Рішення

від 03.07.2012 по справі 5020-494/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року справа № 5020-494/2012

За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»

в особі Севастопольської дирекції

(99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 21, ідентифікаційний код 22287114)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1)

за участю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та у місті Севастополі (99008, м. Севастополь, майдан Повсталих, 6, ідентифікаційний код 20677058).

про стягнення заборгованості в сумі 10771,61 грн. ,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (СД УДП ПЗ "Укрпошта") - Вяткіна О.О., довіреність № 12-850 від 28.12.2011;

Відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) - не з'явився;

Третя особа (РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі) -Косарев О.М., довіреність №1 від 03.01.2012.

Суть спору:

Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта»в особі Севастопольської дирекції звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 10434,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №1087/22-85/10 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати.

Ухвалою від 08.05.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У ході розгляду справи позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав заяву про уточнення позовних вимог по справі (вх. 5774/12 від 02.07.2012) у зв'язку з перерахунком штрафних санкцій (з урахуванням розрахунку штрафних санкцій за травень та за червень 2012 року) та просив стягнути з відповідача 10771,61 грн., з яких: 7490,30 грн. -сума заборгованості за договором оренди, пеня за договором оренди -552,64 грн., 3% річних за договором оренди -97,61 грн., сума інфляційних витрат за договором оренди -39,21 грн., 473,23 грн.сума штрафу за договором оренди, 1951,94 грн -заборгованість відповідача за договором №22-102/10 від 01.09.2010 про відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача, 23,85 грн. -3% річних за договором №22-102/10 від 01.09.2010, 133,33 грн. -пеня за договором №22-102/10 від 01.09.2010, 9,50 грн. -інфляційні витрати за договором №22-102/10 від 01.09.2010.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.

У ході розгляду справи, у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України третя особа надала письмові пояснення по суті позовних вимог (арк.с. 49-50), зазначивши, що вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У судове засідання 03.07.2012 відповідач не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк.с.42), про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція ФОП ОСОБА_1, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні позивач виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Третя особа підтримала вимоги позивача, вважала, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, визначених у письмових поясненнях по справі (арк.с. 49-50).

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в АРК та місті Севастополі (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір №1087/22-85/10 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності зі строком дії до 20.07.2013.

Відповідно до умов даного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у термінове платне користування об`єкт нерухомого майна -нежитлові приміщення загальною площею 71,1 кв.м. в цокольному поверсі двоповерхової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (майно), що перебуває на балансі Севастопольської дирекції УДППС "Укрпошта" (балансоуутримувач).

Умовами розділу 3 даного договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди -липень 2010 -2492,42 грн.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 02.12.2009 №1341, від 25.03.2009 №316, Інструктивного листа Фонду державного майна України від 22.04.2009 №10-16-5581, постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2010 №440 застосовувати в період з 01.05.2009 до 01.01.2011 орендну ставку в розмірі 45% установленого обсягу відповідно до додатку 1а за базовий місяць липень - 2010 -1121,59 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується та перераховується Орендарем самостійно, при цьому її розмір визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Орендна плата перераховується в державний бюджет і Балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. (70% у державний бюджет, 30% на розрахунковий рахунок баланосутримувача).

Орендна плата за кожний місяць перераховується в державний бюджет орендарем самостійно у порядку, встановленому договором.

Пунктом 3.7 та 3.8 розділу 3 Договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

У разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Баласоутримувачу.

Розділом 4 Договору передбачено використання амортизаційних відрахувань, а саме передбачені законодавством амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем і в першочерговому прядку використовуються ним на відновлення орендованих основних фондів.

Відповідно до розділу 5 Договору, Орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісяця, до 15 числа надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України, проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

01.09.2010 між балансоутримувачем - Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта»та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений Договір №22-102/10 про відшкодування витрат балансоутримувача (арк.с. 17-18), за умовами якого сторонами узгоджено, що балансоутримувачу належить будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, в якому на підставі Договору оренди №1087/22-85/10 від 20.08.2010 орендарю надається нежитлове приміщення загальною площею 71,1 кв.м. (п. 1.1).

Балансоутримувач забезпечує обслуговування та ремонт будівлі та утримання прибудинкової території, а орендар відшкодує витрати на виконання означених робіт, витрати на оплату комунальних послуг, витрати балансоутримувача по податку на землю, відповідно до Додатку №1. Орендоване приміщення використовується під магазин непродовольчих товарів.

Відповідно до пункту 2.2.9 Орендар зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані послуги.

