Постанова

від 05.07.2012 по справі 5002-24/787-2012

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2012 року Справа № 5002-24/787-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрієва В.Є.,

суддів Рибіної С.А.,

Гоголя Ю.М.,

за участю представників сторін:

позивача Галіцина Володимира Володимировича, довіреність від 14.02.2012 б\н (товариство з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів");

відповідача не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест");

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 03 травня 2012 року у справі №5002-24/787-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів" (вул. Магістральна, 7, Макіївка, Донецька область, 86115)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" (вул. Гурзуфська, 4, кв. 37, м. Сімферополь, 95000)

про стягнення 477024,87 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод метизних виробів" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробництво сітки „Жест" про стягнення 477024,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 травня 2012 року у справі №5002-24/787-2012 (суддя Колосова Г.Г.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів" 281558,25 грн. заборгованості за поставлений товар, 13031,16 грн. пені, 2773,98 грн. 3 % річних, 9540,51 грн. судового збору.

В частині стягнення пені у розмірі 140400,26 грн. у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 травня 2012 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів" 281558,25 грн. заборгованості за поставлений товар, 13031,16 грн. пені, 2773,98 грн. 3 % річних, 9540,51 грн. судового збору скасувати. Постановити в цій частині нове рішення. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів" 256558,25 грн. заборгованості за поставлений товар, 5447,27 грн. судового збору.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає неповне з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції в якості належного доказу заборгованості відповідача перед позивачем взятий до уваги акт звірки взаєморозрахунків між сторонами підписаний 17.02.2012, згідно з яким заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" склала 281558,25 грн., в той час як на час прийняття рішення у справі (03.05.2012) борг відповідача дорівнював 256558,25 грн. Крім того, скаржник зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду вказано про покладення судового збору на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, однак, в резолютивній частині рішення, суд, у порушення статті 49 ГПК України, поклав на відповідача витрати зі сплати судового збору у повному обсязі, у сумі 9540,51 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача в позовних вимогах.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 товариству з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" поновлено строк на подання апеляційної скарги, скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 05.07.2012 у складі судової колегії: головуючий суддя -Дмитрієв В.Є., судді: Гоголь Ю.М., Рибіна С.А.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги погодився та факт погашення 25000,00 грн. відповідачем підтвердив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності представника відповідача (скаржника) за наявними в матеріалах справи документами.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

25 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод метизних виробів" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробництво сітки „Жест" (покупець) укладений договір №05/08 (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити метизну продукцію на умовах, передбачених договором.

Кількість, номенклатура продукції зазначаються у специфікаціях до договору, які є його невід'ємною частиною (пункт 2.1 Договору).

Строки поставки зазначаються у специфікаціях (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 5.2 Договору визначені умови оплати продукції: 20% попередня оплата, 80% - відстрочка платежу до 10-ти календарних днів від дати поставки.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у випадку порушення більш ніж на 3 (три) календарних дні строку оплати продукції, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.

Договір набирає чинності 25.08.2011 та діє до 31.12.2012 (пункти 10.4, 10.5 Договору).

На виконання умов Специфікацій №№ 1, 2, 3, 4 та Договору, позивач поставив відповідачу продукцію за видатковими накладними: №РН-0000914 від 05.09.2011 на суму 157896,04 грн., №РН-0001029 від 29.09.2011 на суму 157064,27 грн., №РН-0001158 від 28.10.2011 на суму 155918,09 грн., №РН-0001128 від 20.10.2011 на суму 77771,45 грн., №РН-0001197 від 09.11.2011 на суму 156558,25 грн. Разом на суму 705208,10 грн. Проте, за поставлену продукцію відповідач розрахувався лише частково -на суму 423649,85 грн. Отже, залишок несплаченої продукції склав 281558,25 грн. (705208,10 грн. - 423649,85 грн. = 281558,25 грн.). Через несвоєчасну оплату поставленої продукції позивач нарахував відповідачеві 3% річних у розмірі 2773,98 грн. та 153431,42 грн. пені (з урахуванням уточнених позовних вимог, т.1, а.с. 53-54). Наявна заборгованість відповідача перед позивачем стала підставою для звернення останнього до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що постачальник виконав свої зобов'язання за Договором та поставив відповідачу зазначену у Специфікаціях продукцію, а відповідач прийняв її за відповідними довіреностями (т.1, а.с. 56-74), що сторонами не оскаржується.

Проте, всупереч умовам Договору, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 281558,25 грн. Вказана сума заборгованості зазначена також в акті звірки взаєморозрахунків станом на 17.02.2012 (а.с. 83) та скаржником, саме на цю дату складання акту, не заперечується.

