Постанова

від 10.07.2012 по справі 5023/2341/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. Справа № 5023/2341/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

боржника - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод" Асланяна Г.В. (вх. №2113Х/2-5) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.06.12 р. у справі № 5023/2341/12

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод", м. Харків

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод" Асланян Г.В. звернувся до господарського суду Харківської області з заявою в порядку ст. 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 травня 2012 року по справі № 5023/2341/12 прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено проведення засідання суду на 11 червня 2012 року о 15:20. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Харківської області (суддя Чистякова І.О.) від 11.06.2012 р. по справі № 5023/2341/12 припинено провадження у справі про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод".

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод" Асланян Г.В. (далі - ліквідатор) з ухвалою господарського суду від 11.06.2012 р. не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати.

В обґрунтування своїх вимог ліквідатор посилається на те, що господарський суд при винесенні ухвали неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи та порушив норми матеріального права.

Ліквідатор в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття не повідомив.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка ліквідатора не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів вважає за необхідне розглядати скаргу за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія приходить до висновку про залишення оскаржуваної ухвали господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення виходячи з наступного:

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу крім іншого виходив з того, що боржником не надано доказів дотримання позасудової процедури самоліквідації боржника, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

В силу частини 8 статті 59 Господарського кодексу України оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця протягом десяти робочих днів з дня внесення відповідного запису до зазначеного реєстру підлягає опублікуванню у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому зазначаються відомості з єдиного державного реєстру.

У відповідності до вимог частини 4 статті 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Частиною 1 ст. 111 Цивільного кодексу України передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Згідно ч. 4 та ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 112 цього ж Кодексу встановлено порядок задоволення вимог кредиторів, які своєчасно заявили свої вимоги до ліквідаційної комісії, та порядок задоволення заявлених вимог після спливу встановленого строку для їх пред'явлення.

Частиною 5 статті 60 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, відповідно до якого ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання.

У відповідності до ч. 9, ч. 10 ст. 111 Цивільного кодексу України виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Згідно з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з частиною 3 статті 110 цього ж Кодексу, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Можливість застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником, передбачено статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) .

Відповідно до приписів статті 1 Закону суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена судом; боржником може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності, який неспроможній виконати протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через відновлення платоспроможності; грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; кредитором же визнається юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Статтею 51 Закону встановлено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Процедура банкрутства боржника, який ліквідується власником, здійснюється по правилам розділу третього вказаного закону.

У відповідності до частини 5 статті 7 Закону боржник зобов'язаний в місячний строк звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення зазначених у цієї частині Закону обставин, зокрема, якщо при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Господарський суд правомірно зазначив, що спрощена процедура банкрутства, що передбачена ст. 51 Закону (банкрутство боржника, що ліквідується власником), є наслідком проведення процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Таким чином, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у своїй постанові від 10.06.2008 р. у справі N 15/682-б.

Як свідчать матеріали справи, та встановлено судом першої інстанції, на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод", які відбулися 06 лютого 2012 року та оформлені протоколом № 1, було прийнято рішення про припинення боржника шляхом ліквідації та призначено ліквідатором директора ТОВ "Пересічанський маслоекстракційний завод" Асланяна Геворга Ванушевича.

06 лютого 2012 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про припинення боржника, 10 лютого 2012 року опубліковано оголошення про припинення боржника у Бюлетені державної реєстрації № 204 (4), складено довідку про інвентаризацію майна, відповідно до якої майна боржника не виявлено, а також складено баланс боржника станом на 30.04.2012 року, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена виїзна позапланова перевірка боржника, яка оформлена актом за № 863/22-01/34392498 від 05.04.2012 р. "Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р.".

Під час проведення ліквідаційної процедури, відповідно до складеного балансу боржника від 30.04.2012 року, було встановлено, що боржник має визнану кредиторську заборгованість в розмірі 2075 тис. грн., при цьому активів боржника недостатньо для погашення кредиторської заборгованості боржника. За даними балансу станом на 30.04.2012 року, боржник має неліквідний баланс, оборотні та необоротні активи боржника відсутні. Загальна кредиторська заборгованість складає 2075 тис.грн.