Розділом 4 Договору передбачений порядок розрахунків сторін, а саме, орендар вносить аванс на розрахунковий рахунок Балансоутримувача в межах місячної потрібності на комунальні послуги та відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будівлі. Орендар перераховує на розрахунковий рахунок Балансоутримувача плату за комунальні послуги, відшкодування експлуатаційних витрат на утримання податку на землю, поквартальне відшкодування витрат по податку на воду в строк до 12 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків та актів виконаних робіт.

Оплата, перерахована несвоєчасно або не повному обсязі підлягає індексації та стягується з орендаря, відповідно до діючого законодавства України з урахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 4.3).

Відповідно до пункту 7.1 Договору орендар щомісячно перераховує на розрахунковий рахунок балансоутримувача грошові кошти в розмірі 50.00 грн. на розвиток засобів зв'язку.

Договір набирає сили з моменту набрання сили договором оренди №1087/22-85/10 та діє до моменту його припинення та здачі приміщення за актом прийому-передачі.

Протоколом узгодження експлуатаційних та комунальних витрат (арк.с. 18 -зворотна сторінка) сторони узгодили, що витрати, пов'язані із сплатою податку на землю складають 46,39 грн., відповідно до затвердженого розрахунку податку на землю; електроенергія -за діючими тарифами НКРЕ, відповідно до показників діючого приладу розрахунку; відшкодування витрат на утримання будівлі - 2,62 грн за 1 кв.м.

У виконання умов договорів позивачем на адресу відповідача надсилалися рахунки:

- за договором оренди:

- №800 від 30.09.2011 на суму 595,19 грн.

-№895 від 31.10.2011 на суму 1374,62 грн.

- №992 від 30.11.2011 на суму 1375,99 грн.

- №1090 від 31.12.2011 на суму 1378,74 грн.

- №91 від 31.01.2012 на суму 1381,50 грн.,

- №188 віл 29.02.2012 на суму 1384,26 грн.

- за договором про відшкодування експлуатаційних витрат:

- №746 від 30.09.2011 на суму 3,96 грн.;

-№843 від 31.10.2011 на суму 359,30 грн.

-№938 від 30.11.2011 на суму 385,90 грн.

-№1036 від 31.12.2011 на суму 374,43 грн.

-№39 від 31.01.2012 на суму 363,63 грн.

-№134 від 29.02.2012 на суму 464,72 грн.,

01.03.2012 на адресу відповідача позивачем було надіслано претензію №02 про заборгованість за орендною платою та експлуатаційними витратами (арк.с. 19), згідно з якою заборгованість ФОП ОСОБА_1 за договором оренди склала 6106,04 грн., а за договором відшкодування витрат -1951,94 грн.

Однак, відповідачем заборгованість погашено не було.

Судом встановлено, що 29.02.2012 відповідач звертався до третьої особи (РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі) із заявою про дострокове розірвання договору оренди державного майна. Орендодавець погодився розірвати договір та 29.02.2012 між сторонами договору оренди було підписано акт приймання-передачі орендованого майна, відповідно до якого спірне нерухоме майно -вбудовані приміщення загальною площею 71,1 кв.м в цокольному поверсі нежитлової двохповерхової будівлі за адресою АДРЕСА_2, було передано орендарем балансоутримувачу (арк.с. 16).

Таким чином, договір оренди №1087/22-85/10 від 20.08.2010 та договір відшкодування витрат 22-102/10 від 01.09.2010 припинили свою дію з 29.02.2012.

Однак, на дату припинення дії договорів орендарем не було належним чином виконано договірних зобов'язань, а саме не було в повному обсязі сплачено орендну плату а також вартість нарахованих витрат за договором відшкодування витрат, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами (враховуючі уточнення) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 10771,61 грн. з яких: 7490,30 грн. -сума заборгованості за договором оренди, пеня за договором оренди -552,64 грн., 3% річних за договором оренди -97,61 грн., сума інфляційних витрат за договором оренди -39,21 грн., 473,23 грн - сума штрафу за договором оренди, 1951,94 грн. -заборгованість відповідача за договором №22-102/10 від 01.09.2010 про відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача, 23,85 грн. -3% річних за договором №22-102/10 від 01.09.2010, 133,33 грн. -пеня за договором №22-102/10 від 01.09.2010, 9,50 грн. -інфляційні витрати за договором №22-102/10 від 01.09.2010.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" є актом цивільного законодавства, що регулює відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій та майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Сторонами у договорі №1087/22-85/10 від 20.08.2010 узгоджено, орендна плата перераховується в державний бюджет і Балансоутримувачу в співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним. (70% у державний бюджет, 30% на розрахунковий рахунок баланосутримувача).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Так, за умовами Договору оренди, внесення орендної плати здійснюється балансоутримувачу не пізніше 15 числа місяця , що слідує за звітним.