Проте, додані до апеляційної скарги платіжні доручення №584 від 19.03.2012 на суму 5000,00 грн., №594 від 22.03.2012 на суму 5000,00 грн., №596 від 22.03.2012 на суму 4000,00 грн., №604 від 29.03.2012 на суму 6000,00 грн., №616 від 03.04.2012 на суму 5000,00 грн., -всі з призначенням платежу «оплата за проволоку по накл.1158 від 28.10.2011»свідчать про додаткове погашення відповідачем основної суми заборгованості за поставлену продукцію на загальну суму 25000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що телеграмою від 10.04.2012 відповідач повідомив суд першої інстанції про неможливість явки у судове засідання (т.1, а.с. 95), а належних доказів отримання відповідачем копії ухвали суду від 10.04.2012 про відкладення розгляду справи, матеріали справи не містять.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе прийняти в якості доказів вищезазначені платіжні доручення, які свідчать про часткове погашення відповідачем основної суми заборгованості за поставлену продукцію на суму 25000,00 грн.

Враховуючи, що сплата відповідачем частини основного боргу на суму 25000,00 грн. відбулася до прийняття рішення у справі (03 травня 2012 року), з огляду на статтю 99 Господарського процесуального кодексу України щодо перегляду рішення в апеляційному порядку за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, судова колегія дійшла висновку про необхідність припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25000,00 грн., у зв'язку з наступним.

Пунктом 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Так, у даній справі відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 25000,00 грн., тобто спір в цій частині врегульовано самими сторонами шляхом часткової оплати відповідачем заборгованості, яка виникла за Договором.

Отже, несплачена сума основної заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" склала 256558,25 грн. (281558,25 грн. -25000,00 грн. = 256558,25 грн.). Зазначена сума апелянтом не оскаржується та є такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо вірності нарахування позивачем 3% річних у розмірі 2773,98 грн., а також із правомірним обмеженням нарахованої відповідачу пені розміром подвійної облікової ставки НБУ відповідно до пункту 7.2 Договору.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 153431,42 грн. підлягають задоволенню частково, у сумі 13031,16 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 140400,26 грн. (153431,42 грн. -13031,16 грн. = 140400,26 грн.) судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на невірність зазначення у резолютивній частині рішення суми стягнення з відповідача судового збору у розмірі 9540,51 грн.

Так, матеріали справи свідчить, що при подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 9540,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №603 від 27.02.2012 на суму 5631,17 грн. та №1247025454 від 01.03.2012 на суму 3909,34 грн. (т.1, а.с. 6-7), що дорівнює 2% від суми позову (477024,87 грн.) та відповідає приписам частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.

Сума частково задоволених позовних вимог згідно з рішенням першої інстанції склала 297363,39 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову сума судового збору покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати підлягають стягненню з відповідача виходячи з суми заборгованості, яка існувала на час звернення позивача до суду, у розмірі 5947,27 грн. (2% від 297363,39 грн.).

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов помилкових висновків, які не відповідають обставинам справи, зокрема, в частині стягнення суми основної заборгованості за поставлену продукцію, а також неправомірного покладення на відповідача витрат зі сплати судового забору у повному обсязі.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 25000,00 грн. підлягає скасуванню та провадження у цій частині -припиненню.

Керуючись статтями 80, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" задовольнити.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 травня 2012 року у справі №5002-24/787-2012 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів" 25000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, скасувати, провадження у цій частині припинити.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сітки "Жест" (95007, АР Крим, м. Сімферополь, вул.Гурзуфська, 4, кв. 37; ЄДРПОУ 36394078) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод метизних виробів" (86115, Донецька область, м. Макіївка, вул. Магістральна, 7; ЄДРПОУ 31313921) 256558,25 грн. (двісті п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 25 коп.) заборгованості за поставлений товар, 13031,16 грн. (тринадцять тисяч тридцять одна грн. 16 коп.) пені, 2773,98 грн (дві тисячі сімсот сімдесят три грн. 98 коп.) 3% річних, а також 5947,27 грн грн (п'ять тисяч дев'ятсот сорок сім грн. 27 коп.) судового збору.

3. В частині стягнення пені у розмірі 140400,26 грн. у позові відмовити.

Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя підпис В.Є. Дмитрієв

Судді підпис С.А. Рибіна

підпис Ю.М. Гоголь

З оригіналом згідно

Помічник судді Кувшинова О.Ю.

Розсилка:

1. ТОВ "Завод метизних виробів" (вул. Магістральна, 7, Макіївка, Донецька область, 86115)

2. ТОВ "Виробництво сітки "Жест" (вул. Гурзуфська, 4, кв.37, Сімферополь, 95000)