Проте, у заяві про порушення справи про банкрутство ліквідатор вказує про наявність визнаної кредиторської заборгованості в сумі 2020 тис. грн., що підтверджується актами пред`явлення векселів від 29.02.2012 р. та заборгованості з загальнообов`язкового державного соціального страхування в сумі 11,00 грн.

Крім того, боржником не надано доказів дотримання позасудової процедури самоліквідації боржника, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 51 Закону, зокрема, доказів надання ліквідатором органам Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, необхідних для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, а також не надано доказів надання органам Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Не надано доказів надання органам Пенсійного фонду України необхідних документів для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості, оскільки з наявного в матеріалах справи листа за вих. №1-02 від 15.02.2012 р., направленого боржником на адресу Управління Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова не вбачається направлення боржником визначених частиною 7 ст. 111 Цивільного кодексу України документів, а лише зазначається про направлення копій опису, протоколу та довіреності.

Таким чином, ненадання таких документів до органів Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування свідчить про порушення порядку добровільної ліквідації боржника та, як наслідок, відсутність сформованого пасиву боржника (загальна сума всіх вимог кредиторів до боржника), що не дозволяє встановити його дійсний розмір, про що правомірно зазначив господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Крім того, відповідно до складеного балансу боржника від 30.04.2012 року, було встановлено, що боржник має загальну кредиторську заборгованість - 2075 тис. грн. Проте, у заяві про порушення справи про банкрутство ліквідатор вказує про наявність визнаної кредиторської заборгованості в сумі 2020 тис. грн., що підтверджується актами пред`явлення векселів від 29.02.2012 р. та заборгованості з загальнообов`язкового державного соціального страхування в сумі 11,00 грн.

До того ж, ліквідатором не надано до заяви інвентаризаційних відомостей боржника, що складаються згідно з Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69 (із наступними змінами і доповненнями) у разі ліквідації підприємства з метою виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі, установлення лишку або нестачі вказаних цінностей.

Господарський суд правомірно зазначив, що надана ліквідатором до заяви про порушення справи про банкрутство довідка про інвентаризацію майна не є належним доказом проведення інвентаризації майна боржника, оскільки не відповідає вимогам вищенаведеної Інструкції.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Норми ст. 40 Закону про банкрутство містять перелік підстав припинення провадження у справи про банкрутство. Однак, такий перелік не є вичерпним, оскільки в силу ст.4-1 ГПК господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство. Отже у якості підстав для припинення провадження у справі про банкрутство, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод" господарським судом правомірно застосовані положення ст. 80 ГПК України.

В пункті 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року зокрема зазначене, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору)".

Таким чином, господарський суд правомірно зазначив, що заява боржника про порушення справи про банкрутство подана ним без дотримання вимог чинного законодавства у випадку ініціювання процедури банкрутства при самоліквідації боржника, оскільки до заяви не надано всіх необхідних документів, які підтверджують дотримання процедури самоліквідації.

З урахуванням викладеного, висновки господарського суду про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України є законними та обґрунтованими.

Посилання ліквідатора в апеляційній скарзі про нібито дотримання ним порядку ліквідації боржника за ініціативою власника до моменту звернення до суду з заявою про банкрутство в порядку ст. 51 Закону судова колегія вважає безпідставними та такими, що спростовуються вищевикладеним.

Крім того, ліквідатором не надано суду жодних доказів, які б могли у встановленому порядку спростувати висновки, покладені в основу оскаржуваної ухвали господарського суду.

Посилання ліквідатора на правову позицію, викладену в листі ВГСУ від 05.02.2010 р. за № 05-06/520/78 колегія суддів вважає безпідставною, оскільки в згаданому листі не зазначено про необов'язковість надання суб'єктами господарювання, які ліквідуються за ініціативою власника відповідних документів до органів Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування, можливість надання неповних інвентаризаційних відомостей боржника, тощо.

За таких обставин, оскаржувана ухвала господарського суду про припинення провадження у справі підлягає залишенню без змін, а подана ліквідатором апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстракційний завод" Асланяна Г.В. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.06.12 р. по справі № 5023/2341/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Крестьянінов О.О.