За умовами Договору №22-102/10 орендар перераховує на розрахунковий рахунок балансоутримувача плату за комунальні послуги, відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будівлі та податку на землю, поквартальне відшкодування витрат по податку на воду в строк до 12 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків та актів виконаних робіт.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач припустився порушення умов Договору оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 та Договору про відшкодування витрат Балансоутримувача від 01.09.2010 №22-102/10 стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати та витрат Балансоутримувача.

Доказів погашення заборгованості орендаря станом на момент прийняття цього рішення не надано.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заборгованість відповідача перед позивачем (балансоутримувачем) за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 у розмірі 7490,3 грн. та заборгованість за договором про відшкодування витрат №22-102/10 від 01.09.2010 у розмірі 1951,94 грн. підтверджена наявними матеріалами справи.

Як встановлено судом, станом на день прийняття рішення у справі обов'язок щодо перерахування орендної плати та витрат балансоутримувача відповідачем не виконаний, докази погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні. Наведене дозволяє суду зробити висновок про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати та витрат балансоутримувача своєчасно і в повному обсязі.

Враховуючи викладене, заявлена позивачем сума основної заборгованості підлягає стягненню у заявленому розмірі -заборгованість за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 у розмірі 7490,3 грн. та заборгованість за договором про відшкодування витрат №22-102/10 від 01.09.2010 у розмірі 1951,94 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 у розмірі 97,61 грн. (3% річних) та 39,21 (інфляційні витрати) та за договором про відшкодування витрат №22-102/10 від 01.09.2010 у розмірі 23,85 грн. (3% річних) та 9,50 (інфляційні витрати).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, вважає його обґрунтованим, а вимоги по стягненню означених сум такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 473,23 грн. за Договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 за неналежне виконання зобов'язання відповідно до представленого розрахунку.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3.8 Договору оренди, у разі, якщо заборгованість з орендної плати становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору оренди, вважає вимоги позивача щодо стягнення суми штрафи обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми пені за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 у розмірі 552,64 грн. та за договором про відшкодування витрат №22-102/10 від 01.09.2010 у розмірі 133,33 грн. відповідно до представленого розрахунку.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту п. 3.7 Договору оренди 1087/22 -85/10 від 10.08.2010 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 4.3 Договору про відшкодування витрат №22-102/10 від 01.09.2010, оплата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації та стягується з орендодавця, відповідно до діючого законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунки пені, надані позивачем, в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що брався до уваги при розрахунку, а також розміру заборгованості і періоду прострочення та визнав їх такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 10771,61 грн. , з яких: 7490,30 грн. -сума заборгованості за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010, пеня за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 -552,64 грн., 3% річних за договором оренди №1087/22 - 85/10 від 10.08.2010 -97,61 грн., сума інфляційних витрат за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 -39,21 грн., 473,23 грн. сума штрафу за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010, 1951,94 грн. -заборгованість відповідача за договором №22-102/10 від 01.09.2010 про відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача, 23,85 грн. -3% річних за договором №22-102/10 від 01.09.2010, 133,33 грн. - пеня за договором №22-102/10 від 01.09.2010, 9,50 грн. -інфляційні витрати за договором №22-102/10 від 01.09.2010.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»в особі Севастопольської дирекції (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 21, ідентифікаційний код 22287114) 10771,61 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят одна грн. 61 коп.), з яких: 7490,30 грн. -сума заборгованості за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010, пеня за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 -552,64 грн., 3% річних за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 -97,61 грн., сума інфляційних витрат за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010 -39,21 грн., 473,23 грн. сума штрафу за договором оренди №1087/22 -85/10 від 10.08.2010, 1951,94 грн. -заборгованість відповідача за договором №22-102/10 від 01.09.2010 про відшкодування експлуатаційних витрат балансоутримувача, 23,85 грн. -3% річних за договором №22-102/10 від 01.09.2010, 133,33 грн. -пеня за договором №22-102/10 від 01.09.2010, 9,50 грн. -інфляційні витрати за договором №22-102/10 від 01.09.2010.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»в особі Севастопольської дирекції (99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 21, ідентифікаційний код 22287114) судовий збір у сумі 1609,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.07.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк