТОВ „Анастасія" на момент вирішення цього спору наявна заборгованість перед позивачем за придбаний товар в сумі 43 298,56 грн. Підсумовуючи вищевикладені обставини, які свідчать про порушення з боку ТОВ „Анастасія" грошових зобов'язань перед ТОВ „Ільяс", господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість, правомірність та доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 43 298,56 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань зі своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної на виконання умов договору купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011р. продукції, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок збитків від інфляції в сумі 1 928,37 грн., які є наслідком порушення вказаного грошового зобов'язання. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок суми збитків від інфляції /а.с. 9 -10/, господарський суд дійшов висновку про допущення ТОВ „Ільяс" помилки при його здійсненні.

Так, при здійсненні розрахунку збитків від інфляції у спірних правовідносинах, позивачем було правомірно визначено період, протягом якого розраховуються даного роду витрати кредитора. Однак ТОВ „Ільяс" не було взято до уваги значення індексу інфляції, меншого ніж 100%, який мав місце за даними офіційно опублікованої статистичної інформації протягом періоду нарахування збитків від інфляції.

За змістом положень листу Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р. для визначення суми боргу з урахуванням індексу інфляції необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою, а отриманий зведений індекс інфляції помножити на суму боргу. Крім того, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, що зроблені в різні періоди, кожний внесок збільшується на розмір індексу інфляції відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок розпочинається с наступного місяця -червня.

За таких обставин, з урахуванням наведених рекомендацій Верховного Суду України, згідно з якими при визначення розміру збитків від інфляції необхідно застосовувати всі індекси інфляції протягом періоду розрахунку даних витрат, розмір даного роду збитків у спірних правовідносинах має становити:

- 58 318,56 грн. * 1,014 (індекс інфляції протягом березня 2011р.) -58 318,56 = 816,46 грн.

- 53 298,56 грн. * 1, 0078135277 (індекс інфляції протягом квітня -серпня 2011р.) -53 298,56 = 416,44 грн.

- 45 898,56 грн. * 1,001 (індекс інфляції протягом вересня 2012р.) -45 898,56 = 45,9 грн.

- 43 298,56 грн. * 1,0110491131 (індекс інфляції протягом вересня 2011р. -березня 2012р.) -43 298,56 = 478,41 грн.

Підсумовуючи викладене, господарський суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування відповідачу до сплати збитків від інфляції в сумі 1 487,21 грн.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 1 650,81 грн. на суму простроченого грошового зобов'язання. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань /а.с. 10/, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Анастасія" трьох відсотків річних в сумі 1 650,81 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 4.2 договору купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011р. передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати, визначених даним договором, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки, нарахування якої не обмежено конкретним проміжком часу. При простроченні оплати товару більш ніж на 20 календарних днів від наданої Продавцем відстрочки (якщо вона мала місце), Покупець додатково сплачує Продавцю штраф в розмірі 10% від простроченої суми платежу.

З посиланням на п. 4.2 договору купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011р. позивачем було додатково нараховано відповідачу до сплати пеню в сумі 8 511,26 грн. та штраф в сумі 5 831,86 грн. за прострочення виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань. Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Анастасія" даних видів неустойки, проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки /а.с. 8 - 9/, приймаючи до уваги, що ТОВ „Анастасія" було прострочено оплату кожної із придбаних партій товару, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості здійснених ТОВ „Ільяс" розрахунків суми штрафних санкцій, їх відповідності вимогами чинного законодавства та умовам укладеної між сторонами по справі угоди, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 8 511,26 грн. та штрафу в сумі 5 831,86 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Анастасія" перед ТОВ „Ільяс", яка виникла на підставі договору купівлі-продажу № 14/02 від 14.02.2011р., на загальну суму 60 779,70 грн., що складається з суми заборгованості за придбаний товар в розмірі 43 298,55 грн., збитків від інфляції в сумі 1 487,21 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 650,81 грн., нарахованої пені в сумі 8 511,26 грн. та штрафу в сумі 5 831,86 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи всі вищевикладені обставини, суду вбачаються всі правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Ільяс" на суму 60 779,70 грн. Таким чином, з ТОВ „Ільяс" слід стягнути на користь позивача заборгованість за придбаний товар в сумі 43 298,55 грн., збитки від інфляції в сумі 1 487,21 грн., три відсотки річних в сумі 1 650,81 грн., пеню в сумі 8 511,26 грн. та штраф в сумі 5 831,86 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 615, 617, 625, 629, 655, 662, 664, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Анастасія" /65104, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А, офіс 2609, код ЄДРПОУ 30863724, п/р 26005312825 в АБ „Південний" у м. Одесі, МФО 328209/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ільяс" /67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, 56, код ЄДРПОУ 33485895/ заборгованість за придбаний товар в сумі 43 298 грн. 55 коп. /сорок три тисячі двісті дев'яносто вісім грн. 55 коп./, збитки від інфляції в сумі 1 487 грн. 21 коп. /одна тисяча чотириста вісімдесят сім грн. 21 коп./, три відсотки річних в сумі 1 650 грн. 81 коп. /одна тисяча шістсот п'ятдесят грн. 81 коп./, пеню в сумі 8 511 грн. 26 коп. /вісім тисяч п'ятсот одинадцять грн. 26 коп./, штраф в сумі 5 831 грн. 86 коп. /п'ять тисяч вісімсот тридцять одна грн. 86 коп./, судовий збір в сумі 1 591 грн. 90 коп. /одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна грн. 90 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 07.07.2012р.

Суддя Желєзна С.